Пожежники з смт Іванків Київської області Олександр Недашківський і Вячеслав Савенок звинувачувалися у державній зраді — переході на бік ворога в період окупації.
Вони близько трьох років провели під вартою. 19 березня 2026 року Вишгородський районний суд вирішив, що вони невинні.
Свідки, які стали обвинуваченими
У лютому-березні 2022 року селище міського типу Іванків пережило російську окупацію. Працівники 41 державної пожежно-рятувальної частини виходили чергувати. В окупації ними фактично керувала начальниця ДСНС Іванкова Наталія Поливач. Пізніше в судовому засіданні Поливач пояснювала, що хотіла зберегти пожежну частину від розграбування. Робота пожежників зводилася до охорони частини і згодом із дозволу окупантів вони доставляли людям воду і медикаменти. Начальниця частини Поливач сама повʼязала білі стрічки на службову машину, бо це була умова пересування в окупації.
Росіяни заїжджали щодня і наполегливо схиляли рятувальників до співпраці, щоб ті розвозили їхню гуманітарку і виконували роботу поліції. Обіцяли платити — особовому складу по 50 доларів у місяць, а начальницькому складу — по 100 доларів. Поливач обережно відмовлялася, кажучи, що колектив маленький, працівники стомлюються, тому не робитимуть цього.
18 березня росіяни вирішили, що “баба керувати не буде” і начальницю ДСНС під прицілом автомата прогнали з частини й заборонили іншим спілкуватися з нею. Після цього хтось із працівників частини додзвонився до керівництва і там дали вказівку розбігатися. Але доручили перед цим зробити все, щоби частина не працювала під російським керівництвом — знерухомити техніку, знищити документи (списки з особовим складом), заховати все цінне. Пожежники кажуть, що після цього більше на чергування не виходили.
Частина стояла відкрита, ніким не охоронялася і 22 березня там спалахнула пожежа. Силами місцевих і деяких працівників вогонь вдалося зупинити – вигоріла тільки одна кімната.
1 квітня 2022-го Іванків офіційно звільнили. Пожежникам навіть додатково виплатили по 6-8 тисяч гривень за те чергування в окупації. Таких було до 15 осіб.
Жителів селища допитували українські правоохоронці. Пожежники Недашківський і Савенок давали показання і не один раз. У квітні 2023-го після одного з допитів їх звинуватили в державній зраді та підпалі пожежної частини і взяли під варту. Мине майже три роки, перш ніж вони повернуться додому.
Підозру обґрунтовували показаннями двох десятків свідків, в тому числі одного померлого. Місцеві, нібито, показали, що пожежники їздили по Іванкову на автомобілі з представниками РФ після цього людей забирали в полон. А ще отримували від військових алкоголь і цигарки.
Недашківського, окрім іншого, звинуватили, що він згодився бути заступником начальника пожежної частини при окупантах. Після років судового розгляду звідки взялася ця інформація так і не зʼясувалося, тому що ніхто зі свідків про це в суді не повідомив. Жодного документа про таке кадрове рішення слідчі не знайшли.
Прослушка, яка себе не виправдала
Правоохоронці дуже старалися зібрати докази проти Недашківського і Савенка. У травні-червні 2023 року, в перші місяці тримання під вартою, їх негласно прослуховували в слідчому ізоляторі.
Прокурор приніс ці записи в судове засідання. Але захист вважає, що версію обвинувачення вони не підтверджують, бо ніяких колаборантських висловалювань зафіксовано не було. Із звукозаписів, місцями дуже нерозбірливих, чути побутові умови в камери, наприклад, що там добре працює злив у туалеті, що вʼязні слухають виступ президента по телебаченню. А ще як Недашківський і Савенок обговорювали зі співкамерником висунуті їм звинувачення і обурювалися подіями в окупації.
