Комінтернівський районний суд міста Харкова визнав мешканця міста Балаклії винним у колабораціонізмі.

Про це повідомляє  «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 27 листопада.

На початку липня 2022 року громадянин почав працювати поліцейським у незаконному правоохоронному органі у місті Балаклія Харківської області. Після деокупації слідчі вилучили службові документи за підписами обвинуваченого, а саме заяву про прийняття на роботу, трудовий договір та ін.

У судовому засіданні виступили місцеві жителі, які підтвердили, що бачили обвинуваченого в окупаційній адміністрації, в кабінеті поліції та у пунктах видачі гуманітарної допомоги. Він постійно був біля представників російської влади, спілкувався з місцевими на різні теми, розпитував про ставлення до нової влади. 

Його знали як дільничного «народної поліції». На думку свідків, саме він здав окупаційній владі двох хлопців, яких викрали на вулиці, надівши пакети на голову.

У серпні минулого року в одної жінки російські військові забрали онука. Родина шукала хлопця, бо той не повертався додому. Біля адміністрації бабуся зустріла обвинуваченого, який сказав, що її онук затриманий. Вона вважає, що саме цей чоловік навів російську поліцію на її онука, оскільки він телефонував з дому на українські номери.

У суді цей хлопець розповів, що влітку 2022 року під час окупації у місті був поганий звʼязок, а тому, щоб зателефонувати рідним і знайомим на неокуповану частину України, треба було ловити сигнал на даху будинку, що він періодично робив. До нього додому приходив обвинувачений та казав, що йому як дільничному поліції, якого призначила російська влада, сусідка написала заяву про те, що хлопець палить листя у дворі та розмовляє на даху свого будинку по телефону. Обвинувачений попередив хлопця, щоб такого більше не було, бо приїдуть «чеченці» і заберуть його. Через кілька днів справді приїхали російські військові і, надівши на голову пакет, повезли юнака в невідомому напрямку, закривши в камері, де він сидів 36 діб і звільнився лише після деокупації міста Балаклії українськими військами. Коли росіяни втекли з міста, він та інші полонені самостійно звільнялись, відкриваючи свої камери як могли. Коли хлопець уже був вдома, обвинувачений привіз йому паспорт, ніби виправдуючись, говорив, що він о 3 годині ночі розміновував їх камери, але на запитання, чому він їх не звільнив, якщо розмінував, – відповіді не дав. Хлопець вважає, що його із товаришем, в якого батько і брат були українськими військовими, затримали за вказівкою обвинуваченого.

Другий чоловік підтвердив обставини викрадення.  Під час окупації він мав конфлікт зі своїм знайомим за те, що той носив російську стрічку. Останній поскаржився обвинуваченому і ще доніс окупаційній поліції, що інший хлопець спілкувався по телефону та палить у дворі сухе листя, на що скаржаться його сусіди. Після цього обох хлопців затримали і вони провели в тюремних камерах більше місяця.

У судовому засіданні обвинувачений скоєння злочину не визнав. Він пояснив, що має велику родину: дружина, троє дітей та тесть з тещею. Організованої евакуації не було. Допомога з боку України його сімʼї не надавалась, а волонтери просили за евакуацію по 5 тисяч гривень із кожного члена сімʼї. Деякий час він із родиною не виходили з дому, однак коли закінчились продукти харчування, то пішли до місця видачі гуманітарної допомоги. Знайомий запропонував піти працювати до охорони, бо там легка робота і дають продукти харчування. Одного разу під час видачі гуманітарки представники російської влади зібрали чоловіків та запропонували роботу – охороняти склади з гуманітарною допомогою. Він погодився, оскільки мав утримувати сімʼю. Вони охороняли складів, а потім адміністративну будівлю в центрі міста. Пізніше керівники сказали, що далі вони працюватимуть на російську поліцію, тому обвинувачений нібито вирішив написати заяву про звільнення. Фразу «уволить с органов внутренних дел» він, як стверджує, написав під диктовку. Оскільки він неосвічений, то не надав цьому значення. На яку охоронну фірму або організацію працював, чоловік не знає і його це не турбувало, головне для нього було отримати харчі для сімʼї.

Позиція обвинуваченого в судовому засіданні зводилася до того, що він вважав, що займав посаду охоронця та не підписував жодних документів, окрім заяви про звільнення від 17 серпня 2022 року.

Однак така версія суперечать показанням свідків, що вказують на обвинуваченого як на особу, яку всі сприймали як місцевого дільничного поліцейського від окупаційної влади та постійно бачили його у будівлі окупаційної адміністрації. Крім того, за висновком судової почеркознавчої експертизи, всі записи і підписи у трудовому договорі, заявах та інших документах виконані особисто обвинуваченим.

Суд не прийняв пояснення чоловіка про те, що він заповнював заяву про звільнення під диктовку і через неосвіченість не розумів що пише, Обвинуваченому 30 років, він має середню спеціальну освіту і певний стаж роботи і суд цього достатнім, щоб розуміти суть заяв, договорів та інших документів, які особисто заповнювалися і підписувалися

Суд також критично ставиться до аргументів, що чоловік мусив працювати на окупаційну владу, щоб утримувати велику родину. Такі доводи суперечать його способу життя до військової агресії РФ, оскільки до 24.02.2022, як зазначив сам обвинувачений він ніде не працював, маючи такий самий склад сімʼї. Не встановлено обставин, які б заважали обвинуваченому влаштуватись на іншу роботу, не повʼязану зі службою в правоохоронних органах окупаційної влади.

Громадянина засудили до 13 років тюремного покарання із конфіскацією майна і забороною обіймати посади в судових та правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 15 років.

18

0

20

20