Красногвардійський районний суд Дніпра вирішив, що у діях особи не було державної зради.

Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на ухвалу від 28 серпня.

Прокурор звернувся із клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, оскільки вона сама заявила про зв’язок з представниками іноземної держави і отримання злочинного завдання.

Але суд вирішив, що в діях особи відсутні ознаки складу злочину за ст.111 ККУ – державна зрада, тому звільняти нема від чого.

Підозрюваний з січня 2014 по червень 2016 року обіймав посаду начальника банку «Фінанси та Кредит» у місті Дніпро.

У квітні 2014 після початку збройного конфлікту на Сході України чоловік під впливом проросійської пропаганди вирішив виїхати на територію Російської Федерації на постійне місце проживання.

18 квітня 2014 він поїхав до РФ для відвідування двоюрідного брата – діючого співробітника поліції РФ, який мешкає в місті Губкін Білгородської області.

У подальшому двоюрідний брат організував підозрюваному зустріч у кафе автовокзалу м. Губкін із чоловіком, який представився працівником ФСБ РФ, який запевнив, що може посприяти в його переїзді на постійне місце проживання до Росії та працевлаштуванні в обмін на інформацію, яка може бути використана на шкоду Україні. На пропозицію підозрюваний відповів згодою та вибрав собі оперативний псевдонім «Родич».

Тоді ж оперативним співробітником ФСБ узгоджено конспіративні методи передачі інформації через «чернетки» поштової скриньки та перевірочні фрази для ідентифікації зі спецслужбами РФ – « Азъ Бога въдаю », надано картку мобільного оператора РФ, дані щодо якої в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим.

По повернення додому у квітні-травні 2014 чоловік знайшов у чернетці спеціально створеної поштової скриньки лист-завдання щодо збору інформації стосовно про склади паливно-мастильних матеріалів, бойових припасів ЗСУ, які задіяні в Антитерористичній операції на Сході України, чисельності та бойових можливостей «Правого сектору», їх участі у політичному житті країни, місця базування, а також актуальні клієнтські бази юридичних та фізичних осіб банківських установ України.

Оперативним співробітником ФСБ акцентувалась увага на необхідності залучення знайомих, колишніх та діючих співробітників правоохоронних органів до підривної діяльності проти України. Обіцялося також заохочення таких громадян у фінансовій формі.

Однак чоловік нібито переконався, що передача інформації війну не зупинить і не допоможе в переселенні його сім’ї до Росії і прийняв рішення не виконувати завдання та припините будь-яке спілкування.

Наступний епізод – грудень 2019 року, коли чоловік, будучи вдома відкрив свою офіційну електронну поштову скриньку і побачив листа із завданням щодо збору розвідувальних даних, які треба надіслати до Служби зовнішньої розвідки РФ.

У суді підозрюваний підтвердив, що з початком війни захотів переселитися до Росії. Але стверджував, що з приятелем брата спілкувався тільки щодо працевлаштування у Росії і державної зради скоювати не збирався. Він погодився на спілкування через електронну скриньку, очікуючи пропозицій роботи. Проте у подальшому отримав на пошту нестандартні запитання та вирішив не відповідати на них. Видалив цю скриньку та забув про цю подію. Вирішив залишитися вдома, так би мовити, жити далі в Україні. Це було у квітні 2014 року. Нестандартними питаннями виявилися питання про численність ЗСУ, склади паливно-мастильних матеріалів та інші. Приїхати з резюме, пройти співбесіду – це одне, а виконувати збір даних він не збирався. Водночас підозрюваний підтвердив, що працівник ФСБ пропонував на прикладі «Беркуту» отримати посвідку постійного проживання та офіційно влаштуватися на роботу після отримання громадянства.

Через 5,5 років, у кінці грудня 2019, на офіційну електронну скриньку чоловік отримав листа від Служби зовнішньої розвідки Російської Федерації з гербами і штампами із пропозицією співпрацювати, збирати дані, проводити якусь діяльність. Цю скриньку він у 2014-2015 рр. вказував у посольстві Російської Федерації, коли збирався переїжджати. Про цю скриньку братовому приятелю не казав. Посольству РФ не повідомляв, що мав зв’язок із спецслужбами оскільки вирішив офіційним шляхом, без чиєїсь допомоги вирішити питання. Але потім передумав виїжджати до Росії. У грудні 2019, отримавши пропозицію, чоловік не реагував на неї, але лист приходив повторно. Скриньку він видалив, а потім відновив, оскільки вона була потрібна йому в роботі. Далі чоловік повідомив у Службу безпеки України, що йому надсилають такі листи. Тоді ж він зізнався, що у 2014 році їздив до Росії і просив допомоги з метою переселення, мав зустріч із особою, яка називалась працівником ФСБ РФ. підозрюваний погоджувався, що це можна трактувати як готування до державної зради. Підтвердив, що мав можливість збирати інформацію, але робив цього. У 2014 році чоловік хотів виїхати, але тепер він каже, що дуже любить свою державу і не зміг би проживати в Росії.

Однак суд вирішив, що підозрюваний не мав умислу, мети та мотиву на вчинення злочину. Він зустрічався з приятелем свого двоюрідного брата з метою переїзду до РФ на постійне місце проживання та з метою пошуку роботи. При зустрічі в кафе із особою, що нібито назвалась співробітником ФСБ, обговорювалась лише допомога з працевлаштуванням на умовах, що він має проходити співбесіди, приїжджати до них з резюме і до керівників управління банків. Підозрюваний дав згоду, що створить електронну адресу, коли приїде в України та буде співпрацювати, але з приводу чого не повідомлялося. На момент зустрічі співрозмовник йому не пропонував державну зраду. Прямих вказівок про шпигунство одразу після зустрічі не було. Він все побачив лише тоді, коли прийшов електронний лист. До надходження листа на електронну адресу підозрюваний не знав, яка буде у листі інформація. Він взагалі на лист не відповідав. Електронну скриньку, він створив, лише для отримання інформації щодо працевлаштування.

У матеріалах справи суд не побачив даних, що підозрюваний вчинив будь-які дії на допомогу іноземній організації у підривній діяльності проти України чи підготовку до таких дій. Він тільки відкрив електронну скриньку і прочитав лист і одразу ж видалив електронну скриньку, не вступав у змову із представниками іноземної організації після отримання листа повідомив про це Службу Безпеки України.

А саме визнання вини підозрюваним не може свідчити про його винуватість. Суд вважає, що чоловік не розуміє правової природи інкримінованого йому діяння, а лише добросовісно помиляється. Це підтверджується заявою особи на адресу СБУ, протоколом допиту підозрюваного та наданими в судовому засіданні показаннями, які є послідовні та не змінювались протягом всього часу.

21

0

20

20