— Обшманали всіх повністю, документи… Начальство? Я не знаю, де начальство знаходиться. Ми просто охраняєм. З собою двох забирають, повезли… Приїжджає наша начальниця. Ми на них робить не будем і не збираємся. Ми не воєнні… Ну як це?! Стріляють просто так! Їде і в пʼятиповерхівку — пуфф, бах! Таке звірство робили, що просто капец. Порозстрілювали адміністрацію, поліцію, банкомати… Приїжджає ще раз начальниця. Це вже 18 березня. Вони (росіяни — ред.) її на х..р виганяють з часті. І на нас починають наїжджать. Я кажу, ми не будем, не надо нічого, що ви нам тут пропонуєте. Він вже другий раз мені угрожав: «Ще раз таке п..зданеш…». Це перед усіма хлопцями… Ми чергували просто Не було ніякого переходу на бік ворога… Ми наоборот ховали все, обездвіжили всю техніку, щоб тільки їм не досталася… От реально я не знав, що таке може бути. По телику дивився ці кіна… що реально невинуватого можна сюди заперти. Ну як так? Ну як так? Все обʼяснив. Як так? Ну ніхто в це не вірить з Іванкова… А хлопці… Пожарка вся приїде. Вже лучше зразу застрелить. Лучше б мене тоді орки тоді, коли стріляли… Для дітей який це буде позор, — бідкається Савенок.
На іншому записі чути, як Недашківський категорично заперечує підпал пожежної частини. І розповідає співкамернику, що якби вирішив підпалити, то зробив би це по-іншому, бо знав, де знаходяться бочки з паливно-мастильними матеріалами та газові балони.
Співкамерника, який під запис вів бесіди в слідчому ізоляторі, представник обвинувачення у судовому засіданні допитати не захотів. У матеріалах справи він фігурує як невстановлена особа.
«Обурило те, що Савенок і Недашківський не гасили пожежу»
Як згодом стане зрозуміло в судових засіданнях, було тільки декілька основних свідків, чиї розповіді дали основу для пліток.
22 березня мешканець селища Олександр Марченко з дружиною і сусідкою пішли до пожежної частини – вони, начебто, попередньо домовилися з працівниками, що ті запустять генератори, щоб можна було набрати води. Але зʼясувалося, що там пожежа. Люди збігалися гасити – хто з лопатою, хто з відром. Але підручні засоби були безсилі. Пожежні машини не заводилися, бо з них зняли акумулятори.
Місцевий житель Володимир Козаченко побіг додому за акумулятором і коли повертався, то, як стверджує, назустріч йому поспішали пожежники Савенок і Недашківський, які вийшли з двору Линника, по сусідству з пожежною частиною. Він спитав їх, чому не йдуть гасити, але ті відмовилися. «Частина не наша, вона вже під російським контролем, то єсть нам не інтєрєсно гасить пожежу», – цитував Козаченко в судовому засіданні.
Звістка, що Недашківський і Савенок відмовилися гасити пожежу того дня швидко розлетілася по Іванкову.
— Сказав нам Вова [Козаченко], що через городи тікали хлопці, які тепер на лаві підсудних. Коли погасили пожежну частину, сказали, що ці хлопці-пожежники в батьків. Ми спустилися, де батьки живуть, попитали, де сини. Вони відповіли, що їх немає. На емоціях виникли суперечки… І тут виходять ці два пожежники пʼяні і давай до нас: «Ви хто, ви шо?». Бійки не було. Були старші люди, батьки їхні, – розповідав у суді житель Іванкова Олкксандр Марченко.
— Так ти ж Вадіка [побив]… — не стримався Недашківський і суддя зробила йому зауваження.
— Хто я? Кого я побив? Перед тим як ми поїхали, не знаю, його зять чи не його (Недашківського — ред.)… І той родич, зять чи хто получив пару раз на емоціях. Я не знаю від кого. Я його не трогав. Так ми розʼїхалися.
Під час допиту Марченко пояснив, що діяв на емоціях. Почувався у небезпеці, бо проживає дуже близької до пожежної частини і його дім та сімʼя могли згоріти. «Ми хотіли попитать, а не вершить судьбу, не угрожать», — сказав свідок. 23-24 березня Марченка утримували в полоні росіяни. Він припустив, що після пожежі на нього поскаржилися Недашківський і Савенок. Бо на вулиці, де живуть батьки Савенка і Недашківського бачили машини військових РФ.
