Майже тиждень 63-річний голова виконкому партії «Наш край» Олександр Мазурчак був затриманий. Правоохоронці поширили фото з обшуку партійного офісу в центрі столиці. У присутності спецпризначенця і особи з написом на одягу «поліція» одна людна лежить обличчям до підлоги, а інша схилилась на колінах.

Повідомлялося про гучне викриття голови однієї з політичних партій і керівника її територіального осередку, які начебто хотіли отримати від підприємця $2,5 мільйони за прохідне місце в списку партії на виборах до Верховної Ради. Парткерівників узяли на гарячому вже після першого траншу в $50 тисяч. Згодом їм вручили підозри у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, через замах.

Для розуміння: партія «Наш край» створена колишніми членами Партії регіонів після її закриття. Політологи називають партію проросійською. Сам же «Наш край» декларує регіональний егоїзм (регіоналізм), орієнтується на регіональні еліти, представників місцевого самоврядування, як-то мерів великих міст, щоб «розвинути свій власний регіон».

Мазурчак починав кар’єру на державній службі в кінці 90-х — на початку 2000-х депутатом і мером Кам’янця-Подільського Хмельницької області. У грудні 2007 року його призначено заступником міністра з питань житлово-комунального господарства, а в 2010-му — заступником голови Київської міськдержадміністрації, а в грудні 2013-го — головою Печерської РДА. У 2014-му разом Мазурчак у числі інших п’яти вихідців з Партії регіонів став співзасновником «Нашого краю».

14 червня 2022-го Печерський райсуд Києва обирав запобіжні заходи очільнику «Нашого краю» Мазурчаку та керівнику Вінницького обласного осередку партії Валентину Телегузову.

Суддя Сергій Вовк спочатку вирішив питання по Телегузову, зачитавши, що відпускає його під особисте зобов’язання, застерігаючи від спілкування з іншим фігурантом справи та свідками, а також обмеживши у виїзді з країни.

Після цього в невеличкий зал суду завели наступного підозрюваного — Олександра Мазурчака. Жодної «клітки» в залі не було і чоловік просто сидів на лавці поруч із захисниками.

Ще на початку засідання він поскаржився на поганий стан здоров’я, онкозахворювання. В умовах СІЗО неможливо вживати ліки, які мають зберігатися при визначеній температурі, а також дотримуватися особистої гігієни, оскільки арештантам пропонується помитися лише раз на тиждень. Підозрюваний розповів, що частину легень в нього вирізано, тому в камері, де в’язні палять, йому тяжко дихати. Зі слів Мазурчака, якось під час візиту до слідчого йому стале зле і доводилося викликати швидку.

Політик просив відпустити його під особисте зобов’язання, кажучи, що не тікатиме, адже на карту поставлено честь партії і його власну.

Захист клопотав про допит свідків — двох політтехнологів. У тексті підозри сказано, що 7 червня заявник Сергій Кохненко за попередньою домовленістю прибув до офісу партії «Наш край», де Мазурчак у присутності невстановлених осіб сказав йому, що треба принести 20 тисяч доларів нібито на політтехнологів. Інші $20 тисяч партії і $10 тисяч — «ще комусь».

Адвокат Анатолій Попов вважає, що слідчі умисно змовчали про те, хто був присутній при розмові, хоча встановити осіб було нескладно. І захист начебто з’ясував, хто ці люди і організував їх доставку до суду. На лавці під залом засідань сиділи двоє чоловіків, які і були цими політтехнологами. Захисник просив їх допитати на спростування версії обвинувачення. Але суддя Вовк не захотів на цій стадії їх слухати.

НСРД ще ніхто не бачив

До клопотання про взяття підозрюваного під варту прокурор Павло Ребенко долучив три протоколи допиту заявника, протоколи допитів двох свідків-понятих, протокол використання ідентифікованих та імітаційних коштів і протокол обшуку офісу партії.

Матеріали НСРД ще взагалі не відкривалися. Тобто ніяких записів розмов та їх розшифровок ні адвокати, ні суд не отримали. У засіданні цитат записаних розмов не прозвучало.

Прокурор з цього приводу пояснював, що НСРД ще не встигли розсекретити. «З об’єктивних підстав не можуть бути розкриті і дані суду», — говорив він.

