Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області визнав колишнього співробітника підрозділу Управління державної охорони України винним у державній зраді.
Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на вирок від 4 грудня.
За півтора тижні до повномасштабного вторгнення чоловік пиляв дрова у селі Нова Басань Чернігівської області і поранив собі ногу. У звʼязку з цим він стаціонарно лікувався у лікарні в смт. Бобровиція. 23 лютого його відпустили додому. Вранці 24 лютого, дізнавшись про вторгнення росіян, чоловік із товаришем поїхав до Чернігова і забрав із реабілітаційного центру матір із неповнолітнім братом-інвалідом. Дорогою додому він заїхав у Бобровицю, де йому «закрили» стаціонарний лікарняний і «відкрили» домашній.
У подальшому обвинувачений перебував у селі зі своєю цивільною дружиною, 2-річною дитиною, матірʼю, неповнолітнім братом-інвалідом, сестрою та іншими родичами.
Як вважається, він порушив порядок дій особового складу Управління державної охорони України. За сигналом бойової тривоги чоловік мав у найкоротший термін прибути на службу за адресою місто Київ, вул.Богомольця, 8. Натомість він ухилився від військової служби і повернувся в село Нова Басань, яке через кілька днів окупували російські війська.
У суді чоловік вину не визнавав і стверджував, що наказу зʼявитися на службу не отримував, черговий йому не дзвонив. Із телефону матері він звʼязався зі своїм керівником і повідомив, що його відпустили з лікарні і він перебуває в окупації, на що той відповів, що коли лікарняний продовжили, то хай залишається вдома.
Начальник свідчив у суді, що за сигналом бойової тривоги зʼявилися 15 із 16 військовослужбовців очолюваного ним відділення, тобто всі, крім обвинуваченого. Після закінчення стаціонарного лікування підлеглий мусив зʼявитися на службу. Дозволу не зʼявлятися на службу через амбулаторне лікуванні він не давав. Свідок говорив, що не памʼятає, чи дзвонив йому обвинувачений 24 лютого і чи запитував, що йому робити далі. Але не виключає, що міг відповісти, щоб той залишався з своєю сімʼєю, ховався.
Свідок розповів, що 7 березня 2022-го йому зателефонувала мати обвинуваченого і сказала, що село окуповане, телефони забрали, але вони один заховали. Із сином звʼязку немає, бо він у полоні, у них провели обшук, знайшли фуражку сина-ліцеїста. Начальник відділення інформацію прийняв до відома, виказав слова підтримки і попросив як тільки син повернеться, щоб обовʼязково з ним звʼязався.
Оперативний працівник контррозвідувального забезпечення УДО України розповів у суді, що приблизно за місяць до повномасштабного вторгення РФ усім військовослужбовцям УДО видавались рації. Про можливість нападу їх попереджали. Сигнал бойової тривоги свідок отримав по рації і по телефону. За якийсь час із початку окупації Чернігівщини оперативник зі своїх джерел почав отримувати інформацію, що в селі Нова Басань чоловік співпрацює із військовими РФ. Згодом стало відомо, що це військовослужбовць УДО. Розповідали, що зрадник ходив із окупантами по селу і патрулював, ходив з ними у магазин, мав червону повʼязку тощо.
Війська РФ вийшли з Нової Басані близько 4 ранку 31 березня. Після цього почалася «зачистка» села, у погребах окремих господарств ще ховалися росіяни. Працівники внутрішньої безпеки та спецпризначенці УДО висунулися у Нову Басань, щоб затримати зрадника. Оперативник запитував у чоловіка, як він міг так вчинити. Але той відповів, що нічого поганого не скоїв, а лише один раз показав військовим РФ напрямок знаходження передових військ України, раз ходив із ними по селу, раз ходив у магазин, раз їсти їм приготував.
Біля сільради зібралися люди, які дізнавшись про затримання обвинуваченого, стали говорити військовим, що він тут «крові попив», вів себе як герой, ходив по селу, був на бронетранспортері з військовими РФ, посміхався, мав автомат. Але надати офіційно показання селяни не поспішали, кажучи, що їм ще жити у цьому селі і псувати стосунки з сусідами вони не хочуть.
Після перевірки чоловік ще близько місяця залучався до виконання службових обовʼязків, хоч без надання зброї. Тільки 29 квітня його затримали за підозрою в державній зраді.
Йдеться про декілька епізодів співпраці з окупантами, які суд визнав доведеними.
Зокрема, 5 березня в денний час обвинувачений разом із російськими солдатами обікрав сільський магазин. Власники магазину після деокупації передали правоохоронцям відеозапис із камери спостереження. На відео не помітно ніякої пригніченості цього чоловіка у компанії військових РФ. Він хутко нишпорить по прилавкам і певні речі кладе собі в кишеню. І рана на нозі не завадила йому перелазити через прилавок у магазині. Тому суд вважає, що стан здоровʼя обвинуваченого цілком дозволяв йому прибути на місце служби, де б йому з урахуванням травми визначили посильне завдання в інтересах оборони держави. Раніше стан здоровʼя не перешкодив йому поїхати у Чернігів за матірʼю і братом і повернутися у Нову Басань. На думку суду, визначальним у можливості прибути до місця служби були бажання і воля обвинуваченого. А стан його здороʼя не був таким, яким робив це неможливим чи надто ускладненим.
Обвинувачений посилався на відсутність транспортного сполучення і, зокрема, те що 24 лютого в селі Русанів підірвали міст. Однак є свідок, який стверджує, що 25 лютого проїжджав цим мостом дорогою через Русанів до Києва і після обіду з Києва вернувся у Нову Басань. Свідки, які говорили про підрив мосту у селі Русанів не були безпосередніми очевидцями того, що міст підірвали саме 24 лютого. Крім того, існує залізничне сполучення між Києвом і Бобровицею, до якої є автодорога з Нової Басані.
