Київський апеляційний суд вирішив, що суд першої інстанції, ухвалюючи вирок російському військовослужбовцю Вадиму Шишимаріну, вийшов за межі висунутого обвинувачення.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на на повний текст рішення апеляції від 29 липня.
Нагадаємо, що суд змінив вирок Шишимаріну: виключив обтяжуючі обставини та пом’якшив покарання із довічного ув’язнення до 15 років позбавлення волі.
З обвинувального акту вбачається, що Шишимаріну не інкримінувались такі обставини, як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб та вчинення злочину щодо особи похилого віку, будь-які юридичні формулювання, які б вказували на наявність цих обтяжуючих обставин, у тексті акту відсутні.
Більш того, в обвинувальному акті написано, що обставин, які обтяжують покарання, в ході досудового розслідування не встановлено.
Апеляційний суд нагадав, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення та відповідно до обвинувального акту.
Суд не вправі з власної ініціативи вийти за межі висунутого обвинувачення, якщо це погіршує становище особи.
Отже, суд першої інстанції вийшов за межі висунутого обвинувачення та при призначенні покарання помилково послався на наявність обставин, які обтяжують покарання — вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб та вчинення злочину щодо особи похилого віку.
Безпідставне врахування таких обставин призвело до призначення покарання, яке за своїм видом не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення.
З огляду на відсутність обставин, які обтяжують покарання, а також на відсутність у матеріалах кримінального провадження даних, які б свідчили про виняткову небезпечність Шишимаріна з урахуванням обсягу висунутого обвинувачення, колегія суддів визнає за необхідне пом’якшити вирок, визначивши покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк, передбачений санкцією ч.2 ст.438 КК України, тобто 15 років.
Раніше суд першої інстанції визнав винним Шишимаріна в порушенні законів і звичаїв війни в поєднанні з умисним вбивством.
28 березня у смт Чупахівка Сумської області Шишимарін застрелив 63-річного цивільного Олександра Шеліпова, який говорив по мобільному телефону. Це сталося, коли п’ятеро росіяни із розбитої колони проїздили через село, рухаючись до кордону, щоб повернутись на територію Росії.
Шишимарін свою вину визнав частково, підтвердив факт пострілів зі свого автомата Калашникова у напрямку потерпілого. Однак заперечив, що мав умисел на вбивство потерпілого, показав, що вистрілив неприцільно та сподівався, що не попаде у потерпілого. Наполягав, що стріляв у бік потерпілого на виконання наказу безпосередніх командирів — прапорщика Макєєва і офіцера розвідки Куфакова, які припускали, що Шеліпов передає інформацію про їх знаходження українським військовим. Його адвокат наголошував, що хлопці перебували в бойовій обстановці, у стресі і сприйняли Шеліпова як комбатанта.
Дослідивши докази, суд дійшов висновку, що версія Шишимаріна не підтверджується. Потерпілий не був озброєний, мав цивільний одяг та ніяким чином не відреагував на автомобіль із військовослужбовцями РФ, а тому у них не було жодних підстав сприймати його як учасника бойових дій. Наявність в руці у потерпілого мобільного телефону також жодним чином не давала підстав вважати його учасником бойових зіткнень.
А тому наказ Куфакова, якщо такий був, є явно незаконним і Шишимарін мусив відмовитися його виконувати. Тим паче, він не міг не усвідомлювати смертельну дію зброї, з якої стріляв з близької відстані. Локалізація тілесних ушкоджень в області голови свідчить, що солдат робив прицільні постріли, повною мірою усвідомлюючи небезпечність таких дій, передбачаючи і бажаючи наслідків у вигляді смерті потерпілого.
Суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості злочину, що відноситься до категорії особливо тяжких, дані про особу обвинуваченого, який у складі військового формування незаконно вторгся на територію незалежної та суверенної держави, його вік (21 рік), стан здоров’я, сімейний стан (неодружений, мати Шишимаріна сама виховує чотирьох молодших дітей). Обставиною, яка пом’якшує покарання, визнано активне сприяння розкриттю злочину.
При цьому суд дійшов висновку про відсутність щирого каяття, адже на стадії судового розгляду обвинувачений давав неправдиві показання в частині суб’єктивної сторони складу злочину, приховав, що мав умисел на вбивство.
22
0
20
20
