Київський районний суд міста Харкова визнав мешканця Ізюма винним у колабораціонізмі.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 7 квітня.
В умовах окупації Ізюма діяв незаконний правоохоронний орган — «народна міліція», керівником якого з середини червня 2022 року був місцевий житель. А співробітники Ізюмського РУП ГУ НП в Харківській області виїхали з міста та не контролювали обстановку.
Обвинувачений працював нічним охоронцем адмінбудівлі «народної міліції».
У судовому засіданні чоловік щиросердно розкаявся. Пояснив, що не мав змоги виїхати з окупованого Ізюма разом із родиною. У звʼязку зі скрутним матеріальним становищем, відсутністю роботи і грошей на харчі, він погодився на пропозицію товариша працювати охоронцем, бо працевлаштуватись на хлібзавод не вийшло. Ходив на роботу із 4 серпня і до деокупації 6 вересня 2022-го. Працював із 17 години вечора до 9 ранку, охороняв будівлю, вночі дивився фільми, режим роботи був ніч через дві. Зарплату грошима не отримував, а лише гуманітарну допомогу. Його підпис є на заяві про надання 10 тисяч рублів одноразової матеріальної допомоги.
У суді як свідки були допитані два працівники поліції, які підтвердили, що з родинами намагалися покинути місто. Одного поліцейського росіяни взяли в полон за вказівкою раніше засудженого з метою отримання від інформації про діючих працівників поліції, їх номери телефонів і адреси проживання. Утримували його чеченці, спричиняли тілесні ушкодження. Через тиждень полоненого відпустили. Чоловік, який до окупації був депутатом Ізюмської міської ради, запропонував поліцейському обійняти керівну посаду у «народній поліції», до лав якої набирали людей. Свідок відмовився і повідомив, що тиску на нього за це не було, а поліцію очолив колишній працівник суду. Він же наступного дня після звільнення з полону виїхав з окупованого міста.
Також показання дали троє місцевих, які аналогічно працювали в «народній поліції». Їх робота тривала місяць-півтора. Спочатку видавали пайки, а потів виплачували гроші — 25 тисяч рублів, а наступного місяця 40 тисяч. Один зі свідків був водієм «народної поліції», а інший вів журнал обліку робочого часу. Потім цей журнал із підписами співробітників став речовим доказом.
Суд врахував щире каяття обвинуваченого і скоєння злочину внаслідок збігу тяжких особистих і сімейних обставин та збройної агресії, що чоловік вперше притягується до кримінальної відповідальності.
Однак йдеться про особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки України в період воєнного стану (ч.7 ст.111-1 ККУ). Тому суд не вбачає підстав призначити більш мʼяке покарання, ніж передбачено законом, як просила сторона захисту. На думку суду, таке покарання не буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння нових злочинів.
Чоловіка засудили до 12 років увʼязнення із забороною на 12 років обіймати посади в правоохоронних органах та з конфіскацією всього майна.
22
0
20
20
