Приморський районний суд міста Одеси визнав чоловіка винним у колабораціонізмі.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 12 лютого.
23-27 вересня на окупованій частині Херсонської області російська влада проводила незаконний референдум, результати якого мали засвідчити бажання місцевого населення приєднатися до Росії.
Житель села Трифонівка Бериславського району зі скринькою для голосування і бюлетенями займався подворовим обходом сусідів.
Після звільнення села жителі Трифонівки розповідали, що колаборант і ще двоє чоловіків разом їздили по дворах із бюлетенями та скриньками й агітували голосувати. Деякі люди повідомили, що відмовлялися голосувати і колаборанти просто йшли з двору.
Один свідок розповів, що обвинувачений відкрив двері до його будинку ногою, зайшов без дозволу, тому він зі сваркою його вигнав.
Побачивши, що селяни проганяють їх, колаборанти почали їздити у супроводі одного чи двох російських солдатів.
Обвинувачений говорив у суді, що займався проведенням незаконного референдуму через страх за власне життя і життя своєї родини. Під час окупації його одного разу нібито викрали на вулиці, вивезли з села і 5 днів допитували, тримали в підвалі, не давали їжу та воду, після чого запропонували взяти участь у референдумі. Коли він спершу відмовився, то приставили пістолет. Його дії були весь час під наглядом російських військових і, як запевняє чоловік, виїхати із окупації він не міг, бо в селі жили його літні батьки, жінка та діти.
Однак суд вважає версію захисту непереконливою.
Люди, які проживали в селі на відстані кілометра від цього чоловіка, нічого не знали про його зникнення, побоїв на обличчі у нього не бачили.
Під час окупації у Трифонівці був один випадок, коли на російському блокпосту викрали людину. Тоді про це знало все село. За 4-5 днів односелець повернувся і був побитий.
Свідком захисту намагалася стати дружина обвинуваченого. Але вона не була очевидицею ані викрадення, ані катування. Зрештою, після, начебто, зникнення чоловіка дружина чомусь не шукала його по селу, не говорила сусідам про його викрадення. А після нібито його повернення дружина також нікому не розповідала, що з ним сталося. Навпаки, за її ж словами, щоб ніхто не знав, замазувала йому синці кремом та пудрою.
Під час подворового обходу ніхто із селян не помітив, що обвинувачений має тілесні ушкодження. Він був в доброму настрої, непригнічений, не було помітно, щоб до нього застосовувався зовнішній примус.
Із показань свідків суд зробив висновок, що можна було відмовитись від участі в організації та проведенні референдуму. Люди говорили, що тоді всім було матеріально складно, проте вони один одному допомагали, вирощували продукти на городах, але не йшли співпрацювати з ворогом.
Чоловіка покарали 7 роками увʼязнення із забороною обіймати деякі посади на 10 років.
Суд не застосував конфіскацію майна. Єдиною власністю обвинуваченого є 25 соток землі. Конфіскація цієї земельної ділянки позбавила б дружину засудженого і двох неповнолітніх дітей єдиного джерела існування в селі в умовах воєнного стану.
22
0
20
20
