Франківський районний суд міста Львова визнав винним 60-річного львів’янина, який в «Однокласниках» розповсюджував пости антиукраїнського змісту та на підтримку війни. Його звільнили від відбуття 3-річного тюремного покарання з іспитовим строком 2 роки, конфіскувавши ноутбук, з якого велася активність в інтернеті. 

За інформацією з обвинувального акту, чоловік у забороненій в Україні соцмережі «Однокласники» поширював матеріали з публічними закликами до розв’язання воєнного конфлікту. Подібного роду матеріали він розповсюджував з 1 березня по 16 квітня 2022 року, тобто після початку повномасштабного вторгнення РФ.

До суду надійшла угода про визнання винуватості.

Прокурор Тарас Гаранджа підтвердив, що сам запропонував угоду. Пояснив, що одна з причин — швидкий розгляд справи в суді і притягнення особи до кримінальної відповідальності. Прокурор не бачив підстав досліджувати всі докази, тому що вони ніким не оспорюються.

«Я винен в тому, що взагалі на то реагував і туда ліз»

60-річний Ігор за професією — радіомонтажник, спеціалізується на виготовленні приладів контролю для атомних електростанцій. Захисник наданий йому від Центру надання безоплатної правової допомоги.

Чоловік робив не власні публікації, а перепощував чужі. У стрічці новин він лайком чи смайликом «сльози» реагував на той чи інший допис. Після цього пост автоматично відображався на його особистій сторінці. Ігор не може точно сказати, які пости з тих, що тепер фігурують у кримінальному провадженні він підтримав, а де поставив так званий «дизлайк». Пости ж поширювались незалежно від характеру реакцій.

1 березня цього року Ігор вперше розповсюдив публікацію з текстом «Z — поддержи наших», а потім ще декілька подібних:

• «За победу, поддержим наших. За победу. За победу задача будет выполнена».

• «Поддержим Путина. Поздравляем с началом освобождения отечества».

• «Нацисты 19 ракетной бригады укрорейха, которые пускают точки-У по территорию ЛДНР и РФ, в том числе по Донецку».

Крім цього, на особистій сторінці львів’янина  з’являлися пости про загиблих «ЛДНРівців» чи так звану ліквідацію українських «неонацистів».

• «Украинские позиции ровнять землей, чтобы ни одна (*ука) приехавшая пострелять русню в живых не осталась. Пленных не брать. Смерть бандеровским сволочам».

• «Россия бросила вызов Америке. Идет война за передел мира, против фашизма, в которой Россия воюет за будущее своих поколений. Будьте мужественными, поддержите свою родину».

• «Россию не остановить, бандеровщина будет уничтожена».

Також на сторінці Сергієнка містилося декілька постів про військових полку «Азов» на кшталт:

«Украинские нацисты батальона «Азов» распяли на кресте и заживо сожгли донбасского ополченца..».

Суддя Франківського районного суду міста Львова Василь Кузь вперше слухав справу щодо пропаганди війни, тому детально з’ясовував усі обставини.

Він уточнив у чоловіка, в чому він визнає себе винним, наводячи йому опублікований допис:

«Азовцы держат в заложниках мирных офицеров НАТО и Франции, ФРГ, Британии и нейтральной Швеции, случайно оказавшихся в Мариуполе. Мирные офицеры просят эвакуационный коридор до Польской границы, и оркестр и цветы. Тюльпаны уже подвезли».

— От ви визнаєте себе винним і стверджуєте, що тюльпани вже підготували? Чого ви себе визнаєте винним? Що в цьому полягає злочинного?  — уточнює суддя Василь Кузь.

— Як мені потім пояснили, так працює та соцмережа. Там, як би ти не відреагував на то, що з’являється на тій стіні, то все з’являється в тому вигляді, шо ти ото розповсюджуєш. Якщо ти даже негативно щось висловиш, то воно всеодно з’явиться, — намагався пояснити Ігор.

— Який заклик є до війни? Звідки ви такі дані взяли, що «Азовцы держат  заложниках мирных офицеров НАТО» (в пості про тюльпани — ред.).

