Київський апеляційний суд 13 липня почав слухати скаргу сторони захисту на вирок, яким 21-річного Вадима Шишимаріна засуджено до довічного позбавлення волі за порушення законів і звичаїв війни.
Захист знову представляє адвокат Віктор Овсянніков із Центру безоплатної вторинної правової допомоги. У нього призначення представляти російського військового в усіх судових інстанціях України аж до вичерпання національних засобів захисту.
Від обвинувачення традиційно виступали прокурор Андрій Синюк і Ярослав Ущапівський.
Змінилися тільки суддів, але апеляції їх було так само троє — головуючий суддя Олександр Кияшко, бокові судді — Маргарита Васильєва і Людмила Кепкал.
Захисник долучив доповнення до апеляційної скарги. Тому суд оголошував перерву на 10 хвилин для ознайомлення з цими доповненнями.
Далі головуючий суддя розпочав доповідь про зміст вироку першої інстанції та апеляційної скарги. Але зачитування документів дуже скоро перервав сигнал повітряної тривоги. Головуючий поставив на обговорення, чи варто зупинити засідання. Сторони висловилися за те, щоб продовжувати розгляд. Однак почувся голос із гучномовця, який наказував усім покинути приміщення суду і пройти в укриття. Відтак колегія суддів вирішила оголосити перерву до того часу, поки не буде скасована тривога. Обвинуваченого Шишимаріна на цей час також конвоювали.
Присутні могли слідувати за вказівниками у сховище, облаштоване у підземному паркінгу. Під сховище віддали одне з підземних приміщень, в якому є 29 паркомісць для суддів. Більшість цих місць були зайняті автівками. Деякі судді під час тривоги навіть сиділи у своїх машинах. Навпроти стояли лавки для звичайних людей, які прийшли сюди сховатися. Поряд був кулер із водою та вказівник до запасного виходу.
Тривога тривала більше години (російські ракети потрапили у підприємство в Запоріжжі, за останніми даними постраждали 14 людей, також ракету збили над містом Біла Церква Київської області — ред.).
Після відбою суддя продовжив оголошувати зміст вироку, нагадуючи обставини справи. А саме, що 28 лютого на Сумщині біля села Грінченкове російська колона із п’яти одиниць військової техніки була розбита ЗСУ, внаслідок чого БМП і КАМАЗ знищено. 15 солдатів залишилися без транспорту. Вони розбилися на групи, в одну з яких кількістю п’ятеро чоловік, примкнув Шишимарін. Незабаром ці солдати підстрелили на дорозі Vokswagen Passat: пошкодили кузов, лобове скло і переднє колесо. Водій, рятуючи своє життя, втік, ховаючись на узбіччі дороги і покинувши автівку. П’ятеро окупантів рушили на цьому автомобілі із пробитою шиною в смт. Чупахівка. На вулиці селища їм зустрівся цивільний Шеліпов, який вертався до себе додому, ведучи поряд велосипед і розмовляючи по телефону. Хибно вважаючи, що Шеліпов повідомить про них ЗСУ по мобільному, росіянин Куфаков наказав Шишимаріну його вбити. Автівка, не зупиняючись, порівнялась із Шеліповим, Шишимарін зробив 3-4 прицільні постріли із вікна заднього лівого вікна (сидіння за водієм — ред.). Цивільний загинув на місці від вогнепального поранення голови. Росіяни, не зупиняючись поїхали далі і вже за кілька хвилин на мосту відібрали в іншого водія “дев’ятку”, на якій і продовжили рухатися до села Перелуг, де того ж дня попали в засідку місцевих мисливців із рушницями. У бою росіянина Куфакова було вбито, інші четверо ніч переховувалися на свинофермі, а вранці здалися місцевим жителям.
Адвокат просив вирок скасувати і виправдати Шишимаріна за недоведеністю вчинення злочину.за ч.2 ст.438 ККУ. Захисник стверджує, що хлопець не мав прямого умислу на вбивство Шеліпова, робив неприцільні постріли, не хотів вбити цивільну людину, а наказ виконував не, щоб убити, а формально, сподіваючись, що не влучить.
На думку Овсяннікова, суд першої інстанції не врахував, що Шишимарін не міг вийти з машини і забрати у цивільного мобілку, оскільки події розгорталися під час активних бойових дій. Крім того, за кермом автівки сидів прапорщик Макеєв, який був старшим за званням і наказав стріляти (після нього наказ повторив Куфаков – ред.). Водій не став би зупинятись, оскільки колесо було пошкоджено і машина й так їхала з невеликою швидкістю, а російські військовослужбовці начебто дуже хотіли покинути зону бойових дій і дістатися розташування свого підрозділу.
