Апеляційний суд скасував виправдувальний вирок адвокатові з міста Чернівці і призначив справу на новий розгляд у суді першої інстанції.

Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на ухвалу від 22 липня.

У 2015 році адвокат захищав особу, звинувачену у вбивстві через необережність. Він нібито повідомив матері обвинуваченого, що аби сина не засудили до реального позбавлення волі, треба щоб прокурор орієнтував суд на застосування ст.75 КК, тобто звільнення від відбуття покарання з випробуванням. Але для такого позитивного рішення треба через нього як адвоката передати 1,5 тис. доларів заступнику прокурора Чернівецької області і 500 доларів судді Путильського районного суду.

Після вироку  мати підзахисного передала адвокату 2 тис. доларів. Більша частина грошей була замінена на сувенірні. Після їх отримання адвоката затримали. За версією слідства, він не мав наміру віддавати кошти прокурору і судді, а мав узяти собі. Такі дії його кваліфіковано  як шахрайство і підбурення до замаху на надання неправомірної вигоди службовим особам, що займають відповідальне становище.

Адвокат провину не визнав і у 2016 році суд першої інстанції його виправдав. У вироку йшлося, що мати підзахисного передавала гроші адвокатові, уже попередньо знаючи, що прокурор гроші не вимагав, що вирок проголошений  і усвідомлювала, що передає кошти з метою провокації, що виключає кримінальну відповідальність обвинуваченого.

У грудні 2016 апеляційний суд визнав адвоката винним у шахрайстві і призначив 2 роки обмеження волі, звільнивши його з іспитовим строком, а також заборонивши на 2 роки займатися адвокатською діяльністю.

У березні 2019 апеляційний суд визнав адвоката винним у замаху на шахрайське заволодіння коштами, але звільнив від покарання у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Постановою Верховного Суду від 13 листопада 2019 скасовано вирок від 22 березня 2019 року. ВС на погодився з тим, що в діях адвоката не було підбурення до надання хабара.

За третім разом у Чернівецькому апеляційному суді не вдалося сформувати колегію суддів для розгляду справи, тому її передали у сусідню Івано-Франківську область.

Повторно переглядаючи виправдувальний вирок 2016 року, апеляційний суд вирішив, що він ухвалений із істотними порушеннями.

А саме, що суд першої інстанції, не надав належної оцінки дослідженим доказам, показанням потерпілої та свідка та допустив істотні суперечності у своїх висновках.

Суд першої інстанції фактично правильно вказав, що показання свідків не можуть вважатися прямими доказами, які підтверджують обставини вимагання обвинуваченим коштів для прокурора та судді, однак безпідставно вказав на те, що ці докази є неналежними, хоча такі докази можуть свідчити про відсутність з боку обвинуваченого намагання ним впливати прокурора та суд і підтверджувати в версію обвинувачення про шахрайський характер дій обвинуваченого.

Суд першої інстанції вирішив, що сукупність досліджених доказів недостатня для доведення вини обвинуваченого, а в подальшому вказав, що в діях обвинуваченого відсутній склад злочину,

Виправдання за недоведеністю вини обвинуваченого у вчиненні злочину та за відсутністю складу кримінального правопорушення мають різні правові підстави, які є взаємовиключними і не можуть бути застосовані судом одночасно.

Виправдання за недоведеністю вини має місце коли під час судового розгляду вчинення обвинуваченим інкримінованого злочину не доведено належними і допустимими доказами. А відсутність складу злочину в діях обвинуваченого свідчить про відсутність одного або декількох обов’язкових елементів складу злочину та наявність обставин, що виключають злочинність діяння.

Так, суд першої інстанції вказав на те, що належними і допустимими доказами в судовому засіданні не доведено, що адвокат шляхом обману та зловживання довірою заволодів коштами потерпілої, спричинивши їй матеріальну шкоду. Однак, в подальшому, вказуючи на провокаційний характер дій потерпілої, суд першої інстанції, допускаючи істотні протиріччя у своїх висновках, вказав, що потерпіла при передачі коштів в сумі 2000 доларів знала і усвідомлювала, що передає ці кошти з метою провокації, що також виключає кримінальну відповідальність обвинуваченого. Вищевказаний висновок суду першої інстанції свідчить про те, що суд фактично встановив факт передачі коштів в сумі 2000 доларів, однак вважає, що в діях обвинуваченого відсутній склад злочину, оскільки такий злочин було вчинено обвинуваченим в результаті провокації.

Апеляція вважає безпідставними доводи суду про те, що в даному кримінальному провадженні виконавцем злочину надання неправомірної вигоди є потерпіла і в її діях є склад злочину та вважає, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку, що відсутність даних про звільнення потерпілої від кримінальної відповідальності унеможливлює кваліфікацію дій обвинуваченого за ст.27 ч.4 ст.15 ч.2 ст.369 ч.3 КК України.

Апеляційний суд зіслався на позицію Верховного суду, що дії особи, яка, одержуючи гроші начебто для передачі іншій службовій особі як хабар, мала намір не передавати їх, а привласнити, належить кваліфікувати за відповідною частиною ст. 190 КК України (шахрайство), а за наявності підстав – і за частинами статей 27, 15 та 369 КК України, як підбурювання до замаху на давання хабара.

19

0

20

20