Краснопільський районний суд Сумської області визнав громадянина РФ винним у незаконному поширенні інформації про місцезнаходженя Збройних сил України.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 15 лютого.
Обвинувачений є уродженцем Краснопільського району Сумської області і громадянином РФ, який має посвідку на постійне проживання в Україні та зареєстрований у селі Покровка на Сумщині.
Періодично через недіючий пункт пропуску «Покровка» обвинувачений перебирався на російську територію з метою отримання пенсійних виплат.
22 лютого 2023 року чоловік вкотре перебував на території РФ, а саме в пункті пропуску «Колотилівка» Бєлгородської області. Там він спілкувавався із невстановленим співробітником прикордонної служби ФСБ РФ і здав йому три місця перебування українських військових. При цьому демонстрував свої пояснення на електронному планшеті співробітника ФСБ РФ по Бєлгородській області.
Чоловіка відстежували. У матеріалах справи є результатати НСРСД — відеозапис, що підтверджує факт перетинання державного кордону через непрацюючий пункт пропуску «Покровка» — «Колотилівка». Обвинувачений не заперечував, що на відео знятий саме він.
Крім того, є десять аудіозаписів спілкування у пункті пропуску «Колотилівка» з представником органів влади РФ. Із розмов чутно, що обвинувачений за власним бажанням, не чекаючи будь-яких запитань з боку представника РФ, повідомляв, де могли перебувати військовослужбовці ЗСУ та їхня техніка і показував це на планшеті.
Колишній староста села Покровка розповів у суді, що обвинувачений переїхав у це село на постійне проживання близько пʼяти років тому. У відносинах із односельцями він зарекомендував себе негативно, оскільки є конфліктною і людиною. Після початку повномасштабного вторгнення РФ новий сусід відкрито зайняв проросійську позицію і одного разу сам похвалився свідкові, про що спілкується із представниками російської влади, коли ходить забирати пенсію.
На початку судового розгляду обвинувачений вину не визнавав і говорив, що 22 лютого 2023-го працівники СБУ самі просили його перейти на територію Росії і дізнатися про зміни, які відбулись на пункті пропуску «Колотилівка» за останні дні. Тож він дійсно спілкувався там зі співробітником ФСБ РФ, однак жодної інформації про розташування підрозділів ЗСУ не передавав, а тільки на прохання представника РФ на його службовому планшеті показав, якою дорогою він їздить до селища Краснопілля після проходження пункту пропуску, кажучи, що там розташовані тільки пости для перевірки документів у громадян, а не позиції сил оборони.
Під час судового процесу стало відомо, що 1 лютого 2024 року обвинувачений звернувся до керівника Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими із заявою щодо його погодження на обмін. У заяві зазначено, що на даний час він визнає скоєне та не бажає далі досліджувати усі докази у справі з метою якнайшвидшого судового розгляду і просить скерувати копію цієї заяви в суд.
У найближчому судовому засіданні обвинувачений підтвердив свою позицію, викладену в заяві, а саме, що визнає обвинувачення у повному обсязі і відмовляється від подальшого дослідження доказів і від надання будь-яких пояснень через їх недоцільність.
Ухалюючи вирок, суд врахував, що обвинувачений хоч і визнав вину, однак це було повʼязано не зі щирим каяттям, а з бажанням якнайшвидшого розгляду справи. Відтак цю обставину суд не врахував як таку, що помʼякшує покарання, як і похилий вік обвинуваченого і те, що він утримує хвору дружину.
Чоловіка засудили до 10 років позбавлення волі.
22
0
20
20
