Дзержинський міський суд Донецької області покарав чоловіка та жінку за домашнє насильство щодо прийомної дитини.

Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на вирок від 16 серпня.

Подружжю призначено по 240 громадських робіт, також із них стягується по 3925 гривень витрат на психологічну експертизу.

У листопаді 2018-го дівчинку помістили у прийомну сім’ю. Протягом наступних пів року батьки вчиняли стосовно дитини психологічне та фізичне насильство — погрожували вигнати з будинку, словесно ображали, змушували виконувати важкі фізичні вправи, обмежували в харчуванні, змушували ходити до церкви. Кожні вихідні родина вирушала до церкви, беручи із собою всіх дітей, а по дорозі діти збирали порожні пляшки, щоб здати та отримати гроші.

Усього в цій сім’ї було троє прийомних дітей. Після згаданого інциденту їх забрали з цієї сім’ї.

Наприклад, за невиконане чи неправильно виконане домашнє завдання 8-річну дитину ввечері виганяли на подвір’я та одного разу у квітні 2019-го змусили в якості покарання притулитися до стіни та присісти над притуленими до стіни ножицями.

25 квітня 2019 року, приблизно о 21 годині, дитину за невирішену математичну задачу змусили бігати навкруги вулиці, кажучи, що не дадуть їй їсти поки вона не вирішить завдання. Коли дівчинка пробігла 3 рази вулицею та, повернувшись до дому, знов вирішила завдання не правильно, то прийомна матір наділа їй на шию гумову покришку від колеса автомобіля. Після цього дівчинку примусили знову бігати вулицею вже з покришкою на шиї. Її зупинили сусіди, які зняли покришку з шиї та викликали поліцію. У дитини були мокрі штанці.

Свідок-сусідка розповіла, що чула, що брат обзивав потерпілу «Сатаною» та «Дияволом», вона чула це особисто два рази, а також знає, що потерпіла іноді спала на підлозі, бо часто пісялася в ліжко.

Лікарі при обстеженні помітили в дитини рану на сідниці, яка, зі слів дівчинки, виникла, тому що її змушували сидіти на навпочіпки біля стіни тривалий час, при цьому між її сідницями та підлогою знаходилися ножиці.

У суді подружжя говорило, що потерпіла була складною дитиною і повільно адаптовувалася. Чоловік скаржився, що дитина пісялася у ліжко і навіть просила у дворі побудувати їй халабуду, щоб там жити, оскільки вона так жила зі своєю біологічною матір’ю. Дівчинка вранці не хотіла робити зарядку, тому він сказав, щоб вона бігла ввечері. Шину на плечі їй ніхто не одягав, навпаки, дитина сама полюбляла шини.

Співробітниця служби у справах дітей пояснила, що прийомні батьки ні про які проблеми не повідомляли.

Цікаво, за цією родиною начебто доглядала соціальний робітник. І є план-графік, в якому погоджуються з прийомними батьками дні відвідувань соціальним робітником родини. Також тричі на рік соцробітник може самостійно прийти до такої родини без попередження. Про це ведеться щоденник. Але чи виконувала свої обов’язки соцробітник незрозуміло, у вироку її пояснення не наводяться.

Коли на комісії розглядалось питання про вилучення дитини, друга дівчина, яка проживала в цій родині і вже досягла повноліття, повідомила, що в родині не дуже здорове ставлення до прийомних дітей.

Медсестра Центру соціально – психологічної реабілітації дітей розповіла, що дівчинка дуже активна, балакуча, любить малювати, виконує доручення, іноді не з першого разу, але виконує. Про батьків говорила, що її постійно змушували щось робити, при цьому карали. Додому повертатися дівчинка не хотіла. В ізоляторі є іграшки, дівчинка постійно малювала, їй це подобалося, тому вона не сумувала. Ніяких шкідливих звичок у дитини не помітили, вона була вимитою, дуже охайною. Через кілька місяців її помістили в іншу прийомну родину.

17

0

20

20