Шевченківський суд Києва почав допит потерпілих у справі про вбивство Ірини Ноздровської.

Про це повідомляє «Судовий репортер».

13 січня у засіданні допитували матір вбитої Катерину Дуняк. Вона відповіла на запитання прокурора Сергія Кривошеї і адвоката Олексія Цибенка, який захищає обвинуваченого Юрія Россошанського.

Катерина Маркуріївна проживає з родиною у селі Демидів, під Києвом.

«Вони завжли були коло мене. Я виросла сиротою. Для мене діти — було все!».

Востаннє вона бачила свою дочку Ірину вранці 29 грудня 2017-го, коли та попила чию і збиралась на роботу. Потерпіла пригадує, що, ідучи з дому, дочка сказала їй: «Мамо, скоро Матвійко буде жити з нами».

За два роки до цього односелець Дмитро Россошанський збив машиною молодшу дочку Дуняків — Світлану Сапатинську. Чоловік загиблої, який проживав з родичами дружини, того ж дня покинув будинок і забрав дитину — малолітнього Матвія. Потім стало відомо, що зять пішов на мирову із родичами водія і не має будь-яких претензій.

Сестра загиблої дівчини та батьки зайняли принципову позицію — добитися справедливого і суворого покарання для винуватця ДТП. Через це між сім’ями виник конфлікт, в який були втягнуті й інші жителі села, які підтримували Россошанських.

Сапатинський відмовив родичам покійної дружини у спілкуванні з дитиною. Тому Ірина судилася із чоловіком загиблої сестри за право бачитися з онуком і племінником.

«Адвокат молодшого Россошанського розказував нашому адвокату, що вони маніпулірували нами таким образом і морально питались подавить. Россошанський давав дєньги, щоб наш зять не давав нам малого», — сказала дочка Ноздровської.

Паралельно тривали суди з приводу ДТП. Водій Россошанський намагався вийти на волю за амністією. Але 27 грудня 2017 року відбулося чергове засідання в апеляційному суді і вирок взагалі скасували, залишивши обвинуваченого під вартою. Це рішення було прийнято саме за скаргою Ноздровської, яка вважала, що 7 років в’язниці замало для винуватця смертельної ДТП (максимально можливий строк — 8 років). А, по-друге, вона намагалася будь-що перешкодити амністії Россошанського і клопотала про повторний розгляд справи, коли з’ясувала, що при слуханні в першій інстанції деякі засідання не записалися.

Через два дні Ноздровська ввечері не повернулась додому.

Катерина Маркуріївна каже, що боялася за доньку і говорила їй про свої страхи, але та відповідала: «Мамо, вони на це не підуть».

Хоча за два тижні до смерті замовила в інтернеті собі і своїй товаришці газові балончики.

29 грудня близько 12.30 жінка ще подзвонила дочці і пересвідчилась, як та добралась на роботу. Близько 17 години потерпіла спробувала зателефонувати онуці Насті, яка поїхала з подружкою купувати продукти на Новий рік. Але онука чомусь не відповідала і Катерина Маркуріївна подзвонила дочці, щоб та передзвонила Насті. Але Ірина відповіла, що їй не зручно говорити, і на запитання матері уточнила, що вона «в Петрівцях». Катерина Маркуріївна зрозуміла, що дочка вже їде додому — по дорозі з Києва до Демидова маршрутка проїжджає села Нові і Старі Петрівці.

Катерина Дуняк стверджує, що чула по телефону сплеск води, але їдучи в маршрутці сплеску не чути, тому вона припускає, що Ірина могла бути на вулиці, а не в транспорті.

Зі слів матері, після свят Ноздровська мала зустрітися із якимось бізнесменом на прізвище Іваницький (ім’я та прізвище невідомі). Але потім зустріч нібито перенесли на 29 грудня.

«Вона вдівалася як на зустріч. На роботу вдівала одні кольца. Коли зустрічалась — вдівала другі кольца», — пояснює Катерина Маркуріївна.

Зять Дуняків Максим Сапатинський із сином та новою дружиною мешкає в Старих Петрівцях. Але Катерина Маркуріївна не вірить, що того дня її дочка могла поїхати до нього. «Ми якщо приїджали, то приїжджали гуртом і визивали поліцію, щоб ми могли хоч на 5 хвилин побачити дитину. А могли й взагалі не бачити. Ми його год до цього не бачили», – повідомила потерпіла.

Жінка розрахувала, що з «Петрівець» маршрутка має доїхати до Демидова за 20-30 хвилин. Ще припустила, що дочка може зайти в магазин.

У цей час повернулась онука з подругою, які також їхали маршруткою з Києва. Вони вийшли на початку села і залишили речі в подружки, а потім поїхали до хати Дуняків. Оскільки пакети з магазину були важкі, то сіли в маршрутку, щоб під’їхати цю одну зупинку. Ірини Ноздровської вони не зустріли.

О 18 годині Катерина Маркуріївна побігла на зупинку. Під’їхали ще дві маршрутки, але дочки не було. Тепер жінка стверджує, що бачила також поліцейську машину, яка зупинилась поблизу хати вдови колишнього прокурора.

Додзвонитися до Ірини її рідні більше не змогли. Телефон через раз повідомляв, що «абонент поза зоною» і «абонент розмовляє».

