Шевченківський районний суд міста Харкова визнав намісника монастиря винуватим у виправдуванні збройної агресії РФ
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 30 травня.
Йдется про намісника Піщанського чоловічого монастиря Ізюмської єпархії Української православної церкви Матвія, у миру — Михайла Пімашина.
За матеріалами судової справи, не пізніше серпня 2022 року Матвій дав інтервʼю невстановленим представникам російського медіа, в якому виправдував і підтримував збройну агресію РФ проти України та засуджував бойові дії українських військових.
Відео інтервʼю зʼявилося на каналі «Наши новости» на відеохостингу «Rutube» під назвою «Украинский солдат угрожал священникам в Изюме. Разговор с отцом Матфеем».
В інтервʼю Матвій повідомляв, що звертався до церковних діячів Росії з допомогою і ті відгукнулися, за що він їм вдячний. Також він розповів, що якось російські солдати привезли в монастир тяжко пораненого українського військового. Отямившись, поранений почав погрожувати, що їм «московським попам» буде погано, коли він повністю одужає. «Пример того, что вот есть люди, которые не осознают многого, даже не хотят как-то получить … не хотят даже покаяться (…) мы как он сказал московские попы проявили тоже по заповедям и милосердие, заботу о нем и он этого не понял конечно», — дорікав Матвій. Пізніше, з його слів, цього українського солдата забрали росіяни і доля його невідома.
У судовому засіданні Пімашин не визнав вину і говорив, що відкрив монастир, щоб мешканці Ізюму могли переховуватися від обстрілів. У монастирі перебувало 100 дорослих та 40 дітей. У тому числі, в монастирі переховували українського військового, перевдягнувши в монаха, зробили його послушником і він пас гусей.
Обвинувачений розповів, що у день інтервʼю до нього на подвірʼї церкви підійшли російські солдати і сказали йти з ними, а коли він не захотів, то навели автомат. Із ним спілкувалася дівчина у військовому комбінезоні, яка ставила запитання. Пімашин твердить, що не бачив камери і мікрофона. Наполягав, що на одязі дівчини не було написів «пресса» і він не усвідомлював, що йде відеозйомка. Як зазначає обвинувачений, йому погрожували спалити храм, тому він боявся. Опубліковане інтервʼю, на його думку, «нарізане», складається з уривків. Він говорив, що спасуться ті хто зрозуміє гріховність і саме це призведе до спасіння. Про усвідомлення своєї неправоти він казав із духовної точки зору, наполягав на визнанні неправоти, закликав покаятися перед Богом. Також просив суд звернути увагу, що навіть із відео вбачається, що він веде себе не природно, бо йому погрожували. Наголошував, що не вживав термін «спецоперація», не знав, що дівчина, з якою він спілкується, — журналістка. І взагалі він не розуміє різниці між словами війна та спеціальна операція, негативно сприймає війну та вважає війну і спецоперацію одним і тим же злом. Сказав суду, що не мав змоги відмовитися від інтервʼю, бо відмова привела б до загрози життю людей.
Пімашин підтвердив, що особисто звертався із листом про допомогу до помічника глави РПЦ «Патріарха Московського і всієї Росії» Кирила. Знав, що той відгукнеться, бо вони знайомі з семінарських років, тому просив у нього допомогу в виді продуктів харчування, дитячих сумішей, ліків, просив будівельні матеріали на ремонт Кафедрального собору. У відповідь на вказаний лист прибули машини з Росії з товарами, які були прийняті.
У судовому засіданні допитувалися парафіяни, у тому числі запрошені стороною захисту.
Так, одна жінка розповіла, що Матвій війну не виправдовував. Сама ж вона вважає, що всі покарання за гріхи, і якщо б всі люди звернулися до Бога з проханням помилувати, то війна би припинилась. Відео інтервʼю вона бачила, проте не зрозуміла його змісту. Свідок бачила відеокамеру і хотіла у цей час підійти до Матвія, щоб отримати благословення, проте її не пустили. І в цей час дівчина говорила, а камера знімала. Після бесіди з дівчиною підійшли військові РФ ще про щось поговорили і Матвій пішов додому.
Інший чоловік бачив наприкінці липня 2022 року в монастирі багато військових і дівчину з мікрофоном. Свідок побоявся підходити ближче, але чув, що там говорили, що Бог всіх простить.
Сторож школи при храмі запевняла, що Матвій не спонукав до дружби з Росією, а закликав терпіти та чекати визволення, казав, що прийде час і будемо жити в Україні, допомагав людям, годував, давав хліб. Одного разу вона бачила засмученого намісника, який йшов у колі російських військових і разом з ними була дівчина. Потім люди повідомили, що це журналістка.
Ще один свідок також бачив журналістку у дворі храму. Дівчина років тридцяти ходила і брала інтервʼю, зверталася до людей і все знімала на телефон. Свідка журналістка запитала, як «живеться ізюмчанам», на що він відповів нецензурною лексикою.
Двоє свідків захисту говорили, що чули, як окупанти вимагали від Матвія дати інтверʼю проти українських військових, наставляли автомати на нього, а потім і на людей у дворі. Але до цих свідків суд поставився критично, оскільки вони були заінтересовані, щоб обвинувачений уникнув кримінальної відповідальності в силу їх близьких стосунків. Один свідок є монахом монастиря, де намісником є обвинувачений, а другий працює у їдальні того ж монастиря.
Адвокат обвинуваченого у виступі у дебатах декілька разів констатував, що війни в Україні немає і різниці між спеціальною військовою операцією і війною також немає. Звертав увагу суду, що лише через визнання провини та покаяння може бути врятована душа, а у випадку порушення заповідей наступає покарання, тож всі хто винні у засудженні невинної особи будуть покарані і треба памʼятати про потойбічне життя. Також захисник говорив, що працівники СБУ тиснуть на суд, а його клієнтові погрожують, аби його монастир перейшов до Православної церкви України.
Всі ці вислови адвоката суд сприйняв як маніпуляції щодо віросповідання та прояви агностицизму (теми життя після смерті, твердження щодо теології) та спосіб тиску на суд з метою виправдання обвинуваченого.
Михайла Пімашина засудили до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. До набуття вироком законної сили до нього застосований домашній арешт у певний період доби.
20
0
20
20
