Київський районний суд міста Харкова визнав громадянина винним у колабораціонізмі.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 12 вересня.
Із середини червня і до 9 вересня 2022 року чоловік добровільно обіймав посаду «в.о. заступника начальника Кіндрашівського територіального відділу військово-цивільної адміністрації адміністрації Купʼянського району Харківської області, підписавши трудовий договір з головою окупаційної адміністрації Купʼянського району.
Обвинувачений займався пенсіями та соціальним забезпеченням населення, вирішував транспортно-логістичні питання, давав підлеглим вказівки роздавати місцевому населеннюагітаційні газети «Харьков Z» та « Комсомольская правда» місцевому населенню та ін.
У суді він визнав вину частково, кажучи, що підписав трудовий договір з окупаційної владою під примусом. До повномасштабного вторгнення РФ чоловік був першим заступником голови Кіндрашівської сільської ради. Надалі він продовжував займатись життєдіяльністю населення. Голова сільради запропонував йому посаду заступника окупаційної адміністрації і він погодився та підписав трудовий договір. Коли потім захотів усе покинути, то почали ходити люди і просити, щоб він лишився та продовжував допомагати. Крім того, військові сказали йому, якщо він кудись дінеться, то постраждають його близькі, а оскільки у нього старенька матір, то він нікуди не виїхав та залишився. Зарплату отримав один раз у розмірі 35 тисяч рублів, а вже через певний час, у вересні 2022 року, повернулась українська влада. Обвинувачений повідомив, що нікуди не тікав та продовжував роздавати гуманітарну допомогу населенню від Червоного Хреста, поки в жовтні 2022 року його не затримали та не вручили підозру.
Чоловік раніше не судимий, одружений, шкодує, що за його бажання вирішувати побутові проблеми мирного населення, його односельців під час окупації, він притягнутий до кримінальної відповідальності. Каже, що не міг відмовити людям, адже більше 10 років працював на посадах, які повʼязані з забезпеченням життєдіяльності громади.
Однак більшість свідків із числа місцевих жителів показали, що обвинувачений добровільно обіймав посаду в окупаційній владі і з росіянами спілкувався на рівних та без агресії і навіть був щасливий, що село окуповане. До нього нього у двір приїжджали машини з військовими, вони доброзичливо розмовляли і сміялись. Кілька свідків бачили, як цей чоловік та російські військові влаштовували застілля на ставку і святкували день радянського прикордонника.
Обвинувачений заселяв військових рф в школу, водив їх біля памʼятника Великої Вітчизняної війни, був присутнім, коли солдати знімали прапор України з сільської ради. Одного разу селяни зупинили його на вулиці і запитали, що робити далі. Він попросив зачекати, поїхав у сусіднє село і привіз військового РФ та сказав: «Ось вам влада, з усіма питаннями звертайтесь до нього».
Секретар Кіндрашівської сільської ради розповіла, що після вторгнення російської армії голова дав їй листа російською мовою із завданням скласти списки пенсіонерів і робітників. Зрозумівши, що місцева влада пішла на співпрацю з окупантами, жінка написала заяву на звільнення за власним бажанням. При звільненні на неї ніхто не тиснув.
Інша жінка до окупації була спеціалістом служби у справах дітей Кіндрашівської сільської ради. Одного дня їй подзвонив голова сільради та сказав, що коли вона хоче отримувати зарплату, то хай виходить на роботу, працювати за українськими законами, оскільки сільська рада буде окремо від окупаційної адміністрації. Але потім голова повідомив, що їх всіх звільнено і вони повинні підписати трудові договори з окупантами. Свідок також підписала такий договір, тому що їй сказали, що інакше буде інша розмова: будете чистити картоплю, або рити окопи. Але не всі пішли працювати на окупантів і їм за це нічого не було.
Начальник військової адміністрації Кіндрашівської сільської ради видав обвинуваченому характеристику, що під час тимчасової окупації РФ він займав проросійську позицію, беззаперечно виконував всі вказівки сільського голови та окупаційної влади. А також дозволяв собі непристойні висловлювання на адресу представників української влади та місцевого самоврядування.
Після деокупації в кабінеті заступника голови сільради знайшли документи з підписами обвинуваченого.
Це були листи щодо необхідності виділення паливно-мастильних матеріалів, місцезнаходження котелень, виділення 150 кілограмів цементу з запасів МНС РФ для будівельних робіт з їх переліком, документи щодо обліку робочого часу працівників місцевої окупаційної влади та ін.
Із документів вбачалося, що обвинуваченого пропонували включити в робочу групу з виявлення субʼєктів господарювання, до яких може бути застосована процедура зовнішнього управління.
Крім того, обвинувачений підписав доповідну записку з відомостями про майно місцевих жителів, які належать до учасників АТО, розвідки Міноборони, територіальних батальйонів, «правого сектору» та інших «націоналістичних формувань».
На імʼя цього чоловіка був складений касовий ордер, що він отримує від голови окупаційної адміністрації Купʼянського району 761 тис. та 297 тис. російських рублів.
Суд вважає, що показання свідків захисту не спростовують добровільного зайняття посади в окупаційній адміністрації, а вказують лише на те, яку допомогу підсудний надавав людям в тих чи інших обставинах (привозив поросят, хліб, зробив на селі світло, роздавав гуманітарну допомогу). Деякі селяни лише припускали, що чоловік обійняв посаду не добровільно. Ніхто із них не був очевидцем застосування до обвинуваченого фізичного насильства з боку окупаційної влади.
Натомість підсудний сам повідомив, що до липня 2022 року займався підтримкою життєдіяльності населення і потім колишній голова Кіндрашівської сільської ради запропонував йому посаду в окупаційній адміністрації. Тобто у момент пропозиції ніяких військових з автоматами не було. Він підписав трудовий договір з окупаційною владою після спливу майже пʼяти місяців окупації і отримував зарплату в рублях. Крім того, із показань свідків відомо, що ті працівники сільради, які не хотіли співпрацювати з окупаційною владою, звільнялись, отримували трудові книжки та ніякого тиску з боку окупаційних військ не мали.
Суд зазначає, що самого лише факту добровільного зайняття громадянином України посади, повʼязаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у незаконному органі влади на тимчасово окупованій території, достатньо для кваліфікації дій за частиною 5 ст. 111-1 КК України. Суспільна небезпека є очевидною: особа допомагає агресору створити вертикаль незаконних органів влади.
Суд не встановив збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин в обвинуваченого, а також вчинення злочину під впливом погрози, тиску чи примусу. Обставин, що помʼякшують чи обтяжують покарання, суд не побачив.
Чоловіка покарали 6 роками позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Також засудженому забороняється на 10 років обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування та правоохоронних органах України.
22
0
20
20
