Локачинський районний суд Волинської області виправдав судового розпорядника від звинувачень у корупції.

Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 17 липня.

Судового розпорядника Горохівського районного суду Волинської області звинувачували в підбурюванні до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди судді.

У вересні 2018-го на водія пасажирських перевезень поліція склала адмінпротокол за водіння у нетверезному стані. Чоловік звернувся до судового розпорядника, який був його другом і однокласником. Останній, начебто, пообіцяв допомогти і звернутися особисто до судді. А далі уточнив, шо за це потрібно заплатити, інакше товариш щонайменше на рік втратить водійські права, а значить і роботу, а компанія-перевізник як роботодавець утратить ліцензію. 

Справу розглядала суддя, яка була на посаді з 1986 року і на період цих подій працювала головою суду. Судовий розпорядник отримав 25 тисяч гривень, але гроші судді, начебто, не передав і витратив на власний розсуд. Допитана як свідок суддя-пенсіонерка повідомила, що по цій справі до неї з будь-якими питаннями не зверталися. Тому вона керувалася законом і звільнила  водія від відповідальності із передачею на поруки, тому що він мав на утриманні багато дітей.

Після першого епізоду працівника суду не затримували і через кілька місяців водій звернувся повторно, але вже з приводу свого товариша.

У матеріалах справи є запис розмови, як судовий розпорядник говорить, що радився із суддею про можливість уникнення водієм відповідальності завдяки пакету документів, які б помʼякшили його становище. Чоловік приніс співробітнику суду двічі по 10 тисяч гривень і ще 5 тисяч гривень мав передати після ухвалення рішення. Але в березні 2019-го суддя оштрафувала водія на 10 тисяч гривень і на рік заборонила йому керувати транспортними засобами. Після цього чоловікові повернули гроші.

У січні 2025-го суд за строками давності і зі згоди обвинуваченого закрив кримінальне провадження в частині шахрайства. Це сталося з нереабілітуючих підстав, тобто обвинувачений погодився, що він шляхом обману та зловживання довірою заволодів коштами потерпілих.

Але в підбуреннні до надання неправомірної вигоди судовий розпорядник не визнав вину. Повідомив, що хотів допомогти давньому другу, маючи юридичну освіту та знаючи практику розгляду справ такої категорії. Гроші він узяв за надання юридичної консультації, зокрема, за допомогу в підготовці документів, які б переконали суд закрити справу. Він заперечував, що казав, що питання можна вирішити шляхом надання неправомірної вигоди судді. Натомість взагалі не говорив за що бере кошти, позаяк розумів, що не має права отримувати винагороду за надання юридичних послуг, адже є державним службовцем. До судді з приводу закриття справи не звертався, а тільки просив розглянути її швидше.

Із заявою про злочин до правоохоронців звернувся однокласник обвинуваченого. У суді він пояснив, що 25 тисяч гривень це була значна сума коштів, тому він змушений був звернутися до правоохоронних органів. Але підтвердив, що товариш фактично надав йому юридичну консультацію, зокрема, пояснив, які документи треба зібрати для подачі до суду. Більше він ні до кого за порадами не звертався. Заявнику не відомо, чи спілкувався обвинувачений про нього із головою суду, але його справу закрили за малозначністю. 

На сьогодні обидва водії не мають до обвинуваченого ніяких претензій. Вважають, що він не підбурював їх до передачі коштів, а бо вони самі просили його допомоги.

Суд взяв до уваги, що водії звернулися до обвинуваченого з метою вирішення питання, знаючи, що він не є адвокатом чи іншим фахівцем в галузі права, а є працівником суду. Обидва потерпілих сказали на допиті, що закриття справи було важливим для них, позаяк тягнуло наслідком втрату роботи, тобто підтвердили умисел вирішити це питання не в правовому полі.

Із записів розмов не вбачається, що обвинувачений чітко називав суму коштів, говорив, за що їх отримує і що вони будуть передані судді. Натомість підтверджується, що судовий розпорядник надавав інформацію щодо дат судових засідань, просив суддю швидше вирішити справу, пояснював, які документи необхідно подати до суду і давав зразки таких документів. Тобто фактично консультував співрозмовників, за що отримував кошти, що кваліфіковано як шахрайські дії. 

Про те, що закрити справу можна після надання судді неправомірної вигоди, не йдеться у жодній розмові. Натомість заявник постійно зʼясовував, чи говорив обвинувачений із суддею, чи домовився з нею і  по другому епізоду навіть наполегливо просив вплинути на суддю. Суд вважає такі дії заявника провокативними по відношенню до обвинуваченого.

Обвинуваченого виправдали у звʼязку з недоведеністю, що в його діянні є склад злочину. Відомо, що він і досі працює судовим розпорядником у тому ж суді.

Фото суду: gr.vl.court.gov

18

0

20

20