Шосткинський міськрайонний суд Сумської області виправдав від звинувачень у вбивстві співробітницю Шосткинського міського територіального центру соціального обслуговування.

Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на вирок від 29 березня.

Жінка кілька років поспіль допомагала самотній бабусі. Одного разу, в лютому 2016-го, сусідка не змогла додзвонитися до бабусі і двері в квартирі ніхто не відкривав. Маючи запасні ключі, сусідка зайшла в помешкання, де господиня лежала на підлозі мертва із проламаною головою.

У вбивстві звинуватили соцпрацівника, яка нібито останньою бачила бабусю живою. За версією обвинувачення, злочин було скоєно із корисливих мотивів. Сестра загиблої, яка жила в іншому місті, якось чула від покійної, що соцпрацівниця позичила в неї 200 гривень і не віддавала. Бабуся спересердя говорила, що більше не позичить їй грошей. В обвинуваченої були кредити в банку, які вона періодично погашала, позичаючи гроші. У день вбивства жінка знову попросила у бабусі гроші. Але та відмовила їй і пообіцяла розказати про борги її чоловікові. На емоціях жінка начебто вбила бабцю металевим прутом. В обвинувальному акті написано, що, тікаючи, зловмисниця забрала з квартири 30 тисяч гривень.

На етапі досудового слідства жінка провину визнала і показала, як завдала потерпілій два удари палкою по голові, хоча на трупі було не менше 10. Решту ударів вона не пам’ятала. Коли після перших ударів бабуся пригрозила подзвонити у поліцію, то жінка з переляку начебто втратила контроль і добила її.

Однак у суді жінка відмовилася від попередніх показань і пояснила, що дала їх під психологічним і фізичним тиском. Того дня вона справді заходила до покійної, щоб допомогти поклеїти шпалери в кухні, але господиня зле почувалася і вони відклали цю роботу. Перед тим, як вона пішла, бабуся дала їй примірник ключів до своєї квартири, на випадок, якщо їй стане погано. Пізніше, дізнавшись про вбивство бабусі, жінка злякалася і ключі викинула на вулиці. Під час слідчого експерименту вона знайшла їх на тому ж місці.

Вину вона визнала на досудовому розслідуванні, тому що працівники поліції ображали її та били, погрожували розправою над дітьми, змушували зізнатися. Били по голові, душили шарфом так, щоб не було слідів. Підозрюваній не давала подзвонити родичам. Поліція також викликала на допит чоловіка та старшого сина цієї жінки. Підозрювану відпустили тільки, коли вона визнала вину. Зі слів цивільного чоловіка, жінки не було вдома 30 годин.

Повідомлення про підозру вручили вночі і перший допит розпочався о 2 годині ночі та закінчився о 4 год. 25 хв (це підтверджується офіційними документами). Проведення слідчих дій у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка з їх проведенням може призвести до втрати слідів злочину або втечі підозрюваного. У даному випадку суд не встановив, чому треба було допитувати жінку серед ночі та вже через три години, без можливості відпочити і в нормальних умовах поспілкуватися з адвокатом, підозрювану повезли на слідчий експеримент. Суд розцінює це як психологічний тиск.

Аналізуючи показання  свідків, суд звертає увагу, що ніхто з них, а також сестра загиблої,  не були очевидцями вбивства.

Обвинувачена спілкувалася з бабусею більше 8 років і жоден зі свідків не повідомив про конкретні факти систематичного отримання в борг грошей у потерпілої. Конфлікт з приводу боргу на 200 гривень, згідно з показаннями свідків, мав місце один раз. Проте він себе вичерпав, оскільки соцробітниця повернула борг – одразу дві сусідки засвідчили, що бабуся розповіла їм, що жінка гроші віддала. Більше того, за рік до вбивства обвинувачену перевели на іншу ділянку та в її обов’язки вже не входило обслуговувати покійну. Але нова соцробітниця бабусі не подобалась і вона просина обвинувачену далі приходити до неї. Стосунки між жінками були добрі і обвинувачена допомагала покійній по господарству майже безкоштовно, іноді бабуся давала помічниці 10-20 гривень. Одна із сусідок говорила, що бабуся їй казала, що обвинувачена їй подобається і вона їй довіряє як рідній дочці.

На одягу і взутті обвинуваченої не знайшли слідів крові. У квартирі потерпілої не виявлено будь-яких слідів цієї жінки. Майже всі сліди рук належать потерпілій, а також працівникам поліції. При тому, що, за змістом обвинувачення, жінка обшукувала квартиру в пошуках грошей та ключів.

В той же час, слід пальця руки на поверхні дверей в кімнату, де лежав труп, залишився невстановленим. У ванній була кров потерпілої та  генетичні ознаки клітин на вентилі крану, які належать більш ніж двом особам, одна з яких покійна, а інша невідома. Суд припускає, що в квартирі були особи, яких слідство не встановило. Хоча зі слів свідків, потерпіла незнайомих людей до себе не пускала. Двері були закриті на один замок. Зв’язка ключів висіла на цвяху в коридорі.

Згідно з обвинуваченням, потерпілій завдано удари металевим предметом, але в ранах заліза не виявлено. Металевого прута, який вважається знаряддям злочину, слідчі не знайшли. І більшість свідків повідомили, що такого предмета в квартирі потерпілої ніколи не бачили. Про металевий прут говорила сестра загиблої, але сама вона його не бачила, а тільки знала зі слів свого чоловіка, ніби такий був (чоловік цей як свідок не заявлявся). Також металевий кілок бачила племінниця вбитої, кажучи, що його у день обшуку квартири забрали працівники поліції.

На стадії слідства соцробітниця добровільно пройшла перевірку на поліграфі, який підтвердив її причетність до скоєного злочину. Але суд такий доказ відкинув як є недопустимий.

Не переконався суд і в тому, що бабуся мала 30 тисяч гривень заощаджень. Єдиною, хто стверджувала таке, була сестра покійної. Однак про це бабуся розповідала їй приблизно за рік до смерті, а особисто вона цих грошей не бачила. Обвинувачена навіть під час слідчого експерименту не “пригадала”, що викрадала якісь гроші. Більше того, банківські документи свідчили, що в обвинуваченої залишилися непогашені кредити, не зменшившись на ту суму, яку їй інкримінують як викрадену. Незрозуміло також чому обвинувачена не вкрала гроші, які лежали в гаманці потерпілої на видному місці, а взяла лише її заощадження, які нібито були заховані.

Фактично єдиним доказом причетності до вбивства були дані слідчого експерименту, який, як визнав суд, проводився із порушенням прав підозрюваної.

За постановою Верховного Суду № 480/100/17 від 02.03.2021 року, суд має взяти до уваги, чи був протокол слідчого експерименту єдиним або вирішальним доказом винуватості.

Слідчий експеримент спрямований на перевірку та уточнення вже зібраних доказів. А, отже, він не може бути єдиним доказом для доведення вини особи.

Крім того, суд виявив процедурні порушення. Так, слідчий експеримент може проводитися у житлі з дозволу власника. Квартира належала покійниці, інших власників не було. Тому слідчий експеримент в квартирі могли провести тільки на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого або прокурора. Однак ані слідчий, ні прокурор такий дозвіл у суді не отримали.

Суд виправдав жінку у зв’язку з недоведеністю скоєння злочинів.

Вона працює у центрі соціального обслуговування з 2001 року. Раніше суд відмовився навіть застосовувати до неї запобіжний захід, зважаючи на постійне місце роботи і проживання, позитивні характеристики неповнолітню дитину на утриманні.

Фото загиблої у молоді роки – kp.ua

21

0

20

20