— Мій син віз сусідку до баби через [вулицю] їхніх батьків і вулиця була перекрита. Стояли феесбешніки російські і сина туда не пустили. На слідуючий день біля їхніх батьків були феесбешніки. Прийшли до мене феесбешніки, забрали з дому. Сім чоловік. Так я попав у полон. Прийшли російські феесбешніки ціленаправлено. Я в таксі працюю, вони ж не відкрили мій відділ кадрів… Ціленаправлено. Я Олександр, в мене дружина Тетяна, робить продавчинею в магазині. Все феесбешніки російські виклали. І все дослівно оці слова розказали, які там були усно… Нас було чоловік пʼять після підпалу пожарної, коли ми приїхали попитать, що вони таке робили. І ці всі слова, що там були, це мені в підвалі як посадили напоминали… Перед тим, як бить прикладом по голові, мені напомнили слова, які звучали…
Це була нецензурна лайка, яку Марченко в суді не бажав повторювати. Росіянин, з його слів, спустився у підвал і спитав: «Кто здесь умник тушил пожарную и орал кацапы такие-то такие-то?». Раніше, стверджує Марченко, він кричав це біля хати батьків Недашківського.
Але в судовому засіданні Марченко не став наполягати, що саме Недашківський і Савенок причетні до його полону.
— Я не суддя, і не прокурор, нікого не обвинувачую… Це все по словам, не говорить, що це факт. Я не можу обвинуватить когось…
Син Марченка Юрій повідомив у суді, що під будинками батьків Савенка і Недашківського були росіяни.
— Особисто бачив сам, коли їхав по воду, стояли російські війська біля хат їх батьків. Десь приблизно 23 березня… Так чогось вирішили, що біля їх (Савенка і Недашківського — ред.) стояли російські військові. До них їздили на розборки, що вони (Савенок із Недашківським – ред.) пожалувались. Коли приїхали російські військові забирать мого батька, вони зайшли і спитали: «Олександр Марченко тут живе? А ви Тетяна (до мами)? Це ви в магазині працюєте?» То єсть вони приїхали конкретно, знали, куда вони їдуть.
Від інших людей Марченко-молодший чув, що Савенок і Недашківський підпалили пожежну частину. Про підпал, як уточнив свідок, розповіла Тетяна Потапенко, в якої через город видно пожежну частину. Вона, нібито, бачила як Савенок і Недашківський виходили з пожежної частини.
У суді Потапенко підтвердила, що бачила того дня обвинувачених.
— Я стала свідком, як була в пожежній частині пожежа. А щоб я знала, що вони співпрацюють, про держзраду, — я цього не знаю нічого. Ми з ними зустрілися 22 березня. Я йшла через городи, бо там центральна вулиця і не можна людям цивільним було ходить… Я їх запитала, чого вони туди йдуть. Трошечки вони себе зухвало вели: «А що ви нам зробите, якщо ми підемо в цю сторону?». Але послухали мене і пішли в інший бік.
Жінка каже, що це був єдиний випадок під час окупації, коли вона бачила Недашківського і Савенка, бо через погіршення здоровʼя рідко виходила на вулицю.
26 березня 2022-го російські солдати прийшли до будинку Козаченка і сказали, що їм потрібен Володимир. Господар був не вдома і вони, можлив, випадково, забрали його сусіда на імʼя Володимира (Островського), який також брав участь у гасінні пожежі, і відпустили тільки вночі 29-го. До суду цей свідок не дожив і показань не давав.
Військові РФ привозили свою людину на посаду начальника
У судовому засіданні Савенок і Недашківський співпрацю з окупантами категорично заперечували.
Зʼясувалося, що на початку повномасштабного вторгнення вони були в відпустці, тобто могли не прибувати на збір. У кожного було по троє дітей (у Савенка четверта дитина народилася, коли утримувався під вартою). Але, отримавши сигнал тривоги, Савенок і Недашківський прибули в частину.
Начальниця ДСНС Поливач ввечері 24 лютого по гучному зв’язку телефонувала заступнику начальника Вишгородського районного відділу ДСНС. Запитала, що робити. Той відповів: «Все, держіться» і виключив телефон. Більше до нього додзвонитися не могли. Поливач вирішила, що пожежники мають охороняти частину від розграбування. Недашківському через дружину Поливач передала, шоб він виходив на роботу і охороняв частину або, коли все закінчиться, то його звільнять.