— То не пост від мого імені, то пости ті, що там були.. Немає жодного посту, який я писав.

—  А хто писав?

— Ну там з’являється, сторінка біжить в цих «Однокласниках», там з’являється багато. Обвиняється те, що я розповсюджував.

— А як ви тоді розповсюджували?

— Якщо ти там лайкаєш, чи «сльози» поставиш, чи ще щось, воно все з’являється на особистій сторінці, з тим посиланням, що ніби я розповсюджую.

— Чи правильно суд розуміє, що ви тільки погодились з тим текстом, який уже був?

— Так. Я винен в тому, що взагалі на то реагував, і туда ліз.

Суддя ще раз зачитав обвинувачення і запитав чоловік, чи він розумів, що після реагування на дописи вони з’являються на особистій сторінці.

— Даже, якщо я не повністю то розумів і знав, то я всеодно винен, — резюмував підсудний.

Чий Крим?

«Затвердження угоди про визнання винуватості — є не обов’язком суду, а правом суду… Я змушений з’ясувати наскільки ви розумієте те обвинувачення, в чому визнаєте себе винним», — сказав суддя.

Обвинуваченого спитали, чому він лайкнув допис: «Когда русский народ начинает объединятся, сильнее нашего народа в мире нет никого».

— Ви і надалі вважаєте, що сильніше російського народу немає нікого? 

— Ні, не вважаю.

— Як на вашу думку, хто найсильніший народом тепер є? — поцікавився суддя Кузь, але відповіді так і не отримав.

За матеріалами справи, чоловік лайкнув пост наступного змісту:

«Специально для тех кастрюлеголовых украинцев и хохлов, которые заходят ко мне на страницу. Хотите знать мою позицию? Я за ополченцев на Донбассе, за Луганск и Донецк. Я также считаю, что Крым — это Россия. Я уважаю Путина. Я против геноцида и убийств».

Тепер у суді він від таких симпатій відхрещується.

— Скажіть, будь ласка, якщо взяти зараз дії Росії і безпосередньо головнокомандувача президента Путіна, він не вчиняє геноциду і вбивств проти українців? — запитав суддя.

— Вчиняє і агресію вчиняє.

— А чого ви лайкнули, що ви за Путіна тоді?

— Я не за Путіна, мені той Путін знаєте до якого місця…

— Так кажете, що уважаєте його..

— То в пості кажуть, що уважають.

— А ви погодились.

Далі суддя зачитує пост: «За Путина. За армию. За отечество».

— Що ви вважаєте своєю вітчизною? 

— Україну. Я весь час тут жив, працював, — запевнив обвинувачений.

Після чого, Ігор почав виправдовуватись, що міг поставити дизлайк, але публікації однаково відображалися на його сторінці.

Суддя перепитав у прокурора, якщо обвинувачений ставив дизлайки допису, чи інкримінується йому це як розповсюдження. Прокурор підтвердив, що так.

«Це є розповсюдження тому, що воно з’являється на його сторінці і доступне широкому колу осіб… Дизлайк… Я не пригадую його таких реакцій на дописи. Там є дописи, які він вважає класними… Деякі дописи він вважає сумними. А такі, що не погоджується, там такого немає», — сказав прокурор Гаранджа.

Чоловік, наприклад, схвалив пост про анексію Криму («8 лет назад 16 марта 2014 в Республике Крым состоялся референдум о вхождении в состав Российской Федерации. Никак не налюбуюсь».) і думку, що Крим є російським. На запитання суду пояснює, що вважає так тому, що не можде вільно туди поїхати.

—   Фактично, то територія України, ми не можемо нею користуватись, і вільно там пересуватись. Нічого не можемо робити.

—     Тобто є російський? — уточнив суддя.

—     Поки що так. Ну я не юрист..

—     Якщо ви лайкали, то були проти чи за?

—     Я то сприймаю, що я не можу ні туди поїхати, ні там віддихнути, нічого там зробити, то моє чи не моє?!

—     Правильно суд розуміє, що виключно з тих підстав, що ви не можете туди поїхати ви вважаєте Крим російським?

—     Так…

---

Катерина Трохимчук, «Судовий репортер»