Державне бюро розслідувань у пʼятницю затримало колишнього суддю Артура Ємельянова на виході з Печерського суду Києва. Це сталося декілька хвилин потому, як суддя Олена Бусик звільнила його після шести місяців СІЗО на особисте зобовʼязання.

ДБР оприлюднило в соцмережах зухвалу заяву, що ексзаступник голови Вищого Господарського суду України домовився спершу з суддею Вищого антикорупційного суду, а потім і з суддею Печерського районного суду столиці, щоб вийти з-під варти.

Пізно ввечері Вищий антикорупційний суд оприлюднив заяву про неприпустимість таких повідомлень ДБР. Висловилася і голова ВАКС. А вже наступного дня Печерський суд за клопотанням ДБР помістив Ємельянова під варту за підозрою в іншій справі. 

Між Печерським судом і антикорупційним

Після затримання Ємельянова у грудні 2024 року у справі про злочинну організацію і хабар у вигляді корпоративних прав саме Печерський суд Києва застосував до нього запобіжний захід у вигляді безальтернативного тримання під вартою.

Адвокатам Ємельянова вдалося оскаржити рішення в Апеляційній палаті ВАКС, яка визначила заставу і визнала підсудність справи за Вищим антикорупційним судом. Наступні пару місяців запобіжний захід підозрюваному продовжував суддя ВАКС Віктор Маслов, який у лютому цього року зменшив заставу Ємельянову до 10 мільйонів гривень. Проте заставу підозрюваний не вніс.

У квітні 2025-го Маслов вийшов у відпустку і не зміг розглянути чергове клопотання слідчого ДБР. Суддя Дубас, на якого розподілили справу, вирішив, що вона не підсудна ВАКС. Строки спливали і слідчий звернувся у Печерський суд Києва, де суддя Михайло Юшков 24 квітня продовжив Ємельянову тримання під вартою до 2 червня у межах строку досудового розслідування. 

9 травня апеляційна палата ВАКС скасувала ухвалу Дубаса про непідсудність справи як незаконну. 

28 травня строк досудового слідства продожили ще на три місяці. Після цього зʼявилась чергова потреба в продовженні запобіжного заходу.

Клопотання надійшло до судді ВАКС Дубаса, який оголосив самовідвід у справі. Але суддя Маркіян Галабала заяву про самовідвід не задовольнив. Тоді Дубас знову повернув слідчому клопотання про продовження тримання під вартою як таке, що не підсудне антикорупційному суду.

Слідчий із прокурором пішли до Печерського суду Києва і 30 травня суддя Бусик розглянула клопотання. Як твердять адвокати, рішення стало для них несподіванкою — Ємельянова відпустили під особисте зобовʼязання. Підстави прийняття рішення наразі невідомі, тому що суд поки видав учасникам лише короткий текст ухвали. Ємельянова звільнили з-під варти і він із адвокатами вийшов на вулицю, але під дверима суду його вже чекали працівники ДБР.

«Працівники Державного бюро розслідувань затримали колишнього заступника голови Вищого Господарського суду України в межах кримінального провадження за посягання на економічну безпеку України в інтересах держави-агресора.

За даними слідства, фігурант, використовуючи свої зв’язки в судовій системі, домовився із суддею Вищого антикорупційного суду України, який, всупереч попередній правовій позиції, повернув клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, визнавши його таким, що не підсудне ВАКС. Надалі екссуддя, знаючи про подання цього клопотання до Печерського районного суду міста Києва, забезпечив зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов’язання. Це дало йому можливість спробувати уникнути кримінальної відповідальності та залишити територію України», — повідомили в ДБР.

У Вищому антикорупційному суді не залишили це без уваги.

«Сьогодні на офіційній веб-сторінці Державного бюро розслідувань опубліковано твердження щодо судді Вищого антикорупційного суду, яке за своїм змістом є спробою дискредитації та розцінюється як форма тиску на суд. 

Закликаємо ДБР утриматися від необґрунтованих публічних тверджень та діяти виключно у межах та спосіб, що передбачені чинним законодавством», — заявили в ВАКС.

Голова суду Віра Михайленко на особистій сторінці у Facebook наголосила на небезпечності ярликів у правосудді. 

«Якщо рішення не подобається глядачам — суд підозрюють у змові. Тоді слідчий, який не зібрав належних доказів, або адвокат, якому немає чим спростовувати версію обвинувачення, можуть перекласти провину на суддю, журналіст — отримати перегляди, а активіст — лайки. Але в цій виставі гине найцінніше — віра в неупереджений суд…», — написала голова суду.

Цікаво, що за пару днів до цього ВАКС інформував, що у житлі їх працівників апарату знайшли прослуховуючі пристрої. Суд повідомив, що звернувся до Вищої ради правосуддя і Офісу генпрокурора. Але через тиждень таке повідомлення все ще відсутнє у реєстрі ВРП. У деяких телеграм-каналах писали, що прослушку знайшли, нібито, в працівників апарату судді Дубаса, який відмовлявся розглядати клопотання по запобіжному заходу Ємельянову.

