Семеро у човні, не рахуючи судді

У січні цього року Вища рада правосуддя звільнила Юрія Францішка з посади судді Голопристанського суду Херсонської області.

Суддя допустив недбалість і грубе порушення закону – ухвалив рішення, яким визнав за особою право власності на 98 об’єктів нерухомості, що належали іншим людям.

Францішка звільнили за скаргою громадянки, чиє майно він віддав іншому власнику без її відома.

У серпні минулого року СБУ відрапортувала про викриття міжрегіональної злочинної організації, яка спеціалізувалася на рейдерських захопленнях об’єктів державної, комунальної та приватної власності.

Звітували про затримання сімох активних членів організації. У переліку підозрюваних – колишній і діючі держвиконавці, адвокат, а також чоловік експрацівниці «Верховного суду ДНР».

Із реєстру судових рішень видно, що у серпні минулого року п’ятьох осіб відправили під варту із багатомільйонними заставами. Трьом призначили по 20 мільйонів гривень, іншим по 7 і 5 мільйонів. Тільки керівнику КП КОР «Аквабіоресурси», який також є адвокатом, за станом здоров’я дали домашній арешт, який потім змінили на особисте зобов’язання. Зауважимо, що про підозри повідомили майже через два роки після внесення відомостей до ЄРДР.

У листопаді 2018 керівники злочинної групи за невстановлених обставин отримали підроблене свідоцтво про придбання громадянином ділянки на прилюдних торгах. Йшлося про 0,9 га землі в Києві по вул. Новопольова, 95. Насправді земля належала державі і користувався нею Державний університет інфраструктури та технологій. За фальшивим свідоцтвом держреєстратор КП КОР «Аквабіоресурси» змінив право власності на ділянку. Але цього було мало і власність вирішили відмити ретельніше.

До Голопристанського суду Херсонської області надійшов позов Геннадія Болоцького, який нібито позичив власнику ділянки 9,85 млн грн. Поручителями за позичку було троє осіб, один із яких проживав у Голопристанському районі, а решта в зоні АТО. Саме ця обставина послужила аргументом, чому справу про київську нерухомість має розглядати Голопристанський суд. Пізніше апеляційний суд визнає, що підсудність у справі була штучно змінена. 6 грудня 2018 у підготовче засідання до Францішка надійшли заяви: учасники просили розглядати спір без їх участі і затвердити мирову угоду. Тепер уже не йшлося про стягнення коштів. У погашення боргу Болоцький отримував не тільки ділянку на вулиці Новопольовій, а ще близько 100 об’єктів – паркомісця і гаражні боксів в Києві, по проспекту Героїв Сталінграда, чотири квартири, дві будівлі і земельні ділянки. Близько 40 об’єктів належали іншим фізичним і юридичним особам, які не були залучені до справи і взагалі ні про що знали. У рішенні суддя Францішко зазначає, що сторони погодилися вважати власником майна саме відповідача.

Апеляція вирішила, що така мирова угода не відповідала вимогам закону та виходила за межі предмету позову, оскільки перехід права власності на майно залежить від багатьох факторів, в тому числі з’ясування наявності заборони відчуження, прав на нього третіх осіб, що не може бути з’ясовано під час затвердження мирової угоди. Фактично угода була спрямована на шкоду третіх осіб.

Пізніше у дисциплінарній справі буде зафіксовано, що суддя Францішко не викликав учасників справи у підготовче засідання. Немає доказів, що повістки направлялися. Не знаючи дати підготовчого засідання, учасники, тим не менш, надіслали заяву про мирову угоду і просили розглядати справу без них.

На оскарження рішення давалося 15 днів, але держреєстратор КП КОР «Аквабіоресурси» провів переоформлення раніше і до набуття рішенням законної сили. За два дні реєстратор, якого вважають учасником злочинної організації, оформив 98 об’єктів на позивача.

Поява судді Францішка в цій історії не була випадковістю. Як бачимо, реальні бенефіціари зробили все можливе, щоб справа попала саме в його суд. Серед фігурантів кримінальної справи двоє мешканців Херсонської області, які, за версією слідства, мали зв’язки та вплив у Голопристанському суді.

Суддя Францішко ніяк не коментував свої дії Вищій раді правосуддя. Спочатку був у відпустці, потім запізно дізнався про засідання, а за третім разом не з’явився без пояснень. Зрештою, звільнення і мовчанка для нього чудовий вихід із ситуації.

Повного тезку позивача, деякого Болоцького Геннадія Юрійовича можна побачити на сайті «Миротворець», де пишуть, що особа з такими даними перейшла на службу в поліцію «ДНР».

