4 квітня 2014 року стало темною датою для всієї журналістської спільноти. Саме у цей день був викрадений та закатований журналіст з Житомирщини Василь Сергієнко. Вже наступного дня його тіло знайшли неподалік Корсуня.
Вбивці завдали журналісту близько 20-ти ножових поранень та закопали тіло у наперед підготовлену яму. На відміну від багатьох подібних злочинів, у випадку вбивства Сергієнка правоохоронцям вдалося відшукати можливих виконавців злочину, а також організатора. Все завдяки чеку із будівельного супермаркету, який зловмисники, ймовірно, випадково залишили на місці злочину.
За версією слідства, залученими до викрадення та вбивства журналіста було дві організовані груп. Перша у складі трьох осіб викрала Сергієнка із власного будинку. Близько 8 вечора пересуваючись на автівці Лада “Пріора” Валентин Завражин та Роман Недибалюк викрали Сергієнка та відвезли до селища Виграїв. За кермом цієї автівки сидів Віктор Горбенко. Надалі він разом із Завражиним буде затриманий під час спроби скоєння ще одного злочину. Разом із ним перебуватиме ще один фігурант справи – Володимир Воронков. Завражин, Горбенко та Воронков спробують у 2015 році підпалити майного одного із черкаських фермерів, та цей план закінчиться для них невдало. Завражина та Горбенка затримали на місці злочину, у той час як Воронков намагався втекти і його спіймали за 15 кілометрів від місця планованого підпалу. Далі, вивчаючи автомобіль підозрюваних, слідчі віднайшли сліди крові, яка, за результатами проведеної експертизи, належала Василю Сергієнку. Саме із цього і розпочнеться судова тяганина, яка триває вже не один рік.
Друзі Василя Сергієнка серед ймовірних мотивів називають чітку громадську позицію журналіста під час Революції гідності, а також критику місцевого агробарона Геннадія Бобова. Тіло Сергієнка знайшли неподалік бази відпочинку “Модус”, що пов’язують із Бобовим. Одним із підозрюваних у вбивстві став Вадим Мельник, який керував охороною депутата Бобова.
Офіційно у матеріалах справи народний депутат не фігурує і замовник досі вважається невідомою особа.
Куратор, який тримав постійний зв’язок як із виконавцями злочину так і його безпосереднім організатором, Андрій Іносов наразі переховується у США. У жовтні 2020 стало відомо, що американський суд відмовив у депортації Іносова до України. За неофіційною інформацією, слідчі припускають, що ще одного фігуранта Федорова, якого вважають безпосереднім вбивцею, вже немає у живих.
Обвинувальний акт щодо викрадачів Воронкова, Горбенка і Завражина надійшов до суду ще на початку 2016 року. Спочатку це був Тальнівський районний суд, втім досить скоро матеріали справи за клопотанням прокурорів були передані до Соснівського райсуду міста Черкаси, де їх слухали у складі колегії за головування судді Володимира Орленка майже півтора року.
Колегія судді Орленка встигла провести близько 20-ти засідань. Але у червні 2017 року Вищою радою правосуддя Орленка відсторонили від судочинства за участь у справах майданівців. Була сформована нова колегія суддів за головування судді Аллою Чечот. Справу почали слухати спочатку.
За цей час правоохоронці вийшли на слід ще двох інших потенційних співучасників вбивства, а саме організатора Вадима Мельника і викрадача Романа Недибалюка, а також зафіксувати телефонні розмови ймовірного безпосереднього вбивці Валерія Федорова, в яких той ділився подробицями злочину.
17 травня 2017 травня затримали Вадима Мельника, колишнього керівника служби охорони народного депутата Геннадія Бобова.
Він переховувався від слідства понад 1,5 роки. Проте, за версією Мельника, яку він у подальшому неодноразово оголошував у судових засіданнях про власний розшук він нічого не знав та весь цей час вів звичне життя в околицях Києва. Хоча адвокат Мельника в цей період повідомляв під розписку, що ознайомлений із розшуком свого підзахисного. Паралельно із Мельником був затриманий і Роман Недибалюк, який за версією слідства, викрадав Сергієнка із власного домоволодіння. Обох взяли під варту.
Перше засідання нової колегії суддів за головуванням судді Чечот відбулося у липні 2017 року. На лаві підсудних були троє обвинувачених, та вже невдовзі до них долучилися нові фігуранти – Мельник і Недибалюк.
