Приморський суд Одеси визнав винним у державній зраді місцевого жителя Юрія Толкачова. Чоловік із позивним «Професор», за матеріалами справи, здавав позиції ЗСУ в Одесі, а також вербував проросійськи налаштованих громадян.
Під час засідання Толкачов визнав провину та попросив суд затвердити угоду з мінімальним для нього покаранням у вигляді 15 років тюрми.
«У меня подходил срок проживания, надо было оплачивать жилье. Иначе бы меня просто выгнали. Там никто никого не слушает что да как. Поэтому я был вынужден, поджимала эта ситуация».
Так на суді намагався пояснити свої дії обвинувачений Юрій Толкачов. Вигнати за неоплату житла його начебто міг один з хостелів міста, де чоловік останні чотири роки орендував ліжко-місце. Ціна за місяць — тисяча гривень.
Саме через відсутність роботи та брак коштів він нібито й погодився співпрацювати з росіянами: передавати позиції українських військових, коригувати вогонь по Одесі, а також вербувати інших громадян. За декілька місяців такої «роботи» Толкачов отримав від російських спецслужб 5 тисяч гривень. Частину витратив на купівлю нового телефону, аби робити якісніші фотографії локацій, решту віддав за оплату житла.
Юрію Толкачову 60. Все життя він мешкав в Одесі. Розповідає, що проходив військову службу в Німеччині, потім опанував професію кравця, а згодом модельєра-закрійника. Останній час працював у приватній майстерні з пошиву одягу.
За словами обвинуваченого, наприкінці червня йому в Telegram із російського номера написав незнайомець, якого також звали Юрієм. Співрозмовник запропонував за гроші фіксувати позиції українських військових та розташування інфраструктурних об’єктів, а також знімати наслідки ракетних ударів по Одесі. Крім того, шукати інших людей для аналогічних дій.
«Как-то они написали мне, чтоб я посетил некие салоны красоты, с кем-то там навел контакты. Я сразу отказался — далек от этих всех салонов красоты. Ну, надо было найти лояльных людей, с кем можно было бы иметь дело. Лояльных к России», — пригадав обвинувачений.
Росіяни начебто одразу попередили чоловіка, що у разі відмови або звернення до правоохоронців, щось може статися з його родичами. Толкачов розлучений, але має двох дорослих доньок. Раніше проживав із сестрою та племінницею, однак, через постійні сварки перебрався у хостел. Саме погрози на адресу близьких та «психологічний тиск у Telegram» нібито й змусили чоловіка «взяти участь у цій авантюрі». В матеріалах справи доказів цих погроз немає, однак, за твердженням обвинуваченого, окупанти задля його ж безпеки порекомендували одразу видаляти усю переписку, що він і робив.
«Я не сразу согласился, где-то на третий день. Потому что мне сразу разъяснили, что если я откажусь или обращусь в СБУ, то будут проблемы с моими родственниками. Ну, я побоялся этого, чтобы родственникам … и дал согласие», — зазначив обвинувачений.
У разі викриття та затримання російські спецслужби пообіцяли включити чоловіка у список на обмін.
«ФСБ предложила, что если меня раскроют, то они занесут в списки на обмен. Я как бы в Россию давно хотел уехать, у меня там родственники есть такого же возраста, как и я. Они меня звали еще в 2014 году, но у меня мать болела, у нее был сахарный диабет. Спустя год она умерла. Потом заработки стали уменьшаться, я не мог свести концы с концами, денег не было. На питание и жилье хватало, а на дорогу нет», — додав фігурант.
На запитання від головуючого судді Віктора Попревича, які саме об’єкти фіксував, Толкачов відповів, що школу, один із блокпостів та будівлю Одеської військової адміністрації з припаркованими поряд автівками ООН, де власне він і був затриманий.
«Мне объясняли, что это центры принятия решений. Я догадывался, для чего их фотографирую, так сказать «взять на мушку», для нанесения ударов. Понимал, что делал. Сейчас я счастлив, что последствий никаких нет. Я понимал, что могут погибнуть гражданские, но я читал информацию, что российские агрессоры стараются там, где мирные, не наносить удары», — зазначає чоловік.
За матеріалами справи, Толкачов збирав дані також про інші локації — сил протиповітряної оборони, командних пунктів, позиції правоохоронних органів та спецслужб, а також військових промислових підприємств. Ще розвідував способи укріплення штабу оперативного командування «Південь», Одеської ОВА, СБУ та Національної поліції. На додачу мав повідомляти про ситуацію з продуктами в регіоні, постачанням палива, настрої містян. Листування на цю тему між Толкачовим та співробітниками ФСБ відбувалися майже щодня.
Крім того, за словами прокурора Артура Крисаня, Толкачову вдалося завербувати чоловіка з Івано-Франківська, який також був проросійських поглядів та виступав за так зване «слов’янське братство» — об’єднання Росії, Білорусі та України. Проти франківця наразі розпочата аналогічна кримінальна справа.
В останньому слові Юрій Толкачов заявив, що шкодує про скоєне, попросив вибачення перед українським народом та зазначив що «щасливий, що від його дій немає наслідків». В обвинувальному акті не йдеться про жертв чи завдання матеріальної шкоди.
Після нарадчої кімнати колегія суддів оголосила, що визнає чоловіка винним та призначає як покарання 15 років ув’язнення. Є ймовірність, що Толкачова найближчим часом обміняють на українських полонених.
Ольга Івлєва, «Судовий репортер»
Цей матеріал є частиною серії про воєнні злочини в Україні, створеної у партнерстві з JusticeInfo.net – Fondation Hirondelle.
22
0
20
20
