Жовтневий районний суд міста Запоріжжя визнав громадянина винним у державній зраді.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 3 листопада.
У березні 2023 року мешканець Запоріжжя, маючи проросійські погляди і бажаючи окупації, у месенджері Telegram дав згоду співробітнику ФСБ РФ збирати і передавати відомості про розташування підрозділів та військової техніки Збройних сил України.
Про зловмисника відомо, що це колишній поліцейський, який тепер працював таксистом.
10 квітня він виїхав до ВАТ «Запорізькій суднобудівний-судноремонтний завод» і знімав наслідки обстрілу, що відбувся 22.03.2023. А саме фотографував ангари, частково зруйновані ударами реактивними системами залпового вогню «Смерч» російських збройних формувань. Коригувальник спробував проникнути на територію заводу, але йому завадив охоронець.
Переглянувши фото, представник ФСБ РФ відповів: «Ну судя по складам, в прошлый раз все таки в нужное место прилетело».
За свою роботу чоловік отримував грошову винагороду, яку перераховували на банківську картку з окупованого Мелітополя. У переписці представник ФСБ РФ дякував обвинуваченому за допомогу та висловив надію, що з такими людьми, як він, їхня перемога настане скоріше. Коли відбулася затримка із платежем, то обвинувачений заспокоював свого співрозмовника, кажучи, що йому незручно отримувати премію за те, що вони роблять одну справу та водночас нарікав на тяжке життя в Запоріжжі. У відповідь росіянин висловив припущення, що мешканцям Запоріжжя залишилось недовго терпіти «тех сволочей» та запевнив, що допомога скоро буде.
25 квітня «Запорізькій суднобудівний-судноремонтний завод» знову обстріляли безпілотними літальними апаратами типу «Shahed». Постраждали ангари, фотографії яких два тижні тому передав обвинувачений.
28 квітня чоловік написав представнику РФ, що щойно щойно підвозив військовослужбовця, якого відкликали з відпустки. І від пасажира він дізнався про збори військових в районі Гуляй Поля, де планувалося зібрати близько 50 тисяч осіб, в тому числі і тих, хто приїхав з Англії після навчання, та йти у наступ до 9 травня.
11 травня обвинувачений отримав завдання знову зібрати інформацію про розміщення військової техніки ЗСУ на території ВАТ «Запорізькій суднобудівний-судноремонтний завод». Наступного дня обвинувачений побував на місці і відправив декілька фото, пояснивши: «Наблюдал за КПП. Стоят не военные — дедушки, заезжают в основном самосвалы, которые возят бетон, во дворе активно делают бетон». Наприкінці цієї прогулянки його затримала СБУ.
Як зʼясувалося, у квітні-травні активність обвинуваченого вже вивчали правоохоронці: читали його листування у Telegram, а також вели за ним візуальне спостереження, коли він їздив фотографувати завод.
У судовому засіданні чоловік вину не визнав. Він вважає, що мотиви його дій оцінюються неправильно. Він не коригував обстріли, а начебто намагався відвести ракетні удари від Запоріжжя. На його власне переконнання, з 2014 року Україна перебуває під зовнішнім управлінням і воєнний конфлікт виник не між Україною та Росією, а між НАТО та Росією, але Захід використовує Україну у власних цілях, тому він не підтримує політику нинішнього керівництва держави.
Він вважає, що Збройні сили України фінансуються США, тому не погоджується, щоб його країною хтось керував ззовні. Після того, як в Україні почалась війна, він прийняв для себе рішення не брати в ній участі ні на якому боці.
Обвинувачений розповів, що у березні 2023 року йому мобільний телефон почали приходити смс-повідомлення від раніше незнайомої особи, яка знала його товаришів по службі, цікавилася його думкою щодо подій в Україні. Спочатку він начебто не реагував на такі повідомлення та видаляв їх, проте згодом вирішив, що вони з незнайомцем ідеологічно однаково бачать ситуацію в країні.
Співрозмовника він нібито сприймав не як співробітника ФСБ РФ, а як цивільну особу, котра перебуває за лінією розмежування Запорізької області, а саме в Мелітополі або Василівці. Незнайомець мав інформацію, що на певних обʼєктах міста перебувають військові або військова техніка ЗСУ і просив перевірити це. Він погодився, думаючи, що своїми діями зможе відводити ракетні удари від Запоріжжя. Не заперечував, що за ці послуги він отримував грошову винагороду на банківську карту свого сина, який ще навесні минулого року виїхав до Словаччини. Всього за пару місяців на карту надійшло 4800 гривень.
У підсумку чоловіка все ж визнали винним. Про його справжні погляди і мотиви свідчив харктер листування, а саме, що йшлося про інформацію розвідувального характеру з метою коригування ракетних обстрілів по позиціям Збройних сил України.
Суд призначив покарання у вигляді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
21
0
20
20
