Смілянський міськрайонний суд Черкаської області виніс виправдувальний вирок у справі про умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони.

Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 6 липня.

В обвинувальному акті йшлося, що чоловік перевищив межі необхідної оборони, тому що, захищаючись від ударів ногами, дістав з кишені ніж, яким хаотично розмахував з метою позбавлення життя і завдав один удар нападнику в область правого стегна, пошкодивши стегнову артерію. Хлопець того ж дня помер у лікарні.

Спочатку дії були кваліфіковані як умисне тяжке тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого за ч.2 ст. 121 КК України, а згодом перекваліфіковані за ст. 118 КК України як умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони.

В суді обвинувачений категорично вину заперечував. Розповів, що  31 жовтня 2018 року близько 9 вечора вийшов із під’їзду будинку, де він проживає. В руках тримав невеличку сумку, ліхтарик і ключі від квартири і гаражного замка. В цей час до нього підійшов його сусід. Вони разом спостерігали і обговорювали  поведінку молодих людей, які проводили час на дитячому майданчику і голосно висловлювалися нецензурними словами. Один із хлопців у порваних джинсах демонстрував прийоми рукопашного бою. Через декілька хвилин цей хлопець і ще двоє  підійшли до них і той, що демонстрував  навички «карате» без слів, неочікувано вдарив кулаком сусіда в обличчя, а два інших підбігли до нього самого, але побачивши в його в руці ключі, які прийняли за ніж, зі словами: «Дивіться у нього ніж», зупинилися. В цей час інший хлопець продовжував бити сусіда, а два інші кидали в обвинуваченого каміння, один камінь влучив йому в шию, а другий розбив скло у ліхтарику. Сусід кудись подівся і обвинувачений став його кликати і розшукувати  на прибудинковій території. Не виявивши сусіда, чоловік став повертатися до свого будинку по стежці, яка зовсім не освітлювалася, злякавшись, переклав  із сумки перочинний складний ніж, який використовував на роботі, до кишені куртки. На по стежці через декілька метрів, він побачив перед собою темну тінь і отримав сильний удар в живіт, від якого зігнувся і щоб не били, двічі крикнув, що у нього є ніж. Однак це не подіяло і хлопці, всі втрьох стали бити його в різні чатини тіла. Поки він розкривав ніж, і погрожував його застосувати, отримав близько десяти ударів. Більше ударів завдавали потерпілий і ще один хлопець. Відбиваючись від ударів, тримаючи в руці ніж, чоловік в якийсь момент відчув, що черговий удар нападника вцілив у руку з ножем і ойкнувши той відбіг від нього. За ним побігли і два інші хлопці. Від пережитого нападу і душевного хвилювання чоловік ходив по мікрорайону, не міг заспокоїтись. Коли  вийшов на освітлену ділянку місцевості, то  побачив, що ніж  у крові, подумав, що когось із нападників царапнув. Сівши   біля стежки  в траву,  залишив ніж, ніяк не ховав, а просто забув про нього. Біля під’їзду зустрів знову сусіда, який стояв зі своїм кумом. Після чого піднявся до себе в квартиру, де став чекати сусіда. Про те, що під час відбитя нападу він тяжко поранив хлопця, він дізнався від працівників поліції, яким і повідомив про обставини та показав  місце, де залишив ніж.

Сусід обвинуваченого показав у суді, що того дня близько 19 години зі своїм кумом спускалися ліфтом в будинку і на 4 поверсі в ліфт зайшли двоє молодих хлопців, один із яких проживає на 9- поверсі, а другого він не знає. Оскільки в під’їзді часті крадіжки із кладочок мешканців, вони поцікавилися причиною їх перебування на 4-му поверсі. У відповідь почули грубість і нецензурну лайку. Десь за годину, цього ж дня, коли він стояв біля під’їзду з сусідом (обвинуваченим) до них підішли троє молодих хлопців, років по 16-17, серед яких був один із тих, що їхав у ліфті і одразу вдарив кулаком його в обличчя і ногою в тулуб, після чого відбіг, а коли він став переслідувати нападника, то він іще декілька разів ударив його по обличчю. Інші двоє кидали по ньому і обвинуваченому, який продовжував стояти біля під’їзду, камінням. Прийшовши до тями, він став став розшукувати нападника, але не знайшов, тому що було темно.

Хлопці, які були з потерпілим, дали однакові показання. Розповіли, що того дня з друзями гуляли в центрі міста Сміла,  біля гімназії, коли зателефонував їх товариш і повідомив, що у нього виникли проблеми з якимись «мужиками», що він «ледве вирвався від них» і попросив приїхати  на мікрорайон «Богдана». Вони приїхали і дорогою назбирали каміння для «самозахисту». Хлопці бачив, що товариш п’яний і відговорювали його від «розбірок», пропонували їхати додому,  однак той наполягав. Деякі хлопці роз’їхалися. На момент появи чоловіка, з яким хотіли поквитатися їх було тільки троє. Потерпілий одразу підбіг і почав бити. Свідки, побачивши в руках одного з чоловіків ніж, розбіглися в різні сторони, але один ще кинув у чоловіка камінь. Їх ніхто не переслідував. Потерпілий завдав 3-4 удари обвинуваченому, той не відповідав, тобто не бив, тільки захищався. Раптом потерпілий крикнув: «тікаємо» і  всі побігли в сторону гаражів, але згодом товариш упав і свідки надавали йому допомогу та викликали швидку.

Суд вирішив, що в даній ситуації поведінка обвинуваченого під час захисту від  нападу на нього аж ніяк не свідчить, що  його дії мали вигляд посягання на життя нападника.

Визначальним у поведінці обвинуваченого було захистити своє житя та здоров’я, тобто особисті інтереси і він не бажав шкоди потерпілому, не мав наміру розправитися з ним, попереджав про наявність у нього ножа, демонстрував його нападнику і застосував, отримавши щонайменше чотири удари по корпусу та кінцівках і лише захищаючись від п’ятого удару застосував перочинний ніж.

Така поведінка обвинуваченого підтверджується, як його показаннями, так і показаннями свідків обвинувачення.

Суд дійшов до висновку, що обвинувачений зазнав суспільно небезпечного посягання достатньої інтенсивності з боку потерпілого, яке було реальним, і враховуючи співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників, їх вік і фізичні дані, вік, стан здоров’я особи, яка захищається (обвинувачений є інвалідом ІІ групи  по захворюванню опорно-рухового апарату),  то обвинувачений мав підстави побоюватися за своє життя та здоров’я і  діяв у стані необхідної оборони.  

Чоловік заподіяв шкоду, перебуваючи у стані необхідної оборони, оскільки зазнав нападу групи осіб, а тому кримінальній відповідальності не підлягає.

Показання свідків, що вони були присутні  під час завдання ударів потерпілим, але  участі у нападі не брали, на думку суду,  є сумнівними і спростовуються, як показаннями обвинуваченого, так і показаннями самих же свідків у судовому засіданні: кидали камінні, перебували на відстані 1,5 м.

Особу виправдали у зв’язку з відсутністю в діях складу кримінального правопорушення.  

21

0

20

20