Кримінальне провадження зареєстровано Управлінням СБУ Києва та Київської області в січні 2022 року. Хоча перші зустрічі Кохненка із Мазурчаком відбулся ще в листопаді 2021-го. І тільки через 20 днів після реєстрації справи у Мазурчака, як ідеться в матеріалах справи, виник умисел заволодіння коштами. Захист вважає, що це може свідчити про провокацію, а саме, що справу попередньо зареєстрували, щоб потім задокументувати фігуранта в якійсь невигідній йому розмові.

Мазурчак обурений, що його «писали» шість місяців, але в суді не представлено жодної цитати, яка би свідчила про намір узяти гроші.

«Поки немає протоколу НСРД, рано говорити про обґрунтованість підозри і наявність чи відсутність судової перспективи. Найбільш об’єктивним і безстороннім доказом є НСРД, якщо вони проведені законно і протоколи складені правильно», — сказав після засідання «Судовому репортеру» адвокат Олександр Телешецький.

Політична капіталізація через благодійний фонд

Наразі ж позиція захисту зводиться до того, що ні голова, ні інший представник партії не могли «торгувати» місцем у списку. 19 грудня 2020 року закон про вибори народних депутатів змінено і проголосовано за Виборчий кодекс.

Як пояснює адвокат Ірина Бовнегра, тепер жоден представник партії не може впливати на те, хто пройде до Верховної ради, оскільки виборець окремо зазначає в бюлетені і партію, і конкретного кандидата. Тому першочергово за квотою партії проходить кандидат, якого обрало більше виборців.

За цікавим збігом обставин, донька заявника працює у Центральній виборчій комісії, а, отже, адвокати вважають, що той мав орієнтуватися в подібних питаннях.

При цьому чергові парламентські вибори очікуються тільки в 2024 році, в останню неділю жовтня. А на період воєнного стану будь-які вибори взагалі заборонені.

Гроші, що обговорювалися, за версією підозрюваного і його адвокатів, мали піти на особистий благодійний фонд громадянина Кохненка, щоб під виглядом добрих справ він капіталізував себе як майбутнього політика.

Про це суду розповів голова партії:

— Мені взагалі незрозуміло, звідки взялися всі ці мільйони. З 3 листопада з ініціативи самого Кохненка, який прийшов і сказав, що хоче брати участь у політичному житті, бути депутатом і взяти участь у фінансуванні партії і виборчого процесу… За вісім місяців ні одної копійки з Кохненка не було взято, хоча він приходив і казав, що буде щось фінансувати. За вісім місяців ми маємо 200 доларів, які вкупі були принесені (йдеться про те, що із 50 тисяч доларів тільки 200 виявились справжніми, а решта — імітаційні купюри, — ред.). На кінець, коли він приходить і каже, що готовий фінансувати, ми прийняли рішення… У зв’язку з тим, що зупинений виборчий процес (через воєнний стан — ред.) і не є сьогодні доцільна політична діяльність… Що єдине місце, де він може застосувати свої гроші, якщо вони є, це його благодійний фонд. Було прийнято рішення про створення благодійного фонду Кохненка. Чому просили, щоб долучили свідків-технологів, де це було все обговорено. Він у своєму допиті про це умовчує. Всі гроші мали йти на його особистий фонд, для його політичної капіталізації. Ми не можемо його сьогодні подати як потенційного кандидата в депутати, тому що в нього нема впізнаваності. І це перше було важливіше грошей. Ніякі гроші ні Телегузов, на Мазурчак не збиралися получати. Він ці гроші хотів вкласти в себе на вибори.

«Гроші залишаються на столі»

8 червня Кохненко зайшов із грошима в кабінет Мазурчака. Під час допиту він пригадував, що, коли дістав пакет, то Мазурчак начебто запропонував ножиці, щоб розрізати і надібрати 20 тисяч доларів для Телегузова.

Однак, як говорить адвокат, із фотографії з місця затримання, яку публікували правоохоронці, видно, що гроші лежать у файлі і розрізати його не було потреби.

Кохненко поклав гроші на стіл і начебто майже одразу повідомив, що мусить відлучитись у туалет. Після цього швидко зайшли працівники СБУ.

«На столі залишаються гроші і там вони й вилучаються… Де факт вручення цих коштів як неправомірної вигоди?!» — звертався до суду адвокат Анатолій Попов.

Тепер після всіх подій, адвокати констатують, що Кохненко не мав ані впливу, ані грошей для політичної кар’єри. Цей чоловік пенсійного віку, ровесник підозрюваного і, як буде доводити захист, імовірний агент правоохоронців і провокатор.

Крім того, Кохненко стверджував, що отримував від Мазурчака на WhatsApp інформацію про розрахунки неправомірної вигоди. Зображення з його телефона додані до справи. Адвокат Бовнегра каже, що коли придивитися до фото з екрана, то там ідеться про зарплату керівника, офіс, ремонт офісу, комп’ютери та ін. Захисниця вважає, що це підтверджує версію підозрюваного, що обговорювалася організація благодійного фонду для непублічного Кохненка, щоб той у майбутньому міг балотуватися у народні депутати, але не від «Нашого краю», а самостійно.

Посада в Київводоканалі

Ще одним епізодом злочинної діяльності вважається те, що голова партії «Наш край», зловживаючи впливом, добивався працевлаштування Кохненка у Київводоканалі.

На допиті у слідчого Кохненко казав, що йому обіцяли керівну посаду, а пізніше уточнив, що йшлося про посаду помічника гендиректора.

3 червня Кохненко разом із Мазурчаком приїздив у Київводоканал, на зустріч із генеральним директором. «В ході розмови Мазурчак переконав вказану особу прийняти мене на роботу своїм помічником», — йдеться у показаннях заявника.

За це нібито слід було заплатити 20 тисяч доларів. ПрАТ «Київводоканал» потім обшукали і вилучили тільки особову справу керівника і список працівників підприємства.

Адвокат Олег Федорчак долучив роздруківку інформації про те, що частка держави у ПрАТ «Київводоканал» становить 0%. У той час, як прокурор намагається довести, що Мазурчак зловживав впливом (ст.369-2 ККУ) — обіцяв вплинути на посадовця підприємства, частка в якому держави перевищує 50%.

Мазурчак також підтвердив, що на Київводоканалі була вакантна посада і він влаштував там співбесіду для Кохненка з директором і його першим заступником. Керівник попросив підтверджуючі документи, щоб переконатися, що кандидат підійде на цю роботу. Кохненка начебто погодились оформити на два місяці випробувального терміну.

«Мене він переконав, що працює в міністерстві інспектором і не може принести трудову книжку», — пригадував Мазурчак.

Питання до підозри й обшуку

Адвокат Олександр Телешецький вважає, що його підазахисний був незаконно позбавлений свободи. Письмове повідомлення про підозру повинні були вручити протягом 24 годин після затримання.

Закон передбачає виняткові випадки, коли строк для вручення підозри може бути продовжено до 72 годин. У даній справі підозру вручили тільки 10 червня, по завершенню 52 годин. Захисник каже, що об’єктивних обставин для цього не було, а воєнний стан сам по собі такою обставиною не є.

Адвокат передав суду роздруківку повітряних тривог у Києві за 9 червня, з якої вбачалося, що тривога була тільки одна тривалістю близько години і вже після закінчення 24-годинного строку для вручення підозри. Але прокурор вважає, що нічого не порушено і стаття 615 КПК дозволяє в умовах воєнного стану вручати підозри пізніше.

Захист поставив під сумнів законність дій слідчих. На приміщенні, де проводився обшук, є вивіска приймальні нардепа Сергія Шахова. Адвокат Бовнегра сказала, що 4 червня голова партії «Наш край» передав у користування Шахову приміщення, в якому потім відбувся обшук.

• 

• 

Прокуратура просила заставу в 36 мільйонів, приблизно половину суми, яку Мазурчак нібито намагався отримати у змові з Телегузовим.

Адвокати називають озвучену суму застави непомірною.

Суду надано відомості, що за 2021 рік Мазурчак у партії заробив 73 тис. грн, а за п’ять місяців цього року — 14,6 тисяч. Майнова декларація ж підозрюваного, як каже його захисник, більш аніж скромна: там немає елітної нерухомості і великої кількості авто, активів у банках тощо.

…

Після виходу із нарадчої кімнати суддя Вовк зачитав, що звільняє Мазурчака під особисте зобов’язання. Поки зачитано лише короткий текст ухвали і невідомо, на що зважив суддя: обґрунтованість ризиків чи вважав неможливим тримати підозрюваного в СІЗО за станом здоров’я. Захист натомість каже, що за наступні місяці готовий зібрати докази невинуватості підозрюваного.

---

Ірина Салій,  «Судовий репортер»