Балаклійський районний суд Харківської області визнав місцевого жителя винним у колабораціонізмі.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 16 грудня.
Обвинувачений був заступником директора на підприємстві, яке має спецдозвіл на видобування пісків Балаклійського родовища у південно-східній околиці міста Балаклія.
Під час окупації карʼєр зупинив роботу і директор виїхав на неокуповану територію. В середині літа 2022 року обвинувачений зателефонував директору і просив дати письмові дозвіл і повноваження працювати, кажучи, що це необхідно для збереження майна. Однак співвласники компанії відмовили і директор повідомив обвинуваченому це рішення, сказавши, що коли майно розкрадуть, то так і буде.
Як згодом розповідали в суді інші працівники підприємства, обвинувачений запрошував їх на роботу. І, зрештою, він зібрав колектив із 15 осіб, які взяли участь у зборах. Трудовий колектив проголосував за створення «комунального підприємства» і обрав обвинуваченого керівником. Новостворене підприємство займало кабінет у приміщенні окупаційної адміністрації. Обвинувачений як директор брав участь окупаційної адміністрації, подавав до окупаційної влади заявки на на отримання палива та гуманітарної допомоги тощо.
У судовому засіданні чоловік вину визнав частково, але говорив, що діяв недобровільно. Під час окупації до нього, начебто, пʼять разів приїздили російські військові і схиляли продовжувати роботу піщаного карʼєру, але він відмовлявся. У кінці липня 2022 року окупанти автомобілем відвезли його в карʼєр і погрожували йому і родині у разі відмови, казали, якщо не запустить карʼєру, то буде «плавати» там у водоймі, а ще заберуть дружину.
Двоє співробітників підприємства свідчили в суді, що чули від обвинуваченого, що російські військові надівали йому мішок на голову, вивозили в карʼєр і змушували до співпраці. Тобто вони не були очевидцями і їм це відомо тільки зі слів обвинуваченого.
Також двоє сусідів стверджували, що бачили, як до обвинуваченого приїздили окупанти, кричали, що їм потрібен пісок, посадили його в машину і кудись повезли. Пізніше обвинувачений розповідав сусідам, що росіяни вимагають у нього, щоб карʼєр працював. У підсумку суд вирішив, показання обвинуваченого про події у проміжок часу після того, як окупанти забрали його з дому і до того як він повернувся, нічим не підтверджені.
Директор українського підприємства, яке розробляло карʼєр, у телефонній розмові не чув від обвинуваченого про тиск і погрози. Також ще низка свідків повідомили, що чоловік в окупації поводився спокійно і ознак тілесних ушкоджень на ньому не було.
На початку вересня 2022-го місто Балаклія деокупували Збройні сили України. Запустити піщаний барʼєр росіяни не встигли. Обвинуваченого та інших, хто співпрацював з окупантами, звільнили з роботи.
У жовтні 2022-го чоловікові повідомили підозру. У грудні 2022 року він подав заяву в поліцію, що окупанти примушували його працювати на них. Але слідчий не зареєстрував кримінальне провадження. Заявник бездіяльність слідчого не оскаржував і нову заяву не подавав.
Тому суд надіслав до Ізюмської окружної прокуратури Харківської області матеріали усної заяви обвинуваченого з вимогою провести ретельне та ефективне розслідування. Тільки 9 грудня 2025-го було зареєстровано провадження за ознаками воєнного злочину і розслідування доручили слідчому відділу СБУ в Харківській області.
Фізичне насильство російськими окупантами не застосовувалося, що визнав на допиті в суді і сам обвинувачений. Тому суд не переконався, що чоловік він не мав інших варіантів поведінки ніж співпраця з окупантами. В окупації було важко, але не всі люди співпрацювали з російською окупаційною владою, у т.ч. під примусом. Обвинувачений регулярно виходив на роботу і виконував покладені на нього обовʼязки. У матеріалах справи є численні документи підтконтрольного окупантам підприємства за підписами обвинуваченого.
Чоловіка засудили до 6 років увʼязнення з конфіскацією всього майна. Також йому на 12 років заборонили обіймати деякі посади.
15
0
20
20