Після 18 березня, коли росіяни прогнали Поливач, пожежники поховали все цінне в частині і перестали ходити на чергування, бо не хотіли працювати на окупантів. Тоді одного одного дня росіяни навідалися за місцем проживання Недашківського.
— Не памʼятаю дати… Приїхали до мене додому три автомобілі з позначкою V. Вони ходили по вулиці і в кожен будинок заходили. В сусіда забрали зброю. У мене вдома були радіостанції з частини. Вони їх знайшли, спитали, що це за радіостанції, я сказав, що робочі, ми по них спілкуємося на пожежі… Вони наділи мені на голову мішок, вивезли мене на блокпост і почали задавати питання, навіщо ці радіостанції, кому я передаю інформацію, чи знаю я де знаходяться позиції ЗСУ. Я сказав, що рятувальник, почав плакати, що в мене діти, дружина і я нічого поганого не зробив. Мені стали погрожувати зброєю, запитували, чого в частині нікого немає. Я пояснив, що нікому нічого не передаю. Вони мене відпустили і я пішов. Звинувачують, що в той день мене призначали замначальника частини. Ніхто мене не призначав. Навіть такого разговора не було. Навіть наш особовий склад не сприйняв би мене як начальника… Військові РФ привозили з рвп іванківського (районного відділу поліції — ред.) людину, яку вони поставили на посаду начальника частини, і якусь дівчину… — пригадав Недашківський.
— Ви цю особу знаєте? — уточила суддя.
— Я з ним вчився в Катюжанці. В лице знаю…
— Прізвище?
— Не знаю… Так привезли і сказали: «Ось ваш новий керівник».
Потім ці люди поїхали з росіянами і більше в частині їх не бачили.
Вранці 22 березня, повідомив Недашківський, до нього додому прийшов Савенок і спитав, чи не буде він іти до батьків (батьки Савенка і Недашківского живуть поруч). Далі вони удвох пішли до батьків. Але по дорозі зайшли в пожежну частину і побачили, що там нікого нема. Службова машина девʼятка була на місці із ключами в замку. Савенок і Недашківський вирішили зʼїздити в магазин по цигарки (за 4 кілометри). Але їм зустрілася колона російської військової техніки. Були випадки, що цивільні автівки розстрілювали. Тому Савенок і Недашківський вискочили з машини. І, коли росіяни проїхали, то вирішили по цигарки на їхати і загнали авто назад у частину. Після цього Недашківський і Савенок попрямували до батьків. А близько 16 години туди збігся натовп людей зі звинуваченнями, що вони підпалили пожежну частину. А ще через пару днів такі ж претензії їм озвучили окупанти.
— Після пожежі 24 березня приїхали [російські військові] і сказали, що місцеві мешканці розповіли, що я особисто підпалив пожежну частину… Вони (росіяни — ред.) загнали туди техніку тентовану, камази і автобус для евакуації дітей в той час, коли вона загорілася… Мені здається, що це місцеві розповіли, що якоби ми підпалили, тому що біля мого будинку зібралося стільки народу, — розповів Недашківський
У суді свідчила матір Недшківського. Вона підтвердила, що син із Савенком сиділи в них і випивали. А після 14 години вулицею на велосипеді їхав Козаченко і запитував, де живе начальник пожежної частини, бо там пожежа. Хлопці хотіли одразу туди йти, але мати Недашківського не пускала, бо вони були випивші. По-друге, з 18 березня вони вже не ходили на роботу, бо відмовилися від співпраці з росіянами. Потім близько 16-ї, прибігли сусіди, серед яких були Марченко і Козаченко, й стали погрожувати, казали «сушити сухарі», говорили, що побʼють батька Савенка. Хлопці заперечували, що ніколи не підпалили б частину, адже самі ремонти там робили. «А чого ви не прийшли гасити? — Бо були пʼяні».
Адвокат Дмитро Ковальчук неодноразово наголошував, що обвинувачення є алогічним. Недашківського звинуватили в підпалі пожежної частини, де він начебто на пропозицію окупантів мав стати керівником.
За версією захисту, всю цю історію вигадав їх сусід Козаченко через побутовий конфлікт.