У цей період до справи в якості захисника затриманого Вадима Мельника вступив адвокат Олександр Шадрін, який робив все можливе аби змінити запобіжний захід, обраний його клієнту. Діяв адвокат у притаманній йому провокативній манері, продукуючи різноманітні конфлікти у залі засідань із присутніми там активістами. Шадрін із колегами постійно заявляв відводи учасникам процесу – прокурорам, суддям, секретарю засідань.
Через значний суспільний резонанс засідання у справі постійно відвідували місцеві журналісти, активісти і політики. Зокрема, на перших етапах справу активно супроводжували партійці із ВО “Свобода”, членом якої був вбитий Сергієнко. Але згодом основним політичним кістяком тих, хто відвідував справу, стала партія “Національний корпус”. Саме із представниками цієї партії у захисників і трапляється найбільша кількість словесних перепалок.
18 січня 2018 року змінили запобіжний захід першому обвинуваченому Валентину Завражину. Колегія суддів дозволила йому покинути стіни СІЗО, в якому той утримувався із середини 2015-го року, внісши заставу у майже 705 тисяч гривень. На той момент Завражину інкримінувався один злочин, а саме незаконне позбавлення волі, за який передбачено від 5 до 10 років позбавлення волі. З моменту затримання Завражин за чинним тоді “законом Савченко” вже відбув нижню межу покарання, перебуваючи у СІЗО.
А за місяць колегія суддів за головування Алли Чечот задовольнила заяву про відвід, заявлену захисниками обвинувачених. Мотивували судді своє рішення постійними клопотаннями про відвід, а також нібито тиском на них через ЗМІ та постійні масові зібрання.
Сформувати нову колегію не вийшло. Так само, як і не вдалося потім це зробити у Черкаському, Тальнівському, Придніпровському та Звенигородському районних судах області, аж допоки у червні 2018 справа знову не повернулася до Соснівського районного суду, де сформували вже третю колегію тепер уже за головування судді Сергія Пироженка.
У судових засіданнях відновилася попередня практика захисників обвинувачених із заявлення великої кількості клопотань, пов’язаних як із відводом складу суду, так і інших учасників процесу.
У листопаді 2018 суд пом’якшив запобіжні заходи для двох фігурантів, а саме Віктора Горбенка та Вадима Мельника (організатора злочину) – із тримання під вартою на заставу.
Саме Горбенко першим почав давати викривальні показання ще на етапі слідства. Але в суді заявив, що свідчив під тиском і тортурами з боку правоохоронців. Його захисники ініціювали кримінальні провадження задля перевірки цих фактів, але згодом їх закрили через відсутність складу злочину.
Інший обвинувачений Володимир Воронков також жалівся у суді на те, що нібито показання давав під впливом фізичного насильства, проте належних доказів цього немає. На момент проведення слідчих експериментів ще влітку 2015 року, ані Воронков, ані Горбенко та їх тодішні захисники про жодні тортури чи тиск не повідомляли.
Зміна запобіжного заходу для Вадима Мельника, який за версією слідства є організатором злочину та наближеним до ймовірного замовника цього вбивства, викликала неабиякий суспільний резонанс у міст та області.
Під стінами Соснівського районного суду вже у вечір винесення ухвали розпочався масовий пікет, який тривав кілька наступних днів. Крім того, активісти заблокували Черкаський слідчий ізолятор, в якому утримувався Вадим Мельник.
Емоційним апогеєм справи стало 20-те листопада 2018 року. Саме у цей день прокурори внесли клопотання про зміну запобіжного заходу для Мельника. Засідання тривало більше 11 годин. Вже після опівночі наступного дня суд виніс ухвалу, якою позбавив Мельника можливості покинути СІЗО, внісши заставу. Крім того залишився за гратами і Горбенко.
У січні 2019 колегія суддів за головуванням Пироженка задовільнила клопотання прокурорів про власний відвід. Цей склад суду так і не приступив до вивчення доказів та заслуховування свідків, протягом майже 6 місяців проводячи засідання, в яких лише розглядав ті чи інші клопотання сторін процесу.
Була визначена нова трійка суддів із Соснівського суду. Проте під час першого засідання цієї колегії були заявлені відводи, як з боку захисників так і прокурорів, що були задоволені.
12 лютого 2019 року справа передали в Городищенський районний суд колегії суддів за головування Людмили Синиці.
26 червня 2019 року суд змінив запобіжний захід для двох фігурантів справи Романа Недибалюка та Віктора Горбенка. Обох відпустили під цілодобовий домашній арешт. Єдиною суддею, що заявила окрему думку була головуюча Синиця, котра вважала за можливе і далі тримати обвинувачених під вартою.
Вже наступного судового засідання, 22 серпня 2019 року судді змінили запобіжний захід і для Вадима Мельника, обравши йому цілодобовий домашній арешт. Таким чином за гратами залишався лише один фігурант справи Володимир Воронков, який був безпосереднім учасником вбивства, крім того вже засуджувався раніше за вбивство та може за результатами розгляду справи отримати довічне ув’язнення.
Проте 15 листопада 2019 року апеляційний суд задовольнив клопотання прокурорів та повторно змінив запобіжний захід для Мельника, помістивши його в СІЗО до 15 січня 2020 року. Таким чином новий 2020 рік обвинувачений в організації вбивства Василя Сергієнка зустрічав у Черкаському слідчому ізоляторі.
Але 8-го січня 2020 колегія суддів знову відпустила Мельника під цілодобовий домашній арешт, де він знаходиться і по сьогодні.
Крім того, помякшено запобіжний захід і для Романа Недибалюка та Віктора Горбенка, яким змінили цілодобовий домашній арешт на нічний.
На засіданні у червні 2019 року головуюча суддя Людмила Синиця зачитала клопотання прокурорів Генеральної прокуратури про переведення обвинуваченого Горбенка зі слідчого ізолятора міста Черкас до Києва для проведення з ним слідчих дій. Горбенко нібито погодився на співпрацю зі слідством і з метою безпеки його мали доправити до столиці, але розголошення суддею цієї інформації завадило.
Проти судді завели кримінальну справу та в липні 2020 вручили їй підозру у втручанні в діяльність працівника правоохоронного органу і розголошення даних досудового розслідування. Вища рада правосуддя не відсторонила Синицю від посади і вона продовжує слухати справу про вбивство журналіста.
Лише влітку 2020-го року колегія суддів Городищенського суду перейшла до вивчення матеріалів справи.
Переглядалися відео слідчих експериментів за участі Воронкова та Горбенка, а також протоколи огляду автівки, на якій ще 5 років тому були затримані обвинувачені. Постійні спостерігачі процесу, які відвідують судові засідання у цій справі, починаючи з 2016 року, переглядають ці матеріали, заслуховують заперечення захисників та доводи обвинувачення вже втретє, кожного разу за головування іншого судді та іншого складу суду. Чи буде даний розгляд останнім – питання відкрите.
Прокурори Офісу Генерального прокурора повідомили, що мають клопотання про відвід і цієї колегії суддів. Хоча на останньому засіданні 8 жовтня клопотання було відкликано та не розглядалось. Така поведінка навряд чи пов’язана з небажанням прокурорів змінити суддів. Скоріше причиною є завершення строку дії запобіжних заходів для обвинувачених і, аби уникнути виходу на свободу останнього із фігурантів, клопотання відтермінували. А, отже, відвід колегії на чолі з Синицею лише питання часу і рано чи пізно його розглянуть.
Цілком імовірно, що такий відвід задовольнять. Тим більше, що кримінальна справа за обвинуваченням самої судді Синиці вже передана до суду. За останньою інформацією Синицю судитиме Смілянський суд Черкаської області.
Можна припустити, що вже незабаром справа отримає нову колегію суддів та, скоріш за все, вона буде сформована в іншому суді та іншій області. Зважаючи на складність справи, а також кількість суддів вже залучених до її слухання у різних судах області, віднайти належну трійку у межах Черкащини буде проблематично.
Паралельно в Дарницькому суді столиці слухається ще одна справа Горбенка та Завражина щодо участі у злочинній організації, а стосовно Завражина також у вбивстві Сергієнка. У Городищі цим двом лише викрадення і катування ставлять у провину. Звинувачення за одним фактом, але іншими злочинами. Аби мати надію на засудження хоч у цьому провадженні прокуратура виборола зміну підсудності на Київ.
Темп розгляду у київському суді справді значно вищий, аніж у Городищі. Можливо, для всіх учасників справи Сергієнка буде краще, якщо її розглянуть за межами Черкас та області. Ще донедавна було прийнято вважати, що суспільний резонанс та інтерес до справи з боку громадськості може зупинити суддів від неоднозначних рішень, зокрема в частині пом’якшення запобіжних заходів. Втім, тепер, коли більшість фігурантів справи і так опинились на свободі, це все не має значення. Але сталим суспільним інтересом залишається незворотність покарання, а про розумні терміни уже не йдеться.
Артур Чемирис, для сайту «Судовий репортер»
22
0
20
20
