Солом’янський райсуд міста Києва визнав медсестру Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» винною в умисному вбивстві.
Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на вирок від 20 червня.
Подія трапилсь 28 лютого 2021 року в квартирі, де проживала обвинувачена зі своєю дочкою, зятем і двома малолітніми онуками.
О 18 год.38 хв. у помешкання викликали поліцію. У кімнаті на підлозі лежав мертвий чоловік, оголений по пояс і з раною на животі. Дружина загиблого і теща спочатку сказали, що потерпілий отримав поранення десь на вулиці. Однак верхній одяг чоловіка був чистий. Кров була на светрі, а у ванній висіла свіжовипрана футболка загиблого.
Згодом з’ясувалося, що закривавлені рушники, бинти, пластирі та інше рідня встигла винести а смітник. Жінки помили підлогу в квартирі. З допомогою собаки фахівці розшукали ніж у каналізаційному колекторі біля дому.
Слідчі реконструювали події із показань свідків. Того дня ще за сніданком дорослі члени родини вжили горілку. О 14 годині онук, хлопчик 8 років, подзвонив бабусі по татові і поскаржився, що його не годують і переслав відеозапис, як бабуся по маминій стороні у спідній білизні на колінках повзе до туалету. Свати приїхали і забрали дітей. А через кілька годин зять помер. За версією слідства, це сталося в результаті конфлікту із тещею. Єдиний удар ножем виявився смертельним.
Дружина вбитого, яка на момент події була в квартирі, говорила, що знаходилась у ванній і особисто не спостерігала сварку, а тільки чула голоси. Потім, коли вийшла, то побачила, що чоловік тримається за живіт, не може говорити і рукою показує на її матір.
Обвинувачена сходила до сусідки і позичила пластир. Сусідка помітила плями крові на її халаті. На питання, що сталось, жінка відповіла, що у них сварка, взяла котушку пластиру та пішла. Обвинувачена намагалась заклеїти зятю рану лейкопластиром, витирала серветками, придавлювала рушниками, але все марно.
Причому дружина замість викликати медиків подзвонила скекрусі і сказала, що у її сина поріз, але пошкодження невелике і вони впораються самі. Збоку чувся крик тещі, що швидка непотрібна, бо вона вже все обробила. За пару годин теща подзвонила свасі і сказала, що її сина більше нема.
Обвинувачена заперечувала, що скоїла вбивство. За її версією, під час сварки чоловік сам узяв ножа та погрожуючи почав наближатись до неї. На запитання, що він робить, зять сам завдав собі ушкодження: провів лезом по животу. Жінка переконувала суд, що чоловік її дочки був схильний до суїциду. Відтак вона визнавала вину тільки в тому, що протягом 40 хвилин після поранення не надала належну медичну допомогу потерпілому та не повідомили одразу до медичного закладу та в правоохоронні органи, тобто залишила постраждалого в небезпеці.
У суді допитувався експерт КМКБ СМЕ, який досліджував краплі та бризки крові на халаті тещі. Він розповів, що сліди крові у вигляді групи ланцюжків «виникають при відриві та утворюються від розмахування скривавленим предметом… Таким скривавленим предметом може бути рука, ніж, інше знаряддя злочину… Більше імовірно, внаслідок чіткості та паралельності цих ланцюжків дані краплі можуть утворюються на одязі особи зокрема коли особа дістає ніж з рани потерпілого, та менш імовірно — при обставинах, що потерпілий самостійно дістав ножа з рани та кинув в бік, оскільки ці ланцюжки крапель не були б такими вертикальними та паралельними, рівними та чіткими. Якби потерпілий викидав ніж, плями були б більш хаотичні на одязі того, хто поруч знаходився».
Суд дійшов висновку, що обвинувачена як медичний працівник розуміла характер поранення у потерпілого та наслідки, які настануть якщо не надавати кваліфіковану допомогу. Замість виклику швидкої, обвинувачена намагалась приховати сліди злочину. Про це свідчить замивання крові по квартирі, прання футболки потерпілого, в якій останній був на момент поранення, викидання закривавлених речей на смітник, викидання ножа до каналізаційного колектору, переодягання в інший одяг, надання своїй дочці вказівки щодо повідомлення швидкій та поліції версії про те, що померлий отримав відповідне поранення живота на вулиці.
Суд визнав провину жінки доведеною і призначив їй 10 років позбавлення волі.
22
0
20
20