Поважною причиною незʼявлення на місце служби, на думку суду, є окупація. Але із показань свідків і довідки Новобасанської сільської ради відомо, що село окупували тільки 28 лютого, тобто в обвинуваченого за бажання був час і можливість виїхати на службу.
Місцеві бачили як цей чоловік із червоною повʼязкою на руці і предметом, схожим на автомат, їздив на велосипеді у напрямку російського блокпосту, із військовослужбовцями РФ приїжджав на БМП до будинку своєї сестри.
Суд визнав доведеним, що обвинувачений забирав у селян продукти харчування для російських солдатів. Одного разу він зайшов до сусідки і попросив давати йому молоко, але та йому відмовила. Одразу після цього росіяни самі прийшли і забрали молоко.
У середині березня у вечірній час російський військовий прийшов до місцевої жительки і сказав підготувати консервацію, яку вони заберуть наступного ранку. І при цьому уточнив, що прийде її сусід. Наступного дня зʼявився обвинувачений, маючи предмет, схожий на автомат, і з ним був ще один хлопець нижчого росту (із показань свідків, цей хлопець був товаришем обвинуваченого і проживав у нього вдома). Обвинувачений сказав жінці, що командир наказав забрати продукти харчування.
Протягом окупації обвинувачений неодноразово відвідував лазню, якою користувалися і російські солдати. Власники розповідали, що окупанти ніби запитували дозволу, проте були озброєні автоматами, тож перечити їм ніхто не смів.
Також обвинувачений розпитував сусіда, чи залишився у нього телефон, зброя, чи звʼязується він із родичами. Вважається, що так він допомагав окупантам у контррозвідувальних заходах.
Дачники-сусіди розповіли, що обвинувачений кілька разів непомітно через огорожу давав їм їжу: випечені в домашніх умовах коржики хліба, а ще чай і крупу, ймовірно, отримані від росіян, які, мабуть, це десь награбували. При цьому він говорив, що наші війська вже близько і, даючи харчі, намагався бути непоміченим росіянами. Про всяк випадок сусіди давали йому скотч, щоб у разі, коли росіяни побачать, то пояснити, що обвинувачений ходив узяти скотч.
Суд визнав недоведеними частину обставин із обвинувального акту. Зокрема, те, що чоловік дозволив росіянам проживати у своєму будинку і регулярно особисто готував для них їжу та всебічно допомагав ворожим солдатам у побуті. Також не підтвердилося, що цей чоловік розповідав росіянам про ветеранів АТО і українських військових.
Чоловік не визнавав вину і пояснював, що до нього в будинок ввірвалися 16 військових РФ, які мали його особову справу. Як він припускає, її вони дістали у сільраді, адже у відпустці він постійно відмічається, стає на облік у сільраді, там зберігаються його документи по службі. Окупанти провели обшук помешкання і знайшли пістолет і бронежилет, побили його і тримали в підвалі. У магазин він пішов, щоб росіяни не заподіяли шкоди цивільній дружині. Один раз ходив у лазню, коли росіяни порозбігалися після артобстрілу і їх днів два не було, а стояла лише їх техніка. Один раз ходив до сусідки за вказівкою росіян, які сказали, що у будинку хтось є, може диверсанти, а тому він повинен піти з ними і постукати у двері, поспілкуватися з людьми. Оскільки він місцевий, то у нього стріляти, якщо там є диверсанти, не будуть. Він пішов і спитав у сусідки, де її дочка, чи все з нею нормально. Таким же чином і в наступний двір ходили.
Обвинувачений заперечує, що у період окупації села їздив на БМП з росіянами до будинку сестри. що відбирав у сусідки консервацію, маючи при цьому автомат, що їздив на велосипеді з автоматом і з червоною повʼязкою.
Але суд вважає, що пояснення обвинуваченого спростовуються показаннями свідків. Одразу четверо свідків, які проживають у різних місцях села, двоє з яких раніше обвинуваченого не знали, свідчать про обставини, які той заперечує. Підстав обмовляти свідкам обвинуваченого у судовому засіданні не встановлено.
При цьому суд не сумнівається у тому, що військові рф побили цього чоловіка на початку окупації, оскільки це тілесні ушкодження у нього бачили декілька жителів села. Але суд не переконався, що чоловік діяв під примусом, коли із росіянами грабував магазин, відбирав продукти в сусідки або коли їздив на велосипеді з автоматом. Один факт побиття на початку окупації і перебування в окупації, як вважає суд, цього підтверджувати не може. Окрім обвинуваченого багато громадян України перебували у тих же обставинах окупації, у тому ж селі, у сусідніх будинках.
Показання обвинуваченого, що до магазину він ходив для відвернення загрози для своєї дружині, не узгоджуються з показаннями іншого місцевого жителя, який повідомив, що від початку окупації також остерігався згвалтування своєї цивільної дружини росіянами. Кілька разів військові РФ пропонували жінкам вийти до них на вулицю до них, але ті відмовлялися. Свідок вигадував якісь причини, чому жінка не може піти і через це йому погрожували зброєю, але не було такого випадку, щоб він мав роботи щось проти своєї волі, щоб сексуальному насильству до його співмешканки. Цей свідок не чув і не бачив, щоб окупанти говорили його цивільній дружині, чи цивільній дружині обвинуваченого йти з ними у магазин. Вважає, що якби таке було, то вони б йому про це сказали.
Чоловіка визнали винни у державній зраді і незʼявленні вчасно на військову службу без поважних причин в умовах воєнного стану. За сукупністю злочинів його засудили до 15 років увʼязнення з конфіскацією усього майна.
22
0
20
20