І вже з матеріалів кримінальної справи дізнаємося, що ніякого позову від пана Болоцького не було, Використовувався паспорт на його ім’я, де на першу сторінку вклеїв своє фото чоловік на прізвище Беркоза, який тепер є підозрюваним як учасник злочинної організації. Цей виходець із Донецька має аналогічні паспорти на Матющенка і Бенделика. Фотокартки вклеювалися, щоб чоловік міг за потреби видавати себе за цих осіб у судах та інших державних установах.

Автор називає тут ім’я цього підозрюваного, оскільки при обшуку в нього вдома знайшли трудову книжку дружини, де написано про її роботу у «Верховному суді ДНР», і членський квиток «ДНР» на її ім’я. Згадку про це можна знайти і в інтернеті. Повна назва посади – головний спеціаліст юридичного відділу правового управління судового департаменту при «Верховному Суді ДНР». У жовтні 2015 жінка входила до складу кваліфікаційної комісії з відбору охочих працювати нотаріусами в «ДНР». Вочевидь пізніше жінка виїхала на підконтрольну Україні території. Після затримання Беркоза переконував, що вони сім’я переселенців і не мають багато грошей на заставу. Але суд відправив його під варту з заставою у 20 млн грн. Суму застави йому досі не зменшили.

В інтернеті є резюме, в якому Беркоза пише, що у 2007-2012 рр. працював старшим державним виконавцем Пролетарського управління юстиції Донецька. Виконавчу службу там очолював деякий Федір Федорчук, який тепер фігурує з ним у кримінальній справі.

Однак варто ще повернутися до списку трофеїв.

Цьому угрупованню слідчі також інкримінують заволодіння 1,8 га по вулиці Електриків, 20-А в Києві (Рибальський острів) . Ця земля перебувала у комунальній власності і користуванні кооперативу «Водник». Її вартість оцінюють у 86,5 млн грн.

З легкої руки держреєстратора ця ділянка спочатку опинилась у власності деякого Сергія Приказчикова. Коли ж суд скасував реєстрацію права власності, то в Мар’їнському суд Донецької області з’явився позов за участі Приказчикова і громадянина Матющенка (як говорилося вище, це не людина, а паспорт). Приказчиков начебто був поручителем по договору і тепер Матющенко забирав вищезгадану ділянку за непогашений борг у 3,8 млн грн. Як вважають слідчі, замість реального Матющенка документи в суді підисував Беркоза, представляючись паспортом із вклеєним фото. Мирову угоду освятив суддя Сергій Ліпчанський. Держакт на право власності виявився підробленим і апеляційний суд це рішення скасував.

Ділянку від імені громадянина Матющенка внесли до статутного фонду ТОВ «Будсіті Інвест». У квітні 2019 Господарський суд Києва витребував у фірми ділянку на користь міста.

Ще один об’єкт – гектар землі у Києві по проспекту Перемоги, 119. Власником цієї землі був деякий громадянин Шевченко. Поки у 2018 не з’явився підроблений договір купівлі ділянки громадянкою Платновою. Далі землю узаконювали за аналогічною схемою через Мар’їнський суд. Гектар київської землі відходив Рафіку Гатауліну, якого вже не було в живих. Влітку 2016 цей чоловік помер у віці 67 років від інфаркту міокарда. А що смерть наступила в окупованому Шахтарську, то дружина потім зверталась до суду, щоб визнати смерть чоловіка.

Мирову угоду з покійником затверджував той самий суддя Ліпчанський. До слова, пару днів тому його обрали головою Мар’їнського суду Донецької області.

В ухвалах суду про запобіжні заходи йдеться про можливі збитки від діяльності вищезгаданих осіб у сумі близько 140 млн грн – це сумарна вартість земельних ділянок. Але слідство триває і у справі легко можуть з’явитися нові епізоди.

Щоб переконатися, варто почати самостійно перевіряти компанії та людей в цій історії. Наприклад, у листопаді 2019 Солом’янський суд Києва скасував реєстрацію права власності на квартиру, яку після смерті власниці провів реєстратор Ісаєв із вже згаданого комунального підприємства «Аквабіоресурси».

За попередніми оцінками СБУ, загальна сума збитків, завдана рейдерами державі та представникам комерційних структур, у цій справі становить близько півтора мільярда гривень.

Фактів багато. Питання лиш в тому, чи ляжуть вони в основу вироку і якого.

Ірина Салій, сайт «Судовий репортер» 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *