У минулу п’ятницю суд оголосив у міжнародний розшук ексголову Конституційного суду Олександра Тупицького. У вирі воєнних подій в Україні він виїхав за кордон замість слухати ті обвинувачення, які йому хоче зачитати прокурор.
Цього тижня історія здобула продовження, адже прокуратура клопотала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою замість раніше визначеної застави у 45 тисяч гривень.
Заочний арешт дозволив би ініціювати екстрадицію Тупицького з Австрії в Україну.
СУМНІВИ В НЕУПЕРЕДЖЕНОСТІ СУДДІ
Розгляд клопотання щодо запобіжного заходу мав розпочатися вранці у четвер, 2 червня. Але ці плани були порушені адвокатом Тупицького Олександром Телешецьким, який заявив відвід судді Людмилі Казмиренко. Цей захисник та його напарник у цій справі Костянтин Дорошенко дуже обурилися діями судді, яка у попередньому засіданні без їх участі оголосила Тупицького в розшук.
Нагадаємо, що суддя визнала неявку адвокатів неповажною. Самі ж вони з цим незгодні, кажучи, що були в дебатах в іншій судовій справі у Теплицькому райсуді Вінницької області.
Телешецький категорично заявив, що суддя Казмиренко не може розглядати цю справу. Захисник апелював до висловлювань судді та її поведінки в судовому засіданні від 27 травня, коли ухвалювалося рішення про міжнародний розшук.
Нагадаємо передісторію цього питання. А саме, що в розпал воєнних подій 17 березня ексголова КСУ виїхав з країни поза митним і прикордонним контролем.
5 квітня суддя Казмиренко дозволила обвинуваченому і його адвокатам брати участь у засіданнях онлайн через систему EasyCon. Причому сам Тупицький спілкувався з судом дистанційно з австрійської столиці — Відня, куди перебрався під приводом війни в Україні, а також пологів своєї дружини.
Ще в квітні прокурор подав перше клопотання про розшук Тупицького, яке суддя визнала необґрунтованим. У відповідь прокурор ініціював судді відвід, який не було задоволено.
У наступних засіданнях суддя недопустила включення Тупицького по відеозв’язку і 17 травня визнала його неявку неповажною. Прокурор знову клопотав про міжнародний розшук обвинуваченого. Казмиренко відклала засідання на 10 днів для повторного виклику Тупицького. Та, як наголошує захисник, знаючи віденську адресу Тупицького, повістку йому туди не направила. Адвокат каже, що суд не може перекладати на них обов’язок виклику обвинуваченого, бо саме суд викликає обвинуваченого, а не адвокати.
Після неявки Тупицького і його адвокатів, які знали про заплановане засідання і все одно не прийшли, 27 травня обвинуваченого оголосили в розшук.
Перша підстава для відводу зводилась до того, що суддя не переконалась, що Тупицькому надсилався виклик у засідання, і визнала його неявку неповажною тоді, коли виклик начебто взагалі не направлявся.
Як наголошують адвокати, 17 травня вони передали судді копії документів про адресу реєстрації Тупицького у Відні, Республіка Австрія. Про своє перебування в цьому місті говорив і сам Тупицький, коли включився у засідання 5 квітня по відеозв’язку.
Захист вважає, що суд мав надсилати повістки Тупицькому до Відня. Оскільки суддя цього не зробила, то захист вважає це проявом упередженості і особистої заінтересованості.
Адвокат Телешецький сказав, що на рішення про оголошення Тупицького в розшук уже подано апеляційну скаргу.
Прокурор Олексій Донський вважає, що суд не отримував належних документів про місцезнаходження Тупицького й такі дані були тільки зі слів самого обвинуваченого, коли він включився по відеозв’язку в засідання 5 квітня.
«17 травня захисниками надано неперекладений документ німецькою мовою, незавірений, який містив конкретну адресу… З цього документу неможливо зрозуміти про що він… — пояснює Донський. — Не зазначено, який правовий статус ця адреса має. 17 травня була зазначена певна адреса… 27 травня був наданий документ уже російською мовою, в якому містилась інша адреса».
Прокурор звернув увагу, що в новому документі говорилося, що Тупицький ще 4 травня змінив адресу. Тобто станом на 17 травня адреса, про яку повідомляли у неперекладених документах, вже була неактуальна. Адвокати фактично пропонували, щоб Тупицькому слали повістки за адресою у Відні, де він уже не мешкав, а правильної адреси суд вчасно не отримав.
Тому прокурор вважає, що ці документи не підтверджують зв’язку Тупицького з адресою реєстрації. Як видно з документів, адресу може бути легко змінено. І, по друге, захист може подавати суду документи про неактуальне місце проживання.
Друга претензія до судді, це визнання неповажною відсутності самих адвокатів.
Як пояснює Телешецький, вони віддали перевагу участі у справі у Вінницькій області, тому що всі шість її учасників не є мешканцями того регіону і 27 травня планувалося завершення дебатів, останнє слово обвинувачених і вихід суду в нарадчу.
Із запровадженням воєнного стану засідання пару місяців не відбувалися, оскільки, в тому числі, прокурор не міг доїхати до суду.
«Була домовленість і з судом, і з прокурором, якого ми везли в це судове засідання на власному транспорті, щоб воно відбулося», — розповідає Дорошенко про дебати в Теплицькому суді.
При цьому Телешецький зіслався на рішення Ради адвокатів від 13 грудня 2019-го про те, що адвокат має право сам визначати пріоритет різних процедур, призначених на один і той же час.
Дорошенко підтримав колегу і розкритикував висловлювання прокурора, який казав, що адвокати мали б розділитися і по черзі виступити в дебатах у Вінницькій області. Дорошенко каже, що дебати розпочалися давніше і 27 травня мав завершити виступ він. «Було заплановане останнє слово обвинувачених. І без захисника одного із обвинувачених провести його навіть гіпотетично було б неможливо», — зазначав він.
Дорошенко пояснив, що не тримає в пам’яті розклад усіх своїх засідань. Стверджує, що з ним дату 27 травня у Подільському суді Києва ніхто не узгоджував і він навіть не мав можливості сказати, що дата розгляду йому незручна.
— Всі забули як 17 травня відбувалося судове засідання. Суддя Казмиренко оголосила дату: 27.05 о 10 годині, оголосила про завершення судового засідання, встала і вийшла з залу… Я як адвокат вважав би неетичною свою поведінку, якби я її (суддю — ред.) хапав за руки або змушував секретаря поновити судове засідання і погодити зі мною дату, — говорив Дорошенко.
— Це вочевидь для тих аргументи, хто не знає, як відбувається судовий процес під головуванням судді Казмиренко. Навіть коли засідання закінчено будь-яка зі сторін може сказати, що є перешкоди щодо явки і це сприймається судом нормально. Сторона захисту, до речі, постійно такі речі робить… коли вважає за потрібне, — сказав прокурор Олексій Донський.
— Не коли вважає, а коли питають у сторони захисту! — вигукнув адвокат Дорошенко.
Суддя зробила захиснику зауваження.
— Ваша честь, прокурор говорить неправду, бреше, ваша честь. Мене це як людину просто бісить! — не замовкав адвокат.
— Протягом 20 хвилин я абсолютно спокійно вислуховував брехню сторони захисту, — відповів Донський.
Суддя зробила учасникам зауваження і порадила стримуватись. Прокурор попросив вибачення. Адвокат промовчав.
— Наша справа розглядається більше року і за цей час ми навіть не оголосили обвинувальний акт. Тому що з 13 судових засідань 10 у той чи інший спосіб зірвані стороною захисту. Вочевидь, суд не міг не враховувати і дані обставини, — вів далі прокурор.
Донський каже, що в Теплику йшлося не про особливо тяжкий злочин і неприсутність адвоката, який уже виступив у дебатах, не зірвала б засідання.
— Щодо посилання на рішення Ради адвокатів. Шановний суд, вибачте, але сприймати рішення органу, яким толеруються та культивуються процесуальні диверсії цих адвокатів та інших… — сказав Донський.
— Я не можу слухати цього. Я більше цьому прокурору не довіряю. Я завявляю йому відвід, оскільки він упереджений, надає суду недостовірну інформацію, ще й звинувачує мене в якихось диверсіях!.. — гнівно кричав адвокат Дорошенко.
Коли суддя дала захиснику слово, він уже більш спокійним голосом сказав, що, на його, думку Донський допустив поведінку, яка не личить працівнику прокуратури і тим більше «цілому керівнику Департаменту».
«Є обов’язкова участь захисника, яка в силу закону обов’язкова, незважаючи на волю особи… А є ще стаття 20 [КПК], а є ще Конституція України, яка гаранує кожному право на захист, вільний вибір захисника… З Вашим тлумаченням статті 52 [КПК], шановний прокурор, можна взагалі судити без адвоката», — обурювався Дорошенко.
Суддя Ікорська вийшла у нарадчу кімнату, щоб вирішити «відвід під час відводу». Зрештою, Донського не відвели, як не відвели і суддю Казмиренко.
Однак на момент оголошення цього рішення адвокатів уже не було в суді, тому обрання запобіжного заходу розпочати не вдалося.
ОДНАКОВІ ОБСТАВИНИ І РІЗНІ ПІДСТАВИ ДЛЯ ВІДВОДУ
Наступного дня усе почалося із чергового клопотання адвоката Дорошенка про те, щоб Тупицькому надсилали виклики в засідання на його віденську адресу. Мовляв, він же інформував суд про своє нове місце проживання.
Захисники ознайомилися із матеріалами судової справи і з’ясували, що в період з 22 лютого по 1 червня там начебто відсутні будь-які виклики Тупицького.
Прокурор Донський каже, що запити у рамках міжнародної правової допомоги розглядають по 4-5 місяців, а то й пів року. Це значить, що у випадку викликів з Відня засідання щодо Тупицького мали б відбуватися не частіше, ніж раз у шість місяців. Але й це сумнівно, тому що суд навіть не зможе наперед визначити дату засідання, на яке викликати Тупицького, оскільки невідомо, коли точно виконають міжнародний запит.
Костянтин Дорошенко заперечував, кажучи, що в нього і його колеги подібні виклики виконуються протягом двох місяців, навіть країною-агресором, тобто Росією.
Адвокат Телешецький сказав, що якби Тупицький у передбаченому законом порядку (повістками на адресу у Відні — ред.) був викликаний, то він би прибув до суду і взяв участь у засіданнях у травні-червні.
Почувши, що суддя ухвалила відмовити у клопотанні, захисники знову заговорили про упередженість.
«Секретар не доповіла, чи направлялося Тупицькому судовий виклик. Не доповіла про це, але повинна була, тому що факт оголошення в розшук не спростовує обов’язку суду направляти таке повідомлення… Суддя прийняла рішення про відмову в задоволенні, жодним чином не мотивувала рішення, ми не розуміємо, чому так», — говорив Телешецький.
Суддя з цього приводу сказала, що обґрунтування мало б з’явитися пізніше за результатом розгляду клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу.
«Нам потрібно розуміти, чому такі мотиви. Ми рухаємось далі без мотивувальної частини, тому прошу прийняти заяву [про відвід] у письмовому вигляді», — сказав Телешецький.
На уточннюче запитання адвокат відповів, що це інші підстави для відводу, ніж напередодні. «Обставини деякі зазначені ті ж, але підстави описані інші. Здебільшого», — наполягав захисник. Та вже за пару хвилин він категорично заявив, що «кожна обставина там інша».
Прокурор Донський назвав це очевидним зловживанням правом на відвід. «Ми почули, що секретар не повідомив особу, яка в розшуку. Куди повідомляти?! І при чому тут дії секретаря до дій судді?!» — говорив він, переконуючи заяву залишити без розгляду.
Донський попросив показати йому заяву про відвід і, побачивши друкований текст, констатував, що захисники готували її заздалегідь і вона не стосувалася якихось нових обставин, які стали б їм відомі вранці 3 червня у засіданні.
Прокурор вважає, що напереродні вирішувалась заява про відвід з тими самими аргументами. На підтвердження він передав судді Бузунко, яка слухала новий відвід, примірник учорашнього рішення про відмову в відводі Казмиренко.
На спростування слів прокурора адвокат Телешецький надав копію вчорашньої заяви про відвід.
«Доводи були абсолютно іншими. Були описані обставини деякі такі самі. Ми вчора обґрунтовували упередженість судді через те, що вона не визнала поважність причин нашої неявки в судове засідання, то це одне. А коли ми сьогодні говоримо про порушення права на захист Тупицького, оскільки [клопотання] розглянуто без захисників, то це інше, зовсім інші підстави», — говорив Телешецький.
У підсумку в відводі судді Казмиренко вкотре відмовили. Вона повернулася і продовжила вести засідання.
ВІЙНА СТАЛА ТІЛЬКИ ЧЕРГОВИМ ПРИВОДОМ
Прокурор зачитав своє клопотання про обрання Тупицькому запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою. Основний аргумент — ухилення обвинуваченого від суду протягом тривалого часу.
«Заявляючи клопотання про обрання найбільш суворого запобіжного заходу, яким є тримання під вартою, виходили з того, що особа звинувачується у скоєнні нетяжкого злочину. Однак це злочин саме проти правосуддя…», — пояснював прокурор.
Донський каже, що Тупицький систематично ухилявся від слідства та суду: не приходив до слідчого чи суду на обрання запобіжного заходу, пропускав судові засідання з різних причин. Війна — стала лише черговим приводом. Однак тепер нелегальний виїзд Тупицького за кордон вимагає більш рішучих кроків.
Можлива реєстрація проживання Тупицького у Відні, за словами прокурора, не спростовує факти уникнення правосуддя. Адже, знаючи про слухання справи, обвинувачений не з’являється у засідання.
Водночас прокурор відзначив, що такий заочний арешт є найменш обтяжливим для прав особи, оскільки лише обирається, а не застосовується. Це значить, що Тупицький був би затриманий і доставлений до суду для вирішення питання про застосування запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою. Тобто рішення про заочний арешт фактично переглядалося би потім за особистої участі обвинуваченого.
Адвокат Костянтин Дорошенко сказав, що до судді Казмиренко однозначно є недовіра і «законного рішення у справі, ухваленого цим складом суду, апріорі бути не може».
Захисники покинули зал суду, не дочекавшись рішення, яке виявилося на їхню користь. Суддя відмовила в заочному арешті Тупицького. Причини такого рішення будуть оголошені згодом і ми розповімо про них на «Судовому репортері».
Наразі ж зрозуміло одне, що за відсутності Тупицького справа найближчим часом слухатися по суті не буде. Про заочний розгляд поки що не йдеться, тим більше, що захист, імовірно, чинитиме цьому запеклий спротив. Строки давності за інкримінованими Тупицькому злочинами спливають. Тому будь-які зволікання колишньому Конституційного суду України тільки на руку.
Додано: Суд заочно не арештував Тупицького, бо не побачив довідок з Інтерполу
Читайте також:
Ірина Салій, «Судовий репортер»
21
0
20
20