У Козаченків у будинку не було підвалу. Перші дні повномасштабної війни сімʼя Козаченків провела з Недашківськими в їх погребі. Як пояснив Козаченко, притулок їм дали, бо чоловік рідної сестри Недашківського є його другом. Але 4 березня був приліт у двір Недашківських і Козаченко запропонував піти до нього. Але в перший день виник конфлікт, бо діти Недашківського взуті забігли в будинок. Дружина Козаченка крикнула, що треба роззутися і тріпала дитину за руку, щоб не чіпала нічого. Мати Недашківського обурилася, що в неї можна було і взутим ходити і все, а тут дитина не встигла поріг переступити. Після такого Недашківські зібралися і пішли. Козаченко в суді, пригадуючи ті події, казав, що ні конфлікту, ні бійки не було. Мовляв, жінка лише покричала як хазяйка. Але водночас уточнив, що коли дружина робила зауваження, його в кімнаті не було. Після того випадку, як запевняв Козаченко, він не ображався на Недашківського і не мав із ним неприязних відносин. Єдине, що його обурювало, це те, що Савенок і Недашківський як пожежники не захотіли гасити пожежу.
Свідки, які відмовилися від своїх показань
Станом на початок 2025 року обвинувачені і головні свідки по справі вже були допитані. Але прокурор не зупинявся, бо вирішив допитати близько 40 осіб. І так справа остаточно посипалася. Тому що наступні свідки або розповідали про все лише з чуток, або прямо говорили, що нічого не знають. Або ж зʼясовувалося, що їхні показання на досудовому слідстві могли бути спотворені.
Учасник гасіння пожежі Мелащенко в суді сказав, не знає про причетність Недашківського і Савенка до підпалу пожежної частини. І тоді адвокат Андрій Ганжа зацитував протокол допиту Мелащенка на досудовому слідстві 8 травня 2023 року:
— «Мені відомо, що Недашківський і Савенок здійснили підпал пожежної частини саме на виконання злочинного наказу військових РФ, за що отримали грошову винагороду. Бо з 22 березня їх матеріальний стан значно покращився. Вони почали вживати коштовні алкогольні напої, продукти харчування та цигарки, вихвалялися, що в них в житті все добре, а далі буде ще краще. Русскій мір на благо нашій державі та смт Іванкові». Це ваші слова?
— Ні, я не знаю, як вони попадають до вас… — заперечив Мелащенко. — Коли я зустрічався зі слідчим, я казав йому, що я такого не повідомляв і щоб він викреслив… Він обводив їх жовтим кольором, щоб убрать.
— Ви можете стверджувати, що Савенок і Недашківський зрадники?
— Особисто не можу.
Мелащенко пояснив суду, що після допиту читав протокол і попросив видалити те, чого не говорив. Протокол він підписав, але вважав, що домовився зі слідчим, що той видалить те, чого він не казав.
Працівника СБУ викликали для перехресного допиту.
— Людина перечитала і підписала. Ніхто не змушував і не говорив, що треба щось підписати. Свідок ознайомився і потім поставив підпис, — наполягав слідчий — У мене є власне пояснення… Ще у травні 2022 року, коли ми об’їжджали Іванків і шукали свідків, частина людей добровільно давала покази, а частина відмовлялася через страх зустрітися з односельцями. Після того як свідки дали докази в об’єднаному провадженні, батьки Савенка та Недашківського ходили по хатах і, нібито, залякували свідків, що будуть неприємності. Моя особиста думка, що свідки просто боялися конфлікту в невеликому містечку, тому частково коригували свої покази.
Мелащенко не єдиний свідок, з яким виникло таке “непорозуміння”.
Місцева жителька в суді розповіла, що в Іванкові росіяни приїздили до сусіднього будинку і вскрили його, коли господарів не було. У селі пліткували, що це Савенок і Недашківський росіяни до будинку направили.
А далі цитата її показань на досудовому слідстві.
«З 23.03 по 25.03 пожежники Іванківської пожежної частини Недашківський та Савенок разом із російськими військовими їздили на автомобілях з позначками V вулицями, що, на мою думку, свідчить про співпрацю з російськими військовими».
У судовому засіданні жінка заявила, що особисто цього не бачила.
