У реєстрі судових рішень оприлюднено вирок, яким суддю Печерського суду Світлану Волкову виправдано від звинувачень у постановленні завідомо неправосудних судових рішень.
Про це повідомляє «Судовий репортер» .
Вирок Шевченківський суд ухвалив ще 25 серпня. Але його текст надіслано судом для внесення до реєстру тільки через місяць, а оприлюднено 29 вересня.
Судді Волковій інкримінувалося два неправосудні рішення.
- Перше рішення від 12 серпня 2014 стосувалося кримінальної справи, в якій фігурував колишній голова Державного департаменту України з питань виконання покарань. У грудні 2009 року посадовець начебто надав незаконну вказівку підпорядкованим службовим особам Центральної бази забезпечення департаменту скласти та підписати завідомо неправдиві документи щодо прийняття продуктів харчування для потреб установи і зробити оплату без їх фактичного надходження з нібито подальшою передачею продукції на зберігання до комерційної структури. Внаслідок оплати та оформлення безтоварної операції збитки держави оцінювалися у 6, 4 млн грн.
Фігурант неодноразово викликався для проведення слідчих дій до прокуратури міста Києва, але в призначений час до слідчого не з’являвся, причин неявки не повідомляв і таким чином ухилявся від слідства. Оперативно-розшуковими заходами встановити місце перебування особи не вдалося. 1 лютого 2011 року слідчий виніс постанову про притягнення особи як обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (зловживання службовим становищем) і цього ж дня особу оголошено в розшук. 2 лютого 2011 року досудове розслідування зупинено у зв’язку з розшуком обвинуваченого. Голосіївським районним судом міста Києва 11 березня 2011 року надано дозвіл на затримання особи з метою приводу для розгляду подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
4 серпня 2014 року на адресу прокуратури міста Києва надійшло клопотання адвоката про закриття кримінального провадження № 42013110000000948. Слідчий у закритті справи відмовив.
12 серпня 2014 року в порушення вимог ст. 303 КПК, згідно з якою не передбачено оскарження рішення слідчого, прокурора про відмову у закритті кримінального провадження, а лише передбачено оскарження рішення про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчих дій, адвокат подав до Печерського районного суду міста Києва скаргу на рішення слідчого про відмову в задоволенні клопотання про закриття справи. . У своїй скарзі адвокат просив суд зобов’язати слідчого закрити провадження.
У той же день о 14 годині 50 хвилин автоматизованою системою документообігу суду указану скаргу розподілено судді Волковій.
Суддя призначила розгляд скарги адвоката на 15 годину 30 хвилин 12 серпня 2014 року, тобто вже через 40 хвилин після її розподілу автоматизованою системою суду. При цьому прокурора суддя про засідання не повідомила.
Аргументи суду: для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 375 ККУ постановлене нею рішення, яке орган досудового розслідування вважає завідомо неправосудним, повинне бути скасоване у порядку передбаченому законом.
Але рішення судді Волкової зобов’язати слідчого закрити справу не було оскаржене. Прокурор звернувся до Апеляційного суду Києва, який у відкритті провадження за скаргою відмовив. Доказів, що ухвала була оскаржена до Вищого спеціалізованого суду, не надано.
23.01.2015 кримінальне провадження № 42013110000000948 було закрито на підставі у зв’язку з відсутністю у діях особи складу кримінального правопорушення. При цьому допитаний як свідок слідчий прокуратури повідомив, що справу закрив з інших причин, не керуючись ухвалою судді Волкової.
Відтак Шевченківський суд зробив висновок, що версія, що рішення судді Волкової, створило умови для уникнення особою кримінальної відповідальності, перешкодило подальшому проведенню розслідування кримінального провадження, не знайшло свого підтвердження.
З приводу того, що прокурора і слідчого не повідомили про судове засідання і позбавили можливості висловити свою позицію, то обов’язок здійснення судового виклику і повідомлення сторін про засідання входить до компетенції секретаря судового засідання, а не судді. Причому у вересні 2019 секретар судді Волкової прибула в засідання Шевченківського суду і хотіла дати показання, але прокурор відмовився її допитувати.
- Друге рішення від 19 вересня 2014 стосувалося зміни запобіжного заходу Дмитру Садовнику – командиру роти спеціального призначення полку міліції особливого призначення «Беркут» при ГУМВС. Садовнику повідомлено підозру в участі в умисному вбивстві 39 учасників акцій протесту 20 лютого 2014 року по вул. Інститутській в місті Києві. Садовника було взято під варту. У вересні 2014 прокурор звернувся із клопотанням про продовження запобіжного, але суддя Волкова призначила тільки домашній арешт у нічний час. Після цього підозрюваний перестав з’являтися до слідчого і суду та був оголошений у розшук.
Аргументи суду: прокурор Псюк виступав приблизно п’ять хвилин, в той час як адвокат Вилков – більш ніж двадцять хвилин. Адвокат долучив до матеріалів клопотання матеріали, що характеризували Садовника як турботливого батька трьох дітей, сумлінного і високопрофесійного співробітника правоохоронного органу, копії позитивних характеристик виданих різними особами, копії подяк, почесних грамот, відзнак та ін.
Відтак суддя Волкова вирішила, що більш м’якого запобіжного заходу буде достатньо для запобігання ризикам. Апеляційний суд її рішення скасував з тої причини, що Волкова недооцінила ризики, ще одним аргументом стала неявка Садовника у судове засідання апеляції.
Волковій закидали те, що вона ухвалила звільнити Садовника негайно в залі суду, хоча попередня ухвала про тримання під вартою діяла ще 9 днів. Прокурор зіслався на лист Вищого спеціалізованого суду України від 4 квітня 2013 року, що більш м’який запобіжний захід має діяти тільки після закінчення попередньої ухвали.
Шевченківський суд зазначив, що інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду не є джерелом кримінального процесуального права. Вищому спеціалізованому суду України не надано повноважень складати інформаційні листи і надсилати їх нижчестоящим судам. Пленум Вищого спецсуду мав право лише давати роз’яснення рекомендаційного характеру.
Відтак суд не знаходить у діях Волкової ознак, що ухвала стосовно Садовника була завідомо неправосудною. Не надано доказів того, що Волкова умисно та грубо порушила норми права або ж керувалася відомостями отриманими не в судовому засіданні, нема доказів існування будь-яких домовленостей між Волковою та іншими особами про прийняття саме такого рішення, так само не надано доказів, що це рішення відповідало особистим, позапроцесуальним, інтересам Волкової або інших осіб.
Не надано доказів, що Волкова сприяла Садовнику в уникненні кримінальної відповідальності. Факт застосування електронних засобів контролю до Садовника свідчить, що після постановлення ухвали підозрюваний перебував під наглядом відповідних підрозділів органів внутрішніх справ та, відповідно, певний час виконував покладені на нього ухвалою слідчого судді обов’язки. Наявність розриву у часі між моментом звільнення підозрюваного з-під варти 19.09.2014 та моментом його зникнення 04.10.2014, на переконання суду, свідчить про те, що два даних факти не перебувають у причинно-наслідковому зв’язку.
Cуддю Світлану Волкову виправдали за відсутністю в її діях складу злочину.
11 червня 2020 Конституційний суд за поданням народних депутатів встановив неконституційність статті 375 статті Кримінального кодексу щодо постановлення завідомо неправосудних рішень. Водночас КС відтермінував втрату чинності цієї статті на шість місяців і дав час парламенту вдосконалити її редакцію. Відтак для вироку стосовно Волкової рішення Конституційного суду значення не мало.
22
0
20
20