«Це сталося наступного дня після того, як їх підрозділ перетнув кордон та зайшов на територію Сумської області. Це були перші трагічні постріли, які здійснив мій підзахисний. До цього він не брав участі у бойових діях… Навіть розстріл колони, то із показів свідків, вибачте, російські бійці не дуже-то сильно і відстрілювалися. Добре, що наші бійці ЗСУ зупинили цю колону, розбили і змусили відступати. Необхідно оцінювати і моральний стан бійців збройних сил РФ, які почали відступ… Фактично люди вперше в бойовій обстановці… Звання мого підзахисного сержант. В автомобілі знаходиться прапорщик, лейтенант, це військові звання, звичайно, вищі. Також знаходиться особа, яка приймала рішення (Куфаков – ред.), і прапорщик, і лейтенант підпорядковувались цій особі. В уяві Шишимаріна це був керівник. Навіть якщо не сприймати цю особу як безпосереднього начальника, то в транспортному засобі знаходяться дві особи, які вищі за званням і проходили службу з Шишимаріним, тобто він їх знав», — пояснював адвокат Овсянніков.
Із четвірки полонених росіян в Україні на початку слухання справи залишилося двоє — сержант Шишимарін, звинувачений у вбивстві цивільного, і рядовий Мальтісов, який має статус свідка. Мальтісов розповів, що спочатку стріляти наказав прапорщик Макєєв, а, коли Шишимарін не зробив цього, то вказівку повторив Куфаков.
При цьому Макєєв, будучи за кермом, сам вистрелити не міг. Куфаков сидів поряд із водієм і у випадку, якби він навів автомат на Шеліпова, то під приціл попали б його товариші, які сиділи в машині. Тобто Шишимарін був начебто єдина особа, яка могла стріляти в тих умовах.
Водночас адвокат вважає, що російські військові могли реально оцінювати загрозу Шеліпова для себе, оскільки в селі було багато спаленої техніки і йшлося про ситуацію бойової обстановки.
«15 хвилин тому розбита колона. П’ять військовослужбовців сидять в автомобілі… Єдине їх бажання – покинути зону активних бойових дій та повернутись до свого підрозділу… Забути той кошмар… — підкреслював адвокат, — Автомобіль пошкоджено, колесо пробито і в будь-який момент він може зупинитись. І навіть простого жителя з телефоном розцінюють як загрозу своєму життю. І я уявляю, як у тій обстановці сержант Шишимарін каже старшому по званню прапорщику Макєєву, лейтенанту Калініну та Куфакову: “Шановні, я не буду виконувати наказ. Давайте зупинимо автомобіль (якщо він ще зупиниться, а потім заведеться і поїде) і я вийду й заберу в цієї особи мобільний телефон та не буду стріляти”. Ну це абсурд! Тим більше Шишимарін не перебував за кермом… Звісно, коли побачили Шеліпова, то сприймали його як загрозу. Військовослужбовці в зоні активних бойових дій – у них, я вважаю, розумові процеси дещо обостряються і відрізняються від мирних громадян… Тому кожна особа може викликати підозру для загрози свому життю… Наступного дня після цієї події добровільно чотири особи зі зброєю здалися одній нашій особі, яка була без зброї».
Тут ідеться про сторожа свиноферми, на якій Шишимарін і його товариші ночували у ніч на 1 березня. Втім, за версією обвинувачення, здалися вони не сторожу, якого змусили ночувати з собою на фермі, щоб не видав їх. Наступного ранку солдати начебто самі пішли в село Комиші і здалися мешканцям.
Адвокат переконаний, що дії Шишимаріна трагічно й випадково призвели до загибелі мирної людини і суттєво відрізняються від вчинків тих росіян, які свідомо обстрілюють цивільні об’єкти, запускають ракети і скидають бомби. «Шишмарін це робив не свідомо і не бажав цих наслідків», — підсумував захисник.
Адвокат вважає, що якби його підзахисний стріляв справді прицільно, то всі кулі потрапили б у голову потерпілого, а не тільки одна з чотирьох, адже чоловік стояв поруч з автомобілем.
Суддя Маргарита Васильєва перепитала адвоката про те, чи в момент пострілів потерпілий Шеліпов ішов чи стояв. Овсянніков відповів, що чоловік нібито стояв, тримаючи поряд велосипед і розмовляючи по мобільному телефону. При цьому стояв обличчям до машини з російськими військовослужбовцями і бачив її.
Суддя Васильєва зацитувала висновок медичної експертизи, що травма Шеліпова могла виникнути і від кількох пострілів. Крім того, у матеріалах справи написано, що він саме «рухався додому», а не стояв.
Далі головуючий повідомив, що у зв’язку з наданням адвокатом доповнень виникла необхідність додатково вивчити матеріали справи. Крім того, захисник зазначив про невідповідність висновків суду обставинам справи, але в апеляційній скарзі нема посилань на докази, яким перша інстанція нібито дала неправильну оцінку чи не оцінила їх. Адвокату запропонували за кілька днів до наступного засідання подати в цій частині уточнення. Також головуючий пояснив, що апеляційний суд зможе тільки скасувати попереднє рішення і закрити справу, а ухвалити виправдувальний вирок — ні, бо це повноваження першої інстанції.
Розгляд відклали до 25 липня.
Ірина Салій, «Судовий репортер»