Галицький районний суд міста Львова виправдав колишнього старшого державного виконавця Личаківського відділу Державної виконавчої служби.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 29 червня.
За версією обвинувачення, держвиконавець вимагав у громадянки неправомірну вигоду за невжиття ним заходів щодо примусового знесення самовільно обладнаного балкону. Він начебто назвав власниці квартири суму в 16 тисяч гривень, а потім 8 тисяч. Посадовець нібито розвернув до жінки монітор комп’ютера з написом «8000». У подальшому з держвиконавцем спілкувалась донька власниці квартири, в якої він нібито також вимагав гроші. Зрештою, остання подала заяву про злочин і принесла мічені купюри.
Передача грошей сталася 3 вересня 2013-го. У службовому кабінеті посадовець розвернув до відвідувачки монітор комп’ютера, на якому начебто виднівся текст «на стоянці стоїть чорна машина». Жінка вийшла на вулицю і побачила автомобіль, який дистанційно відкрився, та сіла на переднє пасажирське місце. Через декілька хвилин підійшов незнайомець і нібито та жестом показав залишити гроші на сидінні водія та вийти.
Держвиконавець вину не визнав. Як гроші опинилися в його машині він не знає, оскільки ключі від «Шевроле Круз» мав його співробітник, якого він попросив закрити автомобіль. На його думку, громадянка діяла провокативно, щоб відстрочити або взагалі уникнути виконання рішення суду. Він неодноразово, будучи зобов’язаний виконати рішення суду, наголошував боржникам, що треба сплатити 3200 грн. — витрати по виконавчому провадженні, штрафи та судовий збір по рішенню суду, і що саме повне виконання рішення суду може бути підставою для закриття виконавчого провадження.
У підсумку суд колишнього держвиконавця виправдав.
Із матеріалів справи слідує, що неодноразово ініціатором телефонних дзвінків до держвиконавця була саме заявниця, а не навпаки, як зазначає прокурор в обвинувальному акті.
На думку суду, ініційовані телефонні дзвінки заявниці до обвинуваченого і навпаки, за відсутності можливості встановити зміст цих розмов, не можна розцінювати, як доказ винуватості обвинуваченого у вимаганні неправомірної вигоди.
Із протоколу огляду вбачається, що слідчий прослухав запис розмови, яку свідок зробила на власний планшет. Як жінка пояснила суду, записати розмову у такий спосіб їй запропонували друзі із СБУ, до яких вона зверталась за допомогою у вирішенні проблеми.
У цій розмові держвиконавець, дійсно, говорить, що у зв`язку із виконанням судового рішення боржникам слід оплатити 3200 грн. Дослівно зафіксовано текст розмови: «…3200 – це буде виконавчий збір, затрати, штраф…». Також посадовець пояснює, що виконавчі провадження можна закрити за умови, якщо громадянка сплатить ці витрати, розповідає про механізм закриття виконавчого провадження. При цьому, обвинувачений не каже, що гроші потрібно передати йому особисто, і тим більше жодним чином не звучить, що він вимагає неправомірну вигоду.
Водночас суд із посиланням на практику Верховного суду вважає, що розмова, зафіксована свідком на диктофон власного планшету, є недопустимим доказом.
Суд дослідив матеріали НСРД, зокрема, стенограми розмов. Так під час одної із зустрічей обговорюється касаційна скарга у справі та інші речі, пов’язані із виконанням судового рішення. Дослівно виконавець говорить: «витрати, збори там всьо проплатите і всьо. Я вам дам рахунок, закинете чек». В іншій розмові жінка перепитує про оплату і обвинувачений пояснює: «…цю суму ви оплачуєте квитанціями, «… так, з квитанціями все-все», «ви оплачуєте мені 3200 по виконавчому провадженню і все … в нас збір, витрати», «для вас всі витрати, то є 3200 грн.
У судовому засіданні досліджено матеріали аудіо-відеофіксації під час перебування заявниці в службовому кабінеті держвиконавця. Прокурор стверджує, що обвинувачений під час розмови розвернув до відвідувачки монітор свого комп’ютера, на якому було набрано текст «на стоянці стоїть чорна машина». Але з відеозапису НСРД суд не зміг переконатися у цьому, бо текст на моніторі незрозумілий і не читабельний.
Прокурор також посилався на протокол обшуку машини, під час якого вилучено гроші. Однак цей обшук проведено в рамках ували, якою суд давав дозвіл на обшук кабінет. Суд вважає, що це суперечить вимогам КПК. Крім того, такий обшук проводився за відсутності власника і обвинуваченого як користувача авто. Тому результати обшуку визнано недопустимими доказами.
Суд вважає, що не встановлені обставини, які би достовірно свідчили про вимагання неправомірної вигоди. Натомість державний виконавець, виконуючи рішення суду, діяв у межах своїх повноважень і відповідно до закону, дбаючи, щоб боржники виконали рішення суду.
У 2017-му в цій справі чоловіка засудили до 5 років в’язниці. Апеляційний суд скасував цей вирок, зазначивши, що перша інстанція лише формально перерахувала докази, не давши оцінки з точки зору їх належності та допустимості. Тому справа слухалася повторно.
22
0
20
20
