Вбивство за музику

Через 2,5 роки суд поставив крапку у трагічній історії вбивства в центрі Києва ветерана АТО Сергія Олійника. 

У дебатах прокурор попросив для обвинуваченого 13 років позбавлення волі, а син вбитого — максимально 15. Підсудний Анатолій Чивіков винним себе не визнав і цитував правила благоустрою про дотримання тиші.

Прокурор Руслан Грабенко у дебатах нагадав обставини справи: 22 червня 2017 близько 20 год 35 хв. Чивіков, за версією обвинувачення, напідпитку наблизився до Олійника і вдарив його ножем у груди, від чого той помер.

Трагедія сталася у Золотоворітському сквері біля памятника Ярославу Мудрому.

Ярослав Олійник, син вбитого, є музикантом і лауреатом міжнародних конкурсів, часто грає на вулицях, щоб ділитися емоціями з людьми.

Того вечора він грав на синтезаторі у сквері на Золотих Воротах і до нього постійно мав претензії чоловік гладкої тілобудови із залисиною на голові. Це був Анатолій Чивіков, який мешкав неподалік і якому заважала музика, тому він вимагав припинити гру.

Батько музиканта відвів чоловіка у сторону, став з’ясовувати стосунки і, за версією захисту, побив Чивікова, викликавши його злість. Тоді останній пішов додому (а жив він зовсім поряд) і взяв кухонний ніж, яким, як вважається, завдав Олійнику-старшому смертельного удару в серце. Це трапилося у присутності дружини загиблого, яка сиділа з ним на лавці. Із показань вдови, Чивіков нецензурно лаявся, погрожував зарізати сина і батька і провокував її покійного чоловіка протягом півгодини, а потім зник і за якийсь час і повернувся з дивакуватою посмішкою, тримаючи руки за спиною, і, нічого не кажучи, дістав ножа і різко ударив Сергія в груди, так що ні вона, ні чоловік не встигли зреагувати.

Жінка, яка йшла сквером, почула крики: «Вбивця!», бачила пораненого, якого підтримувала дружина, а повз пробігав Чивіков, якого переслідували перехожі. Жінка-свідок помітила, як із сумки Чивікова стриміло лезо ножа, перерізавши тканину. Чоловік забіг у під’їзд. На першого і головного підозрюваного вказували численні очевидці, які спочатку спостерігали конфлікт між Чивіковим і молодим музикантом, а потім батьком хлопця, підтверджували погрози Чивікова на адресу батька і сина.

Коли правоохоронці зайшли в квартиру, там була тільки дружина Чивікова, яка повідомила, що чоловік приходив дуже схвильований і швидко пішов. Підозрюваного знайшли на даху будинку. У квартирі в шафі при вході вилучили ніж, який поліція визнала знаряддям вбивства. Обтяжуючою обставиною є скоєння злочину у стані алкогольного сп’яніння.

Ярослав Олійник вимагає за вбивство батька максимально можливого покарання — 15 років в’язниці. «Чивиков провоцировал и угрожал… Мне лично, когда я играл на фортепьяно. Когда я ушел, угрожал отцу, что зарежет. Я цитирую: «Твой сын тут не будет играть, а тебя я зарежу», – розповів він.

Потерпілий підкреслює, що після інциденту Чивіков ніяк не розкаюється, поводить себе агресивно і неадекватно, тому він не бачить для нього жодного пом’якшуючого фактору.

«Папа поступил как настоящий мужчина, защитил своего сына. Если он его и толкнул или ударил, он был, по-нашему мнению, абсолютно прав… Он подошел со словами: «Я заберу твои деньги», начал переворачивать инструмент и говорил: «Щенок, я тебя размажу»… Замахивался на меня… У меня была естественная реакция. Я нанес ответный удар, это была пощечина, на опережение, в целях самозащиты. Я и сам могу постоять за себя. К сожалению, мне пришлось уйти на временную встречу и мне не удалось предотвратить эту трагедию», — сказав дебатах Ярослав Олійник.

«Отец был настоящим другом. Я всегда с ним мог поговорить по душам. Когда его не стало, это как часть твоей жизни, часть тебя… просто взяли и отрезали руку или ногу. Я неполноценным чувствую себя после того, как его не стало. Часто очень думаю о нем, что бы он сделал сейчас», — сказав син загиблого.

