Прокурор попросив Без’язикову 13,5 років тюрми

Шевченківський суд Києва відкрив дебати у справі за обвинуваченням полковника ЗСУ Івана Без’язикова.

Про це повідомляє «Судовий репортер».

У дебатах прокурор Михайло Тішин підкреслював, що умови, в яких начебто перебував Без’язиков, «не мають нічого спільного» зі становищем справжніх полонених. За версією обвинувачення, у полоні Без’язиков мав автомобіль і особистого водія, вільно спілкувався з учасниками «ДНР» і навіть давав їм розпорядження, бойовики скидалися йому грошима на день народження та ін. Його дії кваліфікували як перехід на бік ворога у період збройного конфлікту, що є формою державної зради. Крім того, інкримінували участь у терористичній організації, оскільки Без’язиков начебто обійняв посаду у військовому розвідувальному управлінні «ДНР».

«Якщо ми, незважаючи на беззаперечні обставини… визнаємо, що він дійсно був полоненим і в його діях нема нічого протиправного, це буде означати, що ми обезцінили моральні та фізичні страждання кожного, хто дійсно пройшов через це пекло, але не зрадив своїй країні, і плюнули на могилу кожного, хто загинув у полоні, але залишився вільним присязі», – говорив Тішин.

У підсумку прокурор просив суд призначити Без’язикову 13 років і 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна і позбавленням військового звання полковника.

За клопотанням Без’язикова у засіданні зробили перерву, щоб підсудний зміг підготувати промову. Адвокати ще також не виступали. Дебати продовжаться 20 березня.

4 березня суд закінчив з’ясування обставин у справі. Були долучені і досліджені письмові докази захисту, в тому числі викопіювання із книжок на тему військової агресії Росії і АТО, а також показання покійного майора Шмигельського, який потрапив у полон разом із Без’язиковим. Суддям передали роздруківку ІІІ Женевської конвенції 1949 року – захист вважає, що на Без’язикова мав поширюватися статус військовополоненого. Прокурор з цього приводу сказав, що після переходу на бік ворога обвинувачений не може вважатися військовополоненим.

У січні 2020 адвокат Титич робив запит в Офіс генпрокурора, чи вимагала Російська федерація звільнення Без’язикова і чи включався він у список для обміну. Але Офіс генпрокурора інформації не надав, посилаючись на закон про адвокатську діяльність, що запитувана інформація не належить до такої, що отримується на адвокатський запит для надання правової допомоги клієнту.

Адвокати просили викликати ще деяких свідків з числа військових і співробітників СБУ, в тому числі ексначальника Генштабу Віктора Муженка, керівника Центру гуманітарної допомоги по звільненню полонених та заручників у зоні АТО Володимира Рубана, але суд відмовив. У попередніх засіданнях суд вже відмовляв в аналогічних клопотаннях, посилаючись на їх необгрунтованість.

Інші клопотання щодо витребування доказів суд також не задовольнив. Зокрема, адвокати хотіли отримати з відділу кадрів Шевченківського суду копію трудової книжки головуючої судді Щебуняєвої. Із відкритих джерел відомо, що до 2015 року вона працювала в Харцизькому суді Донецької області. Однак колегія суддів вважає, що це не стосується обставин обвинувачення.

Адвокат Олег Веремієнко також заявив, що клопотання про дозвіл на проведення НСРД у справі Без’язикова могли розглядатися в Апеляційному суді Києва без дотримання правил авторозподілу. Така інформація йому начебто стала відома від іншого знайомого адвоката. Крім того, з копій ухвал видно, що прізвища суддів, які розглядали клопотання, були вписані ручкою в ухвали однаковим почерком. Веремієнко хотів, щоб Шевченківський суд скерував до ліквідатора Апеляційного суду Києва запит щодо авторозподілу за цими ухвалами. Але йому відмовили, оскільки не було доведено, що захисник не міг самостійно здобути цю інформацію. Дати перерву адвокату для направлення запиту суд також не погодився з огляду на тривалість розгляду справи.

Обвинувачений клопотав про виклик у судове засідання експерта, який дав висновок, що голоси на аудіозаписах телефонних розмов належать Без’язикову, його дружині та бойовикам. Але суд відмовився допитувати експерта.

У серпні 2014 Без’язиков потрапив в полон «ДНР», виконуючи розпорядження керівництва забрати тіла українських військових, що загинули у бою під Степанівкою в Донецькій області.

Після звільнення його звинуватили, що в полоні він пішов на співпрацю з терористами і був заступником начальника відділу військової розвідки «ДНР». Згідно з обвинувальним актом, Без’язиков мав у підпорядкуванні десять бойовиків і збирав інформацію про українські військові підрозділи. Полковник вину не визнає. З грудня 2016 він перебуває в українському СІЗО.

Допит полковника Без’язикова – ч.1

Допит Без’язикова ч.2: життя в полоні і зустріч з Рубаном

У справі Без’язикова дружина розповіла суду про секретний обмін

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *