Орджонікідзевський районний суд міста Харкова визнав мешканця деокупованої території винним у колабораціонізмі.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 6 травня.
Наприкінці липня 2022 року мешканець селища Дворічна зайняв посаду в окупаційній владі – «исполняющего обязанности помощника начальника управления (сельский) Двуречанского территориального управления Военно-гражданской администрации Купянского района Харьковской области». Це підтверджується заявою за його підписом від 25.07.2022, складеною на імʼя голови окупаційної адміністрації Купʼянського району.
Чоловік вирішував соціально-побутові питання мешканців, забезпечував населення дровами та роздавав грошову допомогу від окупантів – по 10 тисяч російських рублів тощо.
До окупації обвинувачений працював ветеринаром, лікував тварин. Проживав із матірʼю пенсіонеркою і неповнолітнім сином.
У судовому засіданні він не визнав вину. За його словами, наприкінці червня – на початку липня окупанти почали змушувати людей займати керівні посади. Представник окупаційної влади пропонувала йому керівну посаду в новоствореному «міністерстві сільського господарства». Приблизно 13 липня 2022 року до нього додому приїхали військові РФ, забрали в комендатуру і побили, кажучи, що треба працювати на них, погрожували його сімʼї. Окупанти повідомили, що потрібно очолити одну з сільських рад, де люди опинилися на межі виживання і вже більше півроку не отримували гуманітарну допомогу. Його відправили в сусіднє село Камʼянка видати гуманітарну допомогу. Там до нього приходили місцеві мешканці та говорили, що змушені виживати і їдять одну кукурудзу, не мають ліків. Він роздав 43 мешканцям Камʼянки по 10 тисяч рублів. Гроші отримав в окупаційній комендатурі і привіз на службовому автомобілі, який належить Камʼянській сільській раді.
Обвинувачений говорив, що діяв під примусом, ніяких документів по працевлаштуванню не підписував, а тільки чисті пусті листки, зарплату не отримував. У підпорядкуванні в сільраді нікого не мав, а інші двоє працівників, які там були, виконували розпорядження окупаційної комендатури, а не його. Проводити рефендум він відмовився, евакуюватися через Росію не було коштів, а виїхати на підконтрольну територію України не міг, тому що не випускали.
Мати обвинуваченого пояснила суду, що син спочатку відмовлявся співпрацювати з окупантами. Але в подальшому, щоб забезпечити сімʼю, декілька разів ходив в адміністрацію селища Дворічна питати щодо роботи. З літа він почав їздити на авто в якесь село, допомагав там людям, видавав гроші, вирішував питання постачання води та доставки людей до лікарні. Вона вважає, що син робив добру справу, окрім того, заробляв кошти на сімʼю, адже сам виховує неповнолітнього сина, якого слід було возити на тренування до спортивної шкоди в місто Купʼянськ через вісім блокпостів.
Показання у суді дав свідок, який був старостою шести населених пунктів, в тому числі і села Камʼянка, в якому і проживав. Під час окупації він працював до 1 червня 2022 року від імені української влади, возив в село хліб та медикаменти, які видавала голова Двурічанської адміністраціїї. У подальшому голова адміністрації відмовилася співпрацювати з окупантами і її кинули до катівні. Він також перестав виконувати свої обовʼязки. Йому декілька разів пропонували посаду старости при окупантах, але він відмовився. Він просто сказав, що працювати на окупаційну владу не буде, і, незважаючи на вмовляння, категорично відмовився. До нього декілька разів приходили співробітники ФСБ РФ, проводили обшуки, але він не передумав. Після цього старостою Камʼянки окупанти призначили обвинуваченого, який раніше був ветеринарним лікарем в селищі Дворічна. Нового голову представили на площі в селі десь у липні 2022 року. Після деокупації в вересні 2022 року свідок у звʼязку з активними бойовими діями виїхав із села. У березні-квітні 2023-го він повернувся і приміщенні сільради знайшов документи, а саме довідки, видані обвинуваченим, заяви на його імʼя, шляхові листи. Ці документи він віддав державній прикордонній службі і потім вони стали доказами.
Те, що обвинувачений очолював село під час окупації, підтверджували інші місцеві жителі. Чоловіка бачили за кермом автомобіля Жигулі білого кольору, яким раніше користувався законний голова сільради. Селяни зверталися до обвинуваченого як до нового голови з приводу безкоштовної видачі дров, підключення газу, він же видавав їм по 10 тисяч російських рублів.
Колаборант мав у підпорядкуванні щонайменше дві особи – бухгалтера і секретаря. Про це повідомили свідки в судовому засіданні.
Обвинуваченому було ввірено велику кількість грошей для видачі мешканцям села Камʼянка (понад 430 тисяч російських рублів), службовий автомобіль, тому він був матеріально відповідальною особою та міг розпоряджатися ввіреним йому майном.
Свідки захисту не були очевидцями того, що обвинуваченому погрожували представники окупаційної влади. Про погрози і побиття їм відомо зі слів самого обвинуваченого, який міг таким чином виправдовувати свої неправовірні дії перед другом та товаришем. Тілесних ушкоджень у чоловіка свідки не помітили. Один зі свідків повідомив суду, що під час окупації боявся возити свого сина до Купянська на тренування, бо потрібно було їздити через велику кількість російських блокпостів, однак обвиунвачений систематично возив свого сина і його на тренування.
Про добровільність зайняття посади в незаконно створеному органі влади, на думку суду також свідчить той факт, що на пропозицію проводити референдум в селі Камʼянка обвинувачений відмовився і ніяких негативних наслідків для нього не настало.
Чоловка засудили до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна і забороною на 10 років обіймати деякі посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та органах, що надають публічні послуги.
18
0
20
20