Свідок Олександр Соловʼянов на початку 2022-го рік був заступником начальника пожежної частини в Іванкові. У суді він сказав, що про взаємодію обвинувачених із росіянами нічого не знає, ті були нормальні працівники і зауважень до них не виникало.
Але в протоколі допиту на досудовому розслідуванні записано таке:
«Від особового складу мені стало достеменно відомо, що наші пожежники Савенок і Недашківський здійснили підпал пожежної частини, а також незаконне проникнення у житло Линника, коли тікали від підпалу. До Недашківського приїжджали російські військові, забрали його з дому на своїх автомобілях та привозили назад».
— Це ваші слова? — запитав адвокат.
— Не мої слова.
— Вас змусили дати такі покази.
— Покази я дав. Я їх не перечитував і підписав.
Прокуратура залишилась на своїй позиції
Савенок і Недашківський з моменту вручення підозри близько 3 років провели під вартою.
Судовий розгляд затягувався. Свідки були все менш і менш корисні. Їх допитували по другому і третьому колу, робили перехресні допити, щоб усунути суперечності.
Із серпня 2025 року не були виконані сім судових ухвал про привід свідків, які добровільно не зʼявилися. Це були свідки прокурора і він не забезпечив їх явку. Причому деякі з цих свідків вже давали показання і нічого путнього не сказали, але прокурор клопотав, щоб знову їх викликати.
Тільки за місяць до винесення вироку, в лютому 2026-го, суд відпустив Недашківського і Савенка під цілодобовий домашній арешт.
Коли 12 березня свідки вкотре не прийшли, то суддям, очевидно, урвався терпець. І з урахуванням тривалості розгляду справи та відсутності причин невиконання прокурором ухвал про привід свідків суд вирішив продовжити розгляд без цих свідків і призначив дебати на наступний день (це була пʼятниця). Прокурор не зʼявився і суд переніс засідання на понеділок на 9 ранку.
За час розгляду справи у Вишгородському районному суді змінилися три прокурори, але не суть обвинувачення.
Прокурор Сергій Грибов, якому довелося виступати в дебатах 16 березня, просив для обвинувачених 15 років позбавлення волі.
Він зачитав із листочка все те саме, що було в підозрі — що під час окупації Савенок із Недашківським вільно їздили селищем на автомобілі з білими ганчірками спільно з військовими РФ, і після цього окупанти викрадали й тримали в полоні жителів Іванкова – Марченка та Островського. А Савенка і Недашківського за співпрацю окупанти, нібито, винагороджували продуктами харчування, цигарками і алкоголем. Прокурор вважає, що це підтверджується дослідженими в суді доказами, зокрема показаннями свідків. Хоча жоден зі свідків на пряме запитання, чи переходили Савенок і Недашківський на бік ворога, не відповів ствердно. Свідки повідомляли, що під час окупації самі їздили на автомобілях і в селі працювали магазини і цигарки та алкоголь можна було вільно купити.
Обвинувачені та їх захисники просили суд покласти край несправедливості, подивитися на справу крізь призму фактів, врахувати показання працівників пожежної частини і побачити фальсифікації.
* * *
На оголошення вироку 19 березня прокурор не прийшов. Коли пролунало, що суд визнає їх невинуватими, у Недашківського і Савенка на очі невернулися сльози. Після оголошення вироку вони обійняли своїх рідних, які слухали це рішення разом із ними.
Підсудним розʼяснили, що це ще не кінець. У них досі є запобіжний захід – цілодобовий домашній арешт — до 20 квітня. Вирок суду поки не набув законної сили, бо прокурор має право подати апеляцію.
Обвинувачення про підпал пожежної частини розглядається окремо в Іванківському районному суді Київської області. Це справа-близнючка — з тими самими доказами і свідками, що і по державній зраді. Спочатку це було одне провадження, але потім матеріали чомусь розділили. В Іванківському районному суді не знайшлося трьох суддів для колегіального розгляду справи про державну зраду і тому її скерували у Вишгород. Кінцевого рішення там ще немає.
Ірина Салій, «Судовий репортер»
* Передрук цього матеріалу в обсягу понад 20% без письмового дозволу редакції забороняється. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація на сторінках інших видань.
16
0
20
20
