Чому “обмін Зеленського” шкодить всім

Ніякі правильні речі не мають чинитися брудно. Інакше це шкодить всім. Не тільки президенту Зеленському, представникам правоохоронної системи, а й потерпілим у справах Майдану і тим, хто в полоні. Зрештою, це шкодить і обвинуваченим.

Відпускають людей без вироку – обвинувального чи виправдувального. Цікавий момент, що Святошинський суд Києва цього року уже відпустив під домашній арешт двох обвинувачених «беркутівців». Одного – 16 липня, а іншого – 19 грудня.

«Незважаючи на подані стороною обвинувачення дані щодо.. участі у подіях на вулиці Інститутська ранком 20 лютого 2014 року в складі озброєного підрозділу РСП ПМОП «Беркут», протягом тривалого часу прокурором не подано вагомих доказів, які могли б переконати об’єктивного спостерігача у тому, що конкретно Маринченко/Тамтура міг вчинити поставлені йому у провину особливо тяжкі суспільно небезпечні діяння, пов’язані із насильством над цивільними особами. Досліджені на даний час докази… у своїй сукупності таких даних не доводять… Не подано до суду жодних даних про причетність Маринченка/ Тамтури до застосування такої зброї на ураження 20 лютого 2014 року стосовно будь-яких осіб, як і не подано будь-яких слідів влучення куль чи їх елементів внаслідок застосування закріпленої за цією особою зброї взагалі » , – написано в ухвалах суду.

Суд також підкреслював позитивну поведінку першого звільненого Тамтури, який не втік, і суд робив висновок, що «ризики виявилися ілюзорними».

Тамтура перебував під вартою понад 4 роки, Маринченко – 4,5 роки, . У випадку їх засудження це би прирівнювалося до 8 і 9 років ( «закон Савченко»).

Матеріали справи уже досліджено, завершено допит потерпілих та свідків сторони обвинувачення, розпочато стадію подання доказів сторони захисту, яка є завершальною перед допитом самих обвинувачених. 

Якщо суд на такій стадії констатує відсутність вагомих доказів, то вони уже не з’являться. Звичайно, це ще не вирок, але… Рішення суду пом’якшити запобіжні заходи виглядає зрозумілим. Більше того, автору якось не пощастило побачити аналітику, яка б це спростовувала.

Важливий момент – усім обвинуваченим також інкримінується терористичний акт. І до рішення Конституційного суду 25 червня 2019 запобіжні їм не могли змінити в принципі – із формальних підстав. І саме рішення КС стало зеленим світлом для цілої низки звільнень з-під варти.

Знову-таки, понад 4 роки під вартою і суд зазначає про відсутність прямих доказів на двох обвинувачених. Тут уже адвокати та їх підзахисні повинні б мати інтерес отримати виправдувальний вирок. У характеристиках підсудних навіть йшлося, що до затримання вони служили в АТО. Але тепер вітер подув в інший бік і вони захотіли обміну в Росію.

Особливо фальшиво виглядало, що про обмін обвинувачених не хотіли говорити одразу публічно. Ніби всім все розуміло, але прямо не казали. Тільки згодом прокурор Куций, введений у справу постановою про зміну групи прокурорів, зачитав листа від керівництва про досягнення домовленостей з РФ і що тепер підсудні включені на обмін. Включені всі п’ятеро: і ті на кого суд бачив докази, і ті на кого ні. Відтак прокурор уже сам просив змінити запобіжний захід на особисте зобов’язання.

А що може зробити суд, коли просять обидві сторони?! Що можна зробити, коли наперед зрозуміло, що особисте зобов’язання не буде виконано, що обвинувачені більше не з’являться до суду?!

Раніше без вироку обмінявся в Росію журналіст «РИА Новости » Кирило Вишинський, який з тих пір жодного разу на суд не прибув. Так само після зміни запобіжного «зник безвісти» пенсіонер армії ДНР Володимир Цемах, який потім фотографувався з контингентом обміняних. І позиція прокурорів: змініть запобіжні заходи, які вони точно порушать і втечуть… А хто має за це відповідати?!

І тут згадалась історія, що зараз у Шевченківському суді слухається справа судді Світлани Волкової, яка у 2014 відпустила під домашній арешт командира роти спецпідрозділу «Беркут» Дмитра Садовника. Він потім втік до Росії і отримав там громадянство. А суддю Волкову звинувачують в ухваленні неправосудного рішення. Після вищеописаних подій можна так притягувати ще низку суддів і прокурорів. Чи у випадку наявності політичної волі це перестає бути злочином?!

«Обмін Зеленського» тотально руйнує довіру до правоохоронної системи. До прокурорів і до суддів. Звинувачуватимуть усіх. Але плани Росії, думаю, більш далекосяжні – це громадянський конфлікт, провокація розколу в країні.

Суспільство змушують вибирати, що важливіше: визволити наших живих людей з полону чи покарати за вбивство 48, а також численні поранення ще кількадесят протестувальників, в лютому 2014.

Коли обмінювали Цемаха, ситуація була не така драматична. Бо він був потрібніший Нідерландам у їх справі про катастрофу літака МН17 із 298 загиблими їхніми громадянами. Своя сорочка ближча до тіла. Україна віддала Цемаха Росії, щоб забрати наших людей.

Але тепер змусили обирати поміж своїми. Громадян однієї країни зіткнули лобами. Схоже, саме в цьому був розрахунок сусідньої держави-агресора: створити привід розколоти і дестабілізувати країну. І наша влада нічого не зробила, щоб цьому запобігти.

Ірина Салій

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

RSS
Follow by Email