Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області визнав мешканця Харківської області винним у колбараціонізмі.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 25 червня.
До російської окупації обвинувачений рік пропрацював старостою села Просянка Кіндрашівської сільської ради Купʼянського району Харківської області.
В умовах окупації чоловік, за версією обвинувачення, дорбровільно обійянав посаду в окупаційній адміністрації — «и.о. помощника начальника Кондрашевского териториального отдела ВГА Купянского района Харьковской области».
У вересні 2022-го село звільнили Збройні сили України. На деокупованій території знайшлися документи, зокрема лист про призначення обвинуваченого виконуючим обовʼязки старости села Просянка, підписаний главою окупаційної адміністрації Харківської області, трудовий договір без номера і дати про те, що чоловіка прийято на посаду «и.о. помощника начальника Кондрашевского териториального отдела ВГА Купянского района Харьковской области».
Листом «и.о.начальника Кондрашовского территориального отдела» обвинуваченого визначено як особу, відповідальну за поширення у Просянці газети «Харьков Z». В акті списання від 28.07.2022 року міститься підпис обвинуваченого як посадовця окупаційної адміністрації.
У судовому чоловік вину не визнав і розповів, що після російського вторгення до нього як старости зверталися місцеві жителі. Просили допомоги, тож він почав вирішувати їх питання.
Наприкінці березня приїхали військові РФ на машинах з літерою «Z» і сказали, щоб він оголосив людям про запровадження комендантської години і що треба здати зброю. Згодом солдати знову прийшли і він їм повідомив, що в селі немає зброї. Але мешканець села кинув гранату в двір до сусідів. Після цього приїхали військові і побили обвинуваченого за те, що сказав їм неправду, що селяни не мають зброї.
У подальшому співпрацю з росіянами начебто запропонував сільський голова. Обвинувачений не погоджувався і стверджує, що за це його двічі вивозили за село і били, тому він згодився під примусом. Голова доручив йому збирати з пенсіонерів копії паспортів та заяви на видачу 10 тисяч рублів. Підлеглих у нього не було, тільки один чоловік косив траву. Обвинувачений стверджує, що пропагандистську пресу він спалював за сільською радою, гуманітарну допомогу і зарплату не отримував, а виживав за рахунок власних заощаджень та консервованих продуктів.
Суд допитав шістьох свідків, одним із яких була дружина обвинуваченого, яка по суті повторила його показання про вимушену співпрацю з окупантами. Вони з чоловіком, начебто, встигли знищити документи, які могли нашкодити людям, в тому числі про військовий облік. Але пізніше чоловік погодився працювати на окупантів після того, як його пару разів побили, приставляли пістолет до голови і останньою краплею стало те, що погрожували розправою над батьками. Прапор України висів на будівлі сільради більше місяця після початку окупації, а потім кудись подівся. Але після звільнення села обвинувачений, за словами дружини, власноруч повісив прапор України на сільраду.
Основним свідком обвинувачення була жителька Просянки, яка знає обвинуваченого останні 10 років. Вона вважає, що цей чоловік співпрацював з військовими, оскільки бачила, як він окупантам відкривав школу і показував. Свідок бачила, як обвинувачений сам знімав український прапор зі школи. На її думку, цей чоловік співпрацював добровільно, оскільки агресії стосовно нього не спостерігалося. Він із дружиною складали списки людей і потім за ними видавали російську гуманітарну допомогу. Працівник сільради поширював газети «Харьков Z», які йому давав обвинувачений. Крім того, на імʼя обвинуваченого свідок писала заяву для отримання дров.
Інша мешканка села знає обвинуваченого приблизно 20 років як хорошу людину, що він був проукраїнський, турбувався про людей, був старостою села. Вона особисто бачила, як окупанти заходили до обвинуваченого і сварилися, що він обманув їх, що в селі нема зброї і потім побали його кулаками та ногами. Бачила, як він відмовився співпрацювати, а голова ОТГ йому сказав: «Тоді чекай до себе гостей». Обвинувачений знав, що син свідка служить в ЗСУ, але не видав це окупантам. Також попереджав людей, щоб вони ховали зброю.
Ще один свідок розповів, що обвинувачений був старостою до окупації і після приходу росіян нічого не змінилося: староста повідомляв всіх про комендантську годину, сільрада працювала. Обвинувачений та його дружина наводили порядок, роздавали гуманітарну допомогу. Староста роздавав людям мʼясо, яке привозив із сусідніх сіл, видавав пенсіонерам рублі. Російські газети були в поштовій скриньці, хто їх приносив, свідок не знає. Публічно на території села обвинувачений не агітував за Росію. Працювати старосту заставляв голова ОТГ, про що знало все село. На сільраді висіло оголошення про заміну паспортів на російські. Свідок вважає, що обвинувачений підтримував саме мешканців села, а не окупантів, дбав, щоб у селі був порядок.
Інший місцевий житель під час окупації працював у підпорядкуванні обвинуваченого, але вважає, що той був проукраїнський. Працювали також дружина обвинуваченого як діловод та прибиральниця. Староста розповідав, що голова ОТГ йому погрожував, тому він і працює. Свідок звільнився після початку окупації бо не хотів працювати на росіян. Український прапор з сільради зняли в травні-червні, іншого не повісили. Гуманітарна допомога була з сусідніх фермерських господарств, тільки українська. Свідок підтвердив, що разом із обвинуваченим і його дружиною спалював російські газети за сільрадою.
Ще одна жінка знає обвинуваченого приблизно 30 років. Вона повідомила, що після 24.02.2022 року сільрада була зачинена і чи займав обвинувачений потім якусь посаду їй не відомо не знає. Від односельців свідок чула, що обвинуваченого військові РФ неодноразово били, ставили коліна та погрожували йому зброєю.
Суд вирішив, що більшість допитаних свідків показали, що обвиунвачений скоював злочин, тобто обіймав посаду в окупаційній адміністрації, але при цьому піклувався про інтереси односельців, не вчиняв дій, які б свідчили про його проросійську позицію. Тому суд призначив мінімальне покарання.
Чоловіка засудили до 5 років позбавлення вол із забороною займати посади в органах державної влади та органах із надання державних послуг строком на 10 років, без конфіскації майна.
У строк відбування покарання зараховується майже півтора року перебування обвинуваченого під вартою.
22
0
20
20