Наступного дня, коли Ноздровську ще шукали, сусід Ігор Ільїч, якого називають ліпшим другом Россошанського, запитав: «Дунячці не визивали ще скору? То визвуть. Бо вона найде її на кладбищі, в мусорнику». Ільїч — раніше судимий, не мав постійної роботи, зловживав спиртним і мешкав із цивільною дружиною та шістьма дітьми. Сім’я жила на допомогу, яку держава виплачує на дітей.

Катерина Дуняк називає його поліцейським стукачем: «Прихвостнем був, все робив по указці поліції». У протоколах допиту є свідчення батька Ноздровської, що сусід Ільїч говорив «Я твою хату підпалю, коли ви всі будете в хаті… І мої, так сказать, проблєми з вами на цьому закінчаться» і «Мені нічого за це не буде, в мене в кожній зоні свої люди є».

16 грудня 2021-го Ільїч повісився.

Також мати Ноздровської повідомила, що дочка мала конфлікт із народним депутатом Антоном Яценком, на якого раніше працювала. У 2012 році Ірина на виборах була членом окружної виборчої комісії від Яценка по 200 округу. Тоді, вигравши на виборах, Яценко нібито повністю не розрахувався із Ноздровською. У 2015-му, коли Ноздровська працювала в Управлінні юстиції Києва Яценко надсилав її роботодавцям листа, в якому скаржився, що їх співробітниця вимагає в нього гроші за колишню виборчу кампанію.

Як стверджують потерпілі після судового засідання 27 грудня 2017-го Россошанський сказав Ірині: «Ноздровская, ты плохо кончишь».

Син Россошанського, за словами потерпілих, кидав їм петарди у двір. Адже після ДТП він близько року залишався на свободі, перш ніж суд змінив запобіжний захід і посадив його до слідчого ізолятора.

Іншим разом його друзі напали на дочку Ноздровської, так що в неї був струс мозку.

«Вона нікого не зачіпала. Я могла зачепить… — каже мати вбитої. — Я могла кричати, бо в мене боліла душа, а в неї боліла, но вона так держала себе. Ніколи нікому не казала поганого слова. Всігда обращалася на «ви».

На запитання прокурора, хто найбільше міг бажати смерті її дочки, жінка відповіла, що народний депутат Антон Яценко. Особливо після того, як Ноздровська долучилася до ГО «Рух боротьби з корупцією» Івана Лозового.

Втім, ця версія слідчими майже не відпрацьовувалася. Яценко на досудовому слідстві не допитувався. В останні роки нардеп з Ноздровською начебто не спілкувалися.

Під час слідчого експерименту Россошанський розповів, що під мостом роздягнув убиту і речі зібрав у клумак і відніс додому та спалив у грубці. У суді ж він заявив, що все це вигадав, бо після розмови з заступником начальника Національної поліції Аброськіним боявся за життя свого сина.

Адвокат Цибенко зацитував показання Россошанського на досудовому слідстві: «Я с нее снял пальто, кофту, блузку, снял сапоги, снял джинси». На уточнююче запитання відповів, що пальто було на ґудзиках і без капюшона, а на ногах вбита мала невисокі напівчобітки, які він легко зірвав.

Катерина Маркуріївна незгодна з цією інформацією. Каже, що чоботи були по коліно. Дочка носила не пальто, а дублянку на блискавці і з капюшоном, темні штани, а не джинси.

У вбитої було два телефони — смартфон «Самсунг» у червоному чохлі і «Нокіа». Смартфон так і не знайшли, поліція виявили тільки його частини — задню кришку, батарею і розірваний на дві частини чохол. 2 січня 2018 року під час прочісування територію зі службовим собакою було виявлено телефон «Нокіа» на узбіччі дороги в напрямку селища Димер. Його знайшла на відстані — за одними даними, за 700 метрів від мосту через річку Кізка, за іншими — 150 метрів, а ще за одною інформацією — 300-400 метрів.

Оглядаючи телефон, слідчий побачив, що він вимкнутий, але його батарея не була повністю розряджена, оскільки після натискання кнопки одразу запрацював. Цей телефон автоматично виключається лише після повної розрядки батареї. Адвокат Цибенко каже, що телефон 29 грудня 2017-го могла виключити тільки сама Ноздровська або її вбивця. У той день телефон працював до 17 год.45 хв., бо в його пам’яті відобразився вхідний дзвінок.

Водночас, за даними телекомунікаційної експертизи, о 17.45 телефон Россошанського фіксується по місцю його проживання.

Під час слідчого експерименту Россошанський стверджував, що телефон у потерпілої був один — смартфон, без чохла. Коли він задзвонив у кишені пальто, то він нібито дістав його і розбив об коліно й кинув у воду. На уточннюче запитання, чи були ще інші телефони, він категорично відповів, що ні.

Мати підтвердила, що її дочка мала два телефони і носила їх тільки в сумці і не клала в кишеню верхнього одягу, бо раніше у неї вкрали два телефони.

У наступному засіданні в кінці лютого суд планує завершити допит матері і почати допит дочки загиблої. Також очікується, що виступить батько Ноздровської.

***

Нагадаємо, що Ірина Ноздровська зникла ввечері 29 грудня 2017-го, повертаючись з Києва додому в селі Демидів. Її знайшли мертвою 1 січня 2018-го у річці біля села. На тілі було 17 ножових поранень.

За кілька днів вину на себе взяв односелець Юрій Россошанський, чий син два роки тому збив машиною на смерть молодшу сестру Ірини.

Россошанський пояснював, що Ноздровська начебто не давала його рідