Ічнянський райсуд Чернігівської області визнав російського військовослужбовця Алєксандра Карпова 1997 р.н. винним у порушенні законів та звичаїв війни у поєднанні з умисним вбивством і замахом на вбивство кількох цивільних осіб.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 26 квітня.
У кінці лютого 2022 року військовослужбовці військової частини 58198 Збройних сил РФ контролювали село Крупичполе Ічнянської ОТГ Прилуцького району Чернігівської області.
Карпов обіймав посаду командира відділення санітара медичної роти приймально-сортувального взводу відділення збору та евакуації поранених 1-го танкового полку 2-ї Таманської мотострілкової дивізії військової частини 58198.
26 лютого у період часу з 17:35 до 17:56, Карпов і ще близько десяти солдатів стояли в центральній частині села на перехресті вулиць Богдана Хмельницького і Травневої. У цей час, зі сторони міста Ічня рухався автомобіль без будь-яких розпізнавальних знаків чи емблем, окрім реєстраційного номера. Із водієм у салоні також перебували його дружина, дочка і зять. Один із військовослужбовців наказав водієві зупинитись. Чоловік пригальмував біля продуктового магазину і всі пасажири продовжили сидіти на своїх місцях, не роблячи жодних різких рухів.
У подальшому Карпов у групі з іншими на даний час невстановленими російськими військовими, без попередньої змови, почали вести прицільний вогонь по автомобілю та пасажирам у ньому.
Дружина водія, яка сиділа на передньому пасажирському кріслі, померла на місці. Чоловік за кермом отримав поранення грудної стінки і плеча, що відносяться до легких тілесних ушкоджень. Дочку поцілили в груди і плече – заподіяно травми середнього ступеню тяжкості. Зять залишився неушкоджений.
Чоловік і донька загиблої розповіли, що вони з родиною їхали додому. На перехресті засвітилися ліхтарі. Підʼїхавши ближче, вони зрозуміли, що це російські солдати. Один із окупантів вигукнув: «Стой!». Водій зупинився і росіянин раптом почав стріляти прямо у лобове скло автомобіля.
Водій пригадував, що одночасно із-за БТРа вийшли ще двоє російських солдатів, також почали обстрілювати машину. Справа спереду від авто, біля деревʼяного столика, стояли ще близько 10 військових РФ. Чи стріляв хтось із них, чоловік не роздивився, оскільки був у стресі.
Після того, як обстріл закінчився, люди продовжили сидіти, не рухаючись і прикинувшись мертвими. У цей час, зі сторони магазину до автомобіля підійшов ще якийсь військовослужбовець та, посвітивши ліхтарем у салон, сказав: «Зачем стрелял? Четыре трупа». Водій встиг помітити, що на голові у цього військового була якась шапка з кокардою.
Подумавши, що всі люди мертві, росіяни застрибнули на БТР і покинули місце злочину, поїхавши у бік села Сваричівка Ічнянської ОТГ.
У ближньому світлі фар водій встиг роздивитись лише того солдата, який стріляв, стоячи на БТРі. Потім потерпілий впізнав росіянина на фотознімках. На вигляд окупант був близько 20-25 років, худорлявої тілобудови, близько 180-185 см. на зріст, мав словʼянську зовнішність, овальну форму обличчя, тонкий, прямий, виразний ніс та звичайний розріз очей, тонкі губи з припіднятими кутами, та звичайні брови. На голові, на самій маківці у нього також була одягнута шапка-ушанка, з піднятими вухами, тому було видно коротке русяве волосся.
Зять водія, будучи на задньому сидінні авто, також побачив обличчя одного з військових та впізнав його за фото.
Свідком злочину став сімейний лікар в Крупичпільській амбулаторії. Надвечір того дня він спостерігав обстріл машини із горішнього поверху свого будинку. Він розповів суду, що на вимогу росіян автобіль зупинився, але нібито почав здавати назад. У цей час один із солдатів піднявся на БТР і відкрив вогонь по авто. Судячи зі спалахів від пострілів, по автомобілю стріляли декілька окупантів. Потім він почув, що того, хто стріляв, запитали «Зачем стрелял?». Зрозумівши, що в розстріляному авто можуть бути потерпілі, лікар спустився вниз та почав збирати аптечку для надання людям медичної допомоги. У російські солдати забрали техніку та поїхали у напрямку села Сваричівка.
Лікар вийшов надвір та побачив потерпілих і заглянув в розстріляне авто, в якому лежала жінка без ознак життя. Він з односельцями переніс поранених за приміщення магазину, де надав їм першу медичну допомогу.
У подальшому лікар також опізнав Карпова на фото як військового, який розстріляв автомобіль.
У справі проводився слідчий експеримент за участі потерпілих. Перевірялося, чи могли водій і його зять, який сидів на задньому сидінні, роздивитись обличчя військовослужбовця РФ. З цією метою на місце, де начебто стояв російський БТР, було поставлено вантажний автомобіль ЗИЛ, на даху якого встановлено фару. На відстані 15 метрів від вантажівки встановлено автомобіль ВАЗ 2109. Один з понятих сів на місце водія, а інший на заднє праве місце. Було запрошено статиста, якого попередньо понятим не показували, який став на сходинку біля водійського місця та одягнув на голову шапку-вушанку. На запитання, чи можуть вони за таких умов роздивитись та описати обличчя статиста, кожен із понятих по черзі відповів, що може роздивитись обличчя статиста та описали його.
Із соцмереж слідчі здобули інформацію щодо адерси проживання Карпова і номер його мобільного телефона. Цей номер у період із 2 по 11 березня фіксувався спочатку на території колишнього Ічнянського району, а потім у смт. Краснопілля Сумської області, що на відстані близько 10 км. від державної кордону з РФ.
Процес відбувався за відсутності обвинуваченого, який, за версією правоохоронців, переховується на території Російської федерації.
Український суд призначив Карпову довічне позбавлення волі.
22
0
20
20