Несподіване звільнення Ємельянова і його повторне затримання сталося після обіду 30 травня. Випадково чи ні, але напередодні «Українська правда» включила його в перелік зацікавлених у вбивстві впливового ексчиновника Андрія Портнова, який вважався одним із головних непублічних кураторів правоохоронної системи України.

«Наразі серед близького оточення на думку опитаних джерел, зокрема, версія судді Ємельянова залишається однією з пріоритетних», — зазначив співавтор статті Михайло Ткач.

Сам Ємельянов перед судовим засідання у суботу 31 травня сказав, що це дуже дивні звинувачення, бо журналісти не навели ніяких доказів.

— У мене не було відносин з Андрієм. Так сталося, що з кінця 2015 року ми з ним не спілкувалися.

Державна зрада з Януковичем і Азаровим

У 2012 році суддя Господарського суду Києва Анатолій Івченко задовольнив позов Міністерства оборони РФ про стягнення з держави Україна 3,1 млрд гривень за невиконання гарантій по зобовʼязанням у 1996-1997 рр. корпорації «Єдині енергетичні системи», якою керувала Юлія Тимошенко.

11 суддів Київського апеляційного і Вищого господарського суду брали участь у перегляді рішення Івченка і залишили його без змін. 

У 2014-му після перемоги Революції гідності рішення про оплату боргів ЄЕСУ скасував суддя Господарського суду Роман Бойко за нововиявленими обставинами. Зʼявилася довідка Державної архівної служби України від 2013 року, що листи від 26.08.1996 року за підписом прем’єр-міністра Павла Лазаренка на адресу глави уряду Російської Федерації Віктор Черномирдіна не виявлено. Тому суд зробив висновок, що листів не існує, а значить і не було і правовідносин гарантії (поруки), за якими Україна гарантувала б виконання «ЄЕСУ» своїх зобов’язань за контрактами з Міністерством оборони Російської Федерації.Із державного бюджету на користь Росії встигли стягнути 38,6 млн грн.

Тоді ж у 2014 році зʼявилося кримінальне проваження за ст.375 Кримінального кодексу України — постановлення завідомо неправосудного рішення. У 2015-му в кабінеті судді Івченка провели обшук, але підозру йому не вручали і в тому ж таки році Вища кваліфікаційна комісія рекомендувала його для обрання на посаду судді безстроково. 

У статусі свідка Івченко робив запити до правоохоронних органів, оскаржував дії слідчих і прокурорів та ініціював закриття кримінального провадження. Його скарга з цього приводу перебуває у Європейському суді з прав людини.

Тільки 18 січні 2025-го підозру в державній зраді за попередньою змовою групою осіб повідомили діючому судді Господарського суду Києва Івченку, а також заочно біглому президенту України Віктору Януковичу і колишньому премʼєр-міністру Миколі Азарову.

Вища рада правосуддя не дала згоди на утримання Івченка під вартою і не відсторонила його від посади судді. Початково як запобіжний захід йому обрали заставу в 1 мільйон гривень. Проте апеляційний суд призначив особисте зобовʼязання. А далі прокурор просто не прийшов до суду, обовʼязки закінчилися і сьогодні Івченко не має жодного запобіжного заходу. 

Втручання у систему документообігу суду ототожнили з державною зрадою

Офіційно підозру Ємельянову повідомили в суботу 31 травня. А вже ввечері того ж дня слідча суддя Печерського суд Києва Тетяна Гуртова розглянула питання запобіжного заходу.

Прокурор Сергій Новіков альтернативи застави не запропонував. У клопотанні написали про необхідність «ізоляції» Ємельянова.

Підозрюваного у засіданні представляли троє адвокатів — Яків Гольдарб, Ольга Демидюк і Віталій Марфін.

За змістом підозри, у 2012 році Артур Ємельянов як голова Київського апеляційного госпсуду подбав, щоби справу за боргами ЄЕСУ розподілили на суддя Івченка. Хоча на момент надходження справи до суду Івченко був у щорічній відпустці.

Суддя Госпсуду Києва Алла Зіневич (Пригунова) повідомила правоохоронцям, що голова Київського апеляційного госпсуду Ємельянов сказав їй узяти відпустку, щоби вона не брала участь у авторозподілі справи. Багато інших суддів також написали заяви на відпустки.

Прокурор посилається на показання працівників суду щодо впливу на них. Начальник відділу управління персоналу суду, нібито, за вказівкою Ємельянова змінив у системі документообігу інформацію про відсутність Івченка на роботі. У подальшому під час розгляду позову Міноборони РФ зафіксовано, що Ємельянов телефонував Івченку.

Івченко тиск з боку Ємельянова заперечив, кажучи, що питання впливу дуже субʼєктивне і оціночне. Згідно з протоколом допиту, Івченко пʼять разів на запитання слідчого відповів, що на нього ніхто не впливав і не тиснув.

Ємельянов від початку фігурував у справі Івченка. Адвокат Яків Гольдарб, який представляє Ємельянова, аналізував підозру Івченка і нарахував там близько 40 згадок про свого клієнта. У ствердній формі написано, що Ємельянов є співвиконавцем державної зради. Але поки Ємельянов тримався під вартою в іншій справі, то слідчі ДБР не поспішали вручати йому підозру щодо стягнення коштів за боргами ЄЕСУ. І зробили це як тільки підозрюваного випустили з СІЗО.

Парадокс полягає в тому, що Ємельянову вже у 2016 році предʼявили підозру в втручанні у роботу суду і систему авторозподілу справ. Із 2020 року цей обвинувальний акт слухається у Дніпровському районному суді міста Києва і розподіл справи ЄЕСУ там є лише одним із численних епізодів. Відрізняється тільки кваліфікація кримінального правопорушення.

— Втручання у систему документообігу суду дещо ототожнили з державною зрадою. Одне і те ж діяння кваліфікують по різному. У рамках провадження, в якому вчора нашого клієнта було звільнено з-під варти, ці ж дії кваліфіковані як 255 стаття (участь у злочинній організації — ред.). Тобто такий розбіг кримінально-процесуальної фантазії, — говорив у судовому засіданні адвокат Гольдарб.

Строки притягнення до кримінальної відповідальності за попередніми звинуваченнями закінчилися у 2024 році, але Ємельянов відмовився закривати справу, щоб довести свою невинуватість.

Як пояснює адвокатка Ольга Демидюк, розгляд триває у Дніпровському райсуді Києва вже 5 років, тому що прокурор оскаржує в апеляційному і Верховному судах кожне рішення про звільнення інших фігурантів від кримінальної відповідальності за строками давності.

— У них є обвинувальний акт у Дніпровському суді, з якого вони шматками висмикують якийсь фактаж і кваліфікують за більш тяжкими статтями, — каже Демидюк.

У 2019 році за клопотанням захисту Київський науково дослідний інститут судових експертиз проводив експертизу компʼютерної техніки і програмних продуктів. Експерт не знайшов ознак втручання в автоматизовану систему документообігу суду справ у Господарському і Київському апеляційному господарському суді. Знаючи про цю експертизу, прокуратура не відмовилася від звинувачень.

Ємельянов у судовому засіданні сказав, що вбачає у діях прокурора виконання замовлення щодо нього як людини і адвоката. Незаконне і тривале тримання під вартою він називає тортурами.

— По всім тим обставинам мене фактично намагаються притягнути до кримінальної відповідальності у третій раз, що прямо заборонено Конституцією. Нема ні одного документа, що я давав комусь якісь вказівки, дзвонив, переписувався, нічого цього нема. 99% моєї підозри — це підозра Івченка. Вища рада правосуддя впевнено заявила, що недостатньо обґрунтовані ризики щодо Івченка і сама підозра і відмовила у наданні згоди на тримання під вартою, — сказав підозрюваний.

Колишній суддя посилається на численні подяки від військових, розповідає, що часто возив на фронт автівки, дрони, тепловізори і витратив щонайменше 10 мільйонів гривень на волонтерську діяльність.

Четверо військовослужбовців прийшли в суд поручитися за Ємельянова.

— З Артуром Станіславовичем я познайомився наприкінці березня 2022 року, коли ми здійснювали гуманітарну місію в місто Чернігів, охороняли гуманітарний конвой. Неодноразово ми з ним протягом 2022-2024 року здійснювали місії по доставці допомогти бійцям… Я неодноразово подавав клопотання, щоб взяти його особисто на поруки. З цією людиною в нас були різні ситуації. Це фронт… — військовослужбовцю навернулися сльози на очі. — Мені пригадалося, коли ми помилилися дорогою і виїхали в Марʼїнку на кільце і почався обстріл. Як ви вважаєте, це зрадник чи це патріот? Уявіть, що таке на сході по 30 годин у машині і не знаєш, що з тобою буде через секунду, через хвилину. У мене просто в голові не вкладається, як можна людині вміняти державну зраду, — говорив один із них.

Ще одна військовослужбовиця розповіла, що вперше зустріла Ємельянова у травні 2022-го в Бахмуті Донецької області.

— Ризикуючи своїм життям вони з хлопцями приїжджали на позиції і забезпечували нас повністю всім. Це дуже чесна, порядна людина, — запевнила вона.

Після повернення з нарадчої кімнати суддя оголосила, що повністю задовольняє клопотання. Ємельянова знову взяли під варту.

---

Ірина Салій, «Судовий репортер»