Київський районний суд міста Харкова визнав жінку винною у пособництві державі-агресору.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 7 березня.
Громадянка з 2007 року працювала на посаді інженера з охорони праці та цивільного захисту АТ «Харківгаз». В умовах окупації міста Ізюм з кінця квітня по вересень 2022-го вона очолювала створене росіянами «Комунальне підприємство «Ізюмгаз», що функціонувало як аналог Ізюмської дільниці ТП АТ «Харківгаз».
Серед доказів були записи телефонних розмов обвинуваченої з донькою. Жінка хвалилася, що отримала 77,5 тис. рос.рублів зарплати і пропонувала дочці приїхати до неї, кажучи, шо вона її також в «облгаз» влаштує.
До колаборантки, зрештою, дійшли чутки, що в Харкові вже знають про її співпрацю з окупантами і їй світить тюрма. І вона обговорювала з дочкою співробітницю, яка відмовилась працювати на росіян і критикує її перед усіма. «Как она сегодня одной девочке сказала, что Харьков все знает, мне срок светит только Украина сюда вернеться. По мне тюрьма плачит, что меня закроют. И по мне СБУ занимаеться. Вот курица, скотина. Что делает тварь… И так тяжелая ситуация, а та кобыла ходит … грязью обливает».
Донька потім пожалілася на це знайомому: «Ходит наезжает на маму, мама у меня боится, сильно переживает. Та ходит рычит, всем рассказывает, что [она] предательница, что будет 15 лет отсиживаться. Мама переживает. Я маму успакаиваю что ничего не будет».
10 липня 2022-го дочка вітає обвинувачену із днем народження. Остання із радістю повідомляє, що жінку, яка її критикувала, забрали росіяни: «Заклеяли ей глаза, рот и кинули их в каталашку и увезли, куда не знаю (…) Нечего трепать языком. Она тут ходила по всему городу и мать прибегала ее, искала меня. И вся Гончаровка считает что я ее заказала. Где она и что с ней никто ничего не знает. Дотренделась понимаешь».
Обвинувачена не приховувала, чим займалася. «Моя работа нравиться, которой я счас руковожу горгазом. Мне хотелось остаться на этой должности и дальше. У нас так класно, но жалко что окан в горгазе нет. Передай кто будет выходить на связь дядям, тетям, что мама работает, руководит горгазом, ответственность большая. Москвичи помагают. Тут два человека поставленных с Москвы, они молодцы. А местные пытаються всунуть своих», — розповідала вона дочці.
Обвинувачена неодноразово самостійно, а також через представників окупаційної адміністрації та військових РФ, намагалась залучити до роботи в КП «Ізюмгаз» інших фахівців.
Одну співробітницю, яка відмовлялась, росіяни викрали і незаконно утримували та фізично катували. У судовому засіданні ця жінка підтвердила, що була в катівні десять днів. Там їй повідомили, що саме обвинувачена давала всі показання про неї, про її сімʼю, про її сина, коли той працював юристом в АТ «Харківгаз». Представники окупаційної влади проводили у неї вдома обшуки, викрали майно, гроші, приходили кожен тиждень, шукали її сина, який був працівником СБУ.
Загалом у суді допитали 16 свідків, більшість із яких працювали у газовому господарстві. Обвинувачену називали самопроголошеним керівником під час окупації. Один зі свідків показав, що вона погрожувала йому, казала, що він буде погано себе почувати, якщо не віддасть їй службовий втомобіль.
Підсудна, в свою чергу, вину не визнала. Стверджувала, що КП «Ізюмгаз» не було створене, не мало статуту і реєстрації. Вона писала писала окупаційному мер заяву на отримання палива і він сказав їй писати коротше — КП «Ізюмгаз», сказав, що так буде швидше, і можна поставити табличку КП «Ізюмгаз» на автомобіль, щоб пропускали їх автомобіль. Вона говорила, що нікому вказівок не давала. Працівники «Харківгазу», нібито, самі вирішити усунути пошкодження на газовій мережі. На той час всі вирішили, що треба допомагати місту, бо наближалась зима. Розмова з донькою, яку досліджували в судовому засіданні, нібито, була під примусом, оскільки біля неї стояв озброєний чоловік та казав, що говорити.
Жінку засудили до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Після відбуття основного покарання їй на 10 років забороняється обіймати посади, повʼязані з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування.
21
0
20
20
