Київський районний суд міста Харкова визнав чоловіка винним у колабораціонізмі.
Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на вирок від 5 червня.
Обинувачений працював начальником цеху ТОФ «САН-ЛЕД» у селі Руська Лозова Харківської області. Під час окупації навесні минулого року власники і керівництво підприємства виїхали, а їх співробітник 15-17 квітня 2022 року передав російським військовим автомобілі.
Спочатку чоловік віддав вантажний фургон Renault Master. Але, знаючи ще про інші транспортні засоби, які треба було привести у належний технічний стан, він поїхав до водія трактора і погрозами змусив його допомогти привести машини до ладу для передачі їх російським військовим.
Йшлося про малогабаритний завантажувач і автобус Volkswagen Crafter. Чоловіки перевірили їх технічний стан, наявність запчастин, палива та відігнали автомобілі до штабу російських військових.
У судовому засіданні обвинувачений частково визнав вину, не заперечував передачу машин. Але наполягав, що діяв не добровільно. В окупованому селі він жив зі співмешканкою та її двома малолітніми дітьми. Одного разу він ішов відвідати своїх батьків і по дорозі зупинився автомобіль із солдатами РФ. Його скрутили і доставили в штаб окупантів. У дворі будинку вже стояв білий автомобіль Renault Master, який належить представнику власника ТОВ «САН-ЛЕД». У нього почали вимагати ключі від цього автомобіля, але він їх не мав, бо ключі були в директора, про що він сказав, і його почали бити прикладами по різним частинам тіла, по ребрам, по обличчю. Тримали добу в підвалі з привʼязаною гранатою, погрожували вбити сімʼю та батьків. Вимагали, щоб відремонтував автомобіль і так він дав згоду.
Наступного дня його відпустили і він зустрів знайомого, якому, все розповів, і вони пішли на підприємство шукати ключі, але там все було перевернуто і нічого не знайшлося. Від жінки і матері він почув, що приїздили російські солдати і погрожували, щоб він віддав машини з підприємства. Потім росіяни знову приїхали, забрали його і дядька, який працював водієм, і змусили їх займатися машинами, дали час до завтра до обіду. Вони знову шукали ключі, але не знайшли. Відбуксували транспорт до штабу росіян. Але тих це не влаштувало, оскільки білий автомобіль не заводився. Обвинувачений стверджував, що мав на тілі сліди катування, але за медичною допомогою не звертався. У поліцію на протиправні дії росіян також не скаржився, бо мобільний телефон у нього забрали.
Однак суд вважає, що провина цього чоловіка, а саме, що він діяв добровільно, повністю підтверджується доказами, зокрема показаннями свідків.
Жінка, яка також працювала на ТОВ «САН-ЛЕД» під час окупації, як і обвинувачений, проживала в селі Руська Лозова. В квітні того року вона бачила, як обвиунвачений виїздив на машині темно синього кольору з двору, де мешкали руські. Також жінка запамʼятала, як він йшов із продуктами з вулиці, де базувалися росіяни. Іншим жителям не було де взяти їжі, а обвинувачений у прозорому пакеті ніс пляшку коньяку і навіть суху ковбасу. У людей була нестача продуктів, тому на це звернула увагу.
Сусіди обвинуваченого говорили, що той співпрацював з росіянами. Росіяни розмістили свій штаб у будинку їх тещі і господарів не впускали. Обвинувачений постійно заїздив до «орків» і вечорами носив сумки з сухою ковбасою, спиртним. Під час окупації хвалився сусідам, що в нього на підприємстві є автомобіль, який йому подарували китайці і він пішов його забирати. Потім він їздив на «жигулях» по селу і розповідав, що йому солдати подарували автомобіль. Свідок особисто бачив разів десять обвинуваченого з продуктовими наборами, з ковбасою і спиртним. Обвинувачений збирався в Росію, коли зрозумів, що росіяни відходять.
Водій трактора показав, що обвинувачений приходив до нього і сказав, що він ніч пробув на підвалі, і просив завести машину в будь-який спосіб, інакше його розстріляють, заберуть у підвал в штаб росіян. В перший день вони пригнали до окупантів автобус, притягнули карою. А другу машину намагалися відтягти. Він намагався пояснити, що машина без ключа не заводиться. Потім їх відпустили додому.
Суд не побачив доказів фізичничного або психічного примусу обвинуваченого.
Цивільна дружина і батько обвинуваченого говорили, що бачили його побитим, що він розповідав їм про катування росіян. Однак вони є зацікавленими особами, близькими родичами та не були очевидцями побиття.
Показання водія трактора, що російський солдат сказв йому та обвинуваченому, що поки вони не заведуть машину, їм постріляють ноги, не підтверджуються іншими зібраними доказами.
Натомість інші свідки послідовно розповідали в судовому засіданні про дружні стосунки обвинуваченого з окупантами і отримання ним привілеїв у вигляді продуктів харчування та спиртних напоїв, про вільне пересування та перебування його у штабі російських солдатів.
Суд відмовився визнавати наявність обставини, що помʼяшує покарання, — вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність.
Чоловіка засудили до 5 років увʼязнення із забороною займатися фінансово-господарською діяльністю на 10 років та з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
22
0
20
20