У 2015 Сергій Олійник у віці 55 років пішов добровольцем воювати в АТО, був командиром розвідки першого батальйону 14-ї бригади. Зі слів сина, батько завжди йшов першим, щоб ті, хто за ним, не постраждали. Олійник-старший був активним у громадському житті і після повернення з передової став засновником профіспілки ветеранів АТО.

На стадії досудового слідства у висновку психіатричної експертизи зафіксовано, що Чивіков визнає, що вбив людину, але запевняє, що зробив це без наміру. За версією Чивікова, Олійник-старший бив його кулаками по обличчю і тулубу, а також після падіння бив ногами, тому він начебто пішов додому і взяв ніж, щоб поговорити з кривдником і з’ясувати причини його агресії. Але коли Чивіков повернувся, то Сергій Олійник нібито встав із лавки і розлючено пішов йому назустріч, у зв’язку з чим він машинально підняв праву руку з ножем і при самостійному наближенні Олійника лезо зайшло тому в груди. У самого Чивікова медики виявили тільки садно на правому лікті і крововилив на губі.

Після передачі справи в суд обвинувачений кардинально змінив свідчення і вже вину не визнавав. Тепер він говорив, що це Олійник погрожував йому ножем, а тому він узяв з дому свій ніж для самозахисту, а коли повернувся у сквер, то Олійник сам кинувся на нього з ножем. Чивіков стверджував, що ударив Олійника по руці так, що йому в груди встромився власний ніж. На запитання суду щодо механізму удару обвинувачений нічого пояснити не зміг.

Свій виступ у дебатах Чивівков почав цитуванням правил благоустрою міста Києва щодо отримання тиші у громадських місцях.

«Не допускать во время проведения массовых гуляний и праздников, а также в другие дни пользование звуковоспроизводящей аппаратурой и другими громкоговорящими установками, громкого пения, выкриков в парках, скверах… в зонах, прилегающих к жилым домам… В тот день я возвращался домой в 8 часов вечера, услышал музыку, подошел к Ярославу, попросил сделать музыку [тише]…

Первое нарушение — это нарушение тишины. Я его не прогонял, я попросил сделать тише. Я услышал ответы и увидел циничное поведение, я возмутился и начались у нас… более повышенные разговоры, которые закончились… хулиганством, это следует из показаний Ярослава, что он нанес мне первый удар. Ему показалось, что я забираю деньги, переворачиваю синтезатор, собираюсь наносить удар… Объясните, как я мог нанести удар, если я держал трехлитровый пакет и во второй руке сумку… Папа наносит удары, сбивает меня с ног, отчего я мгновенно теряю сознание и когда в него прихожу ощущаю себя лежащим на тротуаре, сверху меня находится мужчина бьющий меня и говорящий, что в АТО таких как я он без суда и следствия ставил к стенке», —розповідав свою версію Чивіков. Далі дружина Олійника нібито зупинила свого чоловіка і допомогла Чивікову встати і подала йому його речі. Того дня обвинувачений відпочивав у бані з другом, вживав алкоголь і по дорозі додому купив ще три пляшки вина, які під час сварки розбились і розлилися по тротуару. Конфлікт продовжувався і, зі слів Чивікова, саме Олійник йому погрожував. Обвинувачений і його адвокати говорили, що їх версію міг би підтвердити відеозапис з камери спостереження на пам’ятнику Ярославу Мудрому. Але цей запис вилучила поліція, не долучивши дома матеріалів справи, а потім цей запис взагалі зник.

«В состоянии аффекта отправился домой. В голове все никак не проходило понимание, за что били, почему запугивали, как дальше жить и выходить на улицу, не только на улицу, а во двор. Потому что Золотые Ворота — это, считайте, придомовая территория моего дома… Мне уже нельзя было выйти на улицу, потому что мне было сказано, что меня убьют… Я не мог дать себе ответа, что мне делать, моей семье, детям… Эти мысли не дали мне остаться дома и снова я оказался на улице и взял нож, который должен был быть противостоянием тому ножу, который я уже видел и ощутил. Нож я положил в сумку и больше его не доставал. В сквере увидел мужчину, сидевшего на лавочке вместе с женщиной, остановившей избиение. Мужчина тоже увидел меня, встал и бросился ко мне, на встречу. За доли секунды я увидел, как мужчина правой рукой вынимает нож, через мгновение он был возле меня. Я, как уже рассказывал, подбил руку и начал двигаться в обратном направлении… Я еще не понимал, что произошла трагедия… Когда я пришел домой, я поднялся на кришу и только оттуда увидел, что произошло», — говорив обвинувачений.

