Ленінський районний суд м. Харкова стягує з державного бюджету 2,5 млн грн моральної шкоди, завданої незаконними діями органів слідства, прокуратури і суду.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на рішення від 16 червня.
Чоловік почав працювати у правоохоронних органах з 2004 року. У 2011 призначений на посаду начальника Головного відділу податкової міліції – першого заступника начальника ДПІ у м. Суми.
У 2012 році порушено кримінальну справу проти начальника податкової міліції м.Суми та його заступника і оперуповноваженого за фактами замахів на одержання хабарів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднаних з їх вимаганням та перевищення службових повноважень, а також за фактом зловживання ними владою та службовим становищем.
У березні 2012 позивача затримано у службовому кабінеті і відправлено до камери ізолятора тимчасового утримання. У подальшому застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Тільки 29 листопада 2012 запобіжний захід пом’якшено до особистого зобов’язання.
У 2015 році вироком суду чоловіка визнано невинуватим і виправдано за недоведеністю вини. У 2016 апеляційний і Вищий спеціалізований суди залишили вирок без змін.
Таким чином, позивач був незаконно позбавлений волі на 263 доби і протягом тривалого часу незаконно не мав можливості зателефонувати своїм близьким та родичам, брати участь у вихованні сина, спілкуватися і надавати допомогу батькам, які є пенсіонерами, хворіли і потребували його допомоги.
Крім того, незаконно обвинувачений з провини посадових осіб прокуратури Сумської області під вартою був позбавлений елементарних умов життя. Чоловік утримувався в камері, яка була в аварійному стані, розміром 55 м2, та в якій утримувалося 22 особи, що було підтверджено довідкою заступника начальника установи з інтендантського та комунально-побутового забезпечення.
У рішенні суду наводиться опис умов утримання в СІЗО (граматичні особливості збережено):
«Вікно було під стелею, невеликого розміру, і сонячний світ заглядав у камеру одну годину на добу, камера не провітрювалась, так як вікно було забито цвяхами, а на самому вікні була решітка. Питна вода була в загальному баку на 15 літрів, яка змінювалася 1 раз на добу. В камері був один стіл для приймання їжі розмірами 1,5 м. на 1,5 м. і щоб прийняти їжу необхідно було стояти в черзі, так як одночасно приймати їжу 22 особи не могли за цим столом. Крім того, в камері був гучномовець, через який постійно транслювали одну і ту ж музику великої гучності і регулювати самостійно гучність гучномовця з камери було неможливо, в разі чого не можливо було ні на чому зосередитися. Йому доводилося затикати вуха, щоб не зійти з розуму від постійної гучної музики. В нічний час у камері завжди горіло світло, що також псувало життя у камері та не давало можливості щодо нормального сну, він вставав втомлений від постійного недосипання. Коли його вивозили для участі у слідчих діях або судових засіданнях, він був залишений без харчування на протязі тривалого часу, що завдавало моральні та фізичні страждання, викликало почуття приреченості».
Позивач повідомив, що мав прекрасний кар’єрний ріст, але у зв’язку з незаконним затриманням та сфабрикованою справою кар’єра його практично завершилася. Після арешту і звільнення з органів податкової міліції його не було поновлено в правоохоронних органах.
Допитані свідки розповіли, що давно знають позивача як порядну людину і грамотного фахівця. Після затримання і арешту у березні 2012 року було багато розмов про цю подію, були статті в ЗМІ негативного змісту про нібито отримання ним хабарів, що підривало авторитет, ділову репутацію серед громадян і товаришів по службі.
Колишня дружина позивача засвідчила, що у зв’язку із перебуванням під вартою її чоловік не міг брати участь у вихованні малолітньої дитини, а згодом їх шлюб розпався. Вважає, що це провина посадових осіб правоохоронних органів, які незаконно позбавили чоловіка волі, підірвали його авторитет, ділову репутацію, що також мало вплив і на їх сімейні стосунки. Шлюб з позивачем було розірвано у лютому 2018 року.
Судово-психологічна експертиза встановила, що розмір морального відшкодування може складати 540 розмірів мінімальної заробітної плати, що сьогодні відповідає 2,5 млн грн. Суд при визначенні суми відшкодування керувався саме цим висновком. Хоча позов було подано на 5, 5 млн грн.
22
0
20
20
