Приморський районний суд міста Одеси визнав громадянку винною у колабораціонізмі.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 27 вересня.
Не пізніше 20 вересня 2022 року мешканка села Дудчани Нововоронцовського району Херсонської області погодилась узяти участь у проведенні на території окупованого села незаконного референдуму про вихід Херсонської області зі складу України і приєднання до РФ. Жінка була призначена на посаду члена так званої виборчої комісії і активно пропонувала односельчанам проголосувати.
27.09.2022 року так звана «ЦВК Херсонської області» оголосила, що 87.05 % від загальної кількості виборців, які взяли участь у голосуванні, підтримали входження Херсонської області у склад РФ.
У судовому засіданні жінка вину не визнала і говорила, що брала участь у референдумі у звʼязку із відчуттям загрози своєму життю та життю своєї родини.
Пояснила, що близько трьох місяців сиділа вдома без заробітку, а потім її возили через поля на роботу, видали перепустки через митницю. Пізніше вона знову сиділа вдома, ніяких виплат не отримувала, тому їй потрібні були гроші на утримання сімʼї.
1 серпня 2022-го вона влаштувалася прибиральницею в сільську раду села Дудчани. У вересні староста запропонувала їй 50 тисяч рублів за участь у референдумі. Пропозиція була добровільна, без примусу. Вона погодилась, оскільки було скрутне матеріальне становище, не було за що годувати дітей. Але на референдумі не заставляла нікого голосувати та не агітувала саме за Росію.
Гроші за участь у референдумі обвинувачена не отримала, тому що староста з усіма грошима втекла після того, як ЗСУ зайшли в село.
Односельчанин в судовому засіданні розповів, що обвинувачена агітувала за участь у референдумі, приносила скриньку з бланками, заходила в двір, давала ручку і казала: «Голосуй, будуть гроші. Нічого не бійтеся! Росія тут назавжди!». Свідок проголосував проти Росії.
Ще один чоловік розповів, що не брав участі у референдумі і переховувався із сімʼєю вдома. Коли до нього додому йшли агітатори, то він виходив на город, щоб з ними не зустрічатися, а коли агітатори йшли вулицею, то вертався додому щоб з ним не спілкуватися. Агітатори ходили зі скринькою і паперами з двору у двір. Зупиняли навіть тих, хто їхав на автомобілі і закликали голосувати. Обвинувачена і ще одна людина ходили удвох, ніяких військових з ними не було. Пропонували проголосувати і зʼясовували, чому люди негативно ставляться до референдуму та відмовляються голосувати.
Одна жителька села запитала в агітаторів, навіщо їм брати участь у референдумі, але ті лише усміхалися на її зауваження. Сама ж свідок отримувала українську пенсію, було важко, але можно було вижити, не помирали з голоду, дітей було чим кормити, люди допомагали один одному. Гуманітарну допомогу «рашисти» привозили під магазин та роздавали всім мешканцям.
Нікого не заставляли брати участь у референдумі. Хоча іноді, до тих хто був сильно обурений референдумом, додому приїжджали військові і проводили бесіди.
Ще один свідок повідомив, що чоловік обвинуваченої відмовився брати участь у виборчій комісії, а сама вона погодилась. Люди йшли добровільно на референдум, бо там платили гроші. Люди приходили в Дудчанську сільську раду ще до референдуму, їх агітували та видавали по 10 тисяч рублів.
Із характеристики відомо, що обвинувачена раніше не судима, одружена, має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2006 і 2012 років, офіційно не працевлаштована, працювала посезонно на польових роботах, має запальний характер, часто була помічена в сімейних сварках і конфліктах з сусідами. До сільської ради надходили скарги від жителів села на порушення правил добросусідства в користуванні земельною ділянкою.
Версію обвинуваченої, що в її діях відсутні ознаки злочину, тому що вона діяла у звʼязку із скрутним матеріальним положенням, суд визнав неспроможною.
Відповідно до вимог чинного законодавства, якщо особа чинила такі дії не добровільно, а під примусом (байдуже яким), склад злочин за ст. 111-1 КК відсутній. Крім того, участь у незаконних виборах, референдумах лише в якості виборця, не утворює цього складу злочину.
Натомість, доведено та не спростовано стороною захисту, що обвинувачена добровільно брала участь у проведенні восени 2022 року референдуму на окупованій території. Будь-яких доказів примусу сторона захисту суду не надала.
Доводи захисту, що жінка мусила піти на співпрацю з окупаційною владою під тягарем обставин — є голослівними та не підтверджуються жодними доказами.
Суд зауважує, що із показань свідків, допитаних в судовому засіданні, вбачається, що вони не брали участі у проведенні референдуму. Тобто мали можливість відмовитись від такої пропозиції. На той час усім було важко матеріально, проте люди один одному допомагали, вирощували продукти на городах, отримували матеріальну допомогу від окупантів, проте не йшли з ними на співпрацю.
Суд звертає увагу, що на момент скоєння злочину обвинувачена працювала прибиральницею в сільській раді і отримувала заробітну плату. Крім того, мала дві земельні ділянки площею близько 4,5 гектари і навики праці на польових роботах. Відповідно до показань обвинуваченої, її чоловік також отримував щомісячний дохід і сама жінка підтвердила отримання матеріальної допомоги від росіян. Обіцяні їй гроші за участь у незаконному референдумі обвинувачена не отримала, проте змогла і без них прогодувати двох неповнолітніх дітей.
Свідки повідомили обставини участі обвинуваченої у незаконному референдумі, а саме, що вона з іще одним агітатором обходила будинки в селі і агітувала за «руський мир», носила скриньку з бюлетенями, навіть зупиняла людей на машинах. При цьому жінка була в доброму гуморі, робила це добровільно, без примусу, військові з нею не ходили і ніякої загрози її життю не було.
Жінку засудили до 6 років увʼязнення з конфіскацією майна. Крім того, їй на 10 років забороняється обіймати посади, повʼязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади та займатись діяльністю, повʼязаною з виборчим процесом.
22
0
20
20