Адвокати розвивали цю версію, наголошували, що єдиним свідком, що саме Чивіков ударив Олійник ножем була дружина останнього. Захисники звертали увагу суду, що на тілі, сумці та одягу їх клієнта не знайшли слідів крові, хоча Чивіков, за версією прокурора, витягнув ніж із тіла і забрав з собою. Захист переконував, що ніж Чивікова залишався в його сумці і потім хтось приніс його на місце злочину, вимазав у крові і підкинув назад у квартиру.

У сквері того вечора був колишній працівник СБУ Олександр Ішков. Він безпосередньо не бачив моменту вбивства, але, почувши жіночі крики, кинувся наздоганяти Чивікова. Разом із патрульним поліції Ішков ввійшов у квартиру підозрюваного. Чекаючи на прибуття екіпажу поліції, Ішков виходив із квартири, повертався на місце злочину, щоб дізнатися про стан Олійника і через 10-15 хвилин знову зайшов у квартиру і в коридорі у шафі біля входу знайшов ніж з плямами крові.

Адвокат Ян Войніканіс-Мирський, який захищає Чивікова, критикував показання цього свідка і підкреслив, що громадянин Ішков не мав повноважень взагалі заходити в квартиру і проводити її огляд.

На прохання адвокатів спеціаліст склав висновок, що рана, заподіяна Олійнику, начебто не могла бути завдана ножем обвинуваченого. Водночас спеціаліст в суді підтвердив, що тільки за результатами судово-медичної криміналістичної експертизи можливо точно встановити, яким саме ножем поранено Олійника, але така експертиза не проводилась.

Цитувалися висновки судово-психіатричної експертизи, що Чивіков проявляє деяку демонстративність поведінки і прагнення справляти враження, вразливе самолюбство і високу самооцінку, впертість і емоційну нестійкість у проблемних ситуаціях. Адвокат Пархоменко говорив, що у Чивікова був нервовий розлад і психіатр підтвердив би це, якби суд згодився його допитати.

Обурення захисників викликало те, що під час чергової сутички Чивікова та Олійника син останнього продовжував грати біля сусіднього будинку.

«Чому я адвокат, чому я не можу йти грати під будинками і брати гроші тільки за те, щоб я припинив цю гру?! У мексиканських тюрмах [музика] застосовується як тортури», — говорив адвокат Дмитро Пархоменко.

Суддя Щебуняєва зробила з цього приводу зауваження захиснику, оскільки він виходить за межі кримінального провадження.

Захисники просили виправдати Чивікова за недоведеністю скоєння злочину.

23 грудня 2019 колегія суддів повідомила, що вважає вину Чивікова доведеною поза розумним сумнівом. Із показань свідків, ніж був саме в нього, а не в Олійника. Крім того, поведінка Чивікова після інциденту, а саме, що він пішов, не намагаючись надати допомогу, що вказує на умисел заподіяння смерті.

З приводу вилученого в квартирі ножа суд відкинув претензії захисту щодо допустимості доказу. Чивіков не заперечував, що приніс і залишив у квартирі ніж. На лезі були сліди крові Олійника. Громадянин Ішков, який пройшов з працівником поліції у квартиру підозрюваного, на думку суду, діяв правомірно. Суд наголосив на невідкладності випадку і наявності достовірних відомостей про причетність мешканця квартири до злочину, ризику його втечі. Крім того, дружина Чивікова дала письмову згоду на огляд помешкання.

Суд призначив 13 років позбавлення волі. На вирок може бути подано апеляцію.

Хвилюючий момент. Суд оголошує вирок: 13 років в'язниці за вбивство ветерана АТО Олійника.

Хвилюючий момент. Суд оголошує вирок: 13 років за вбивство ветерана АТО Олійника.

Опубліковано Судовий репортер Понеділок, 23 грудня 2019 р.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

RSS
Follow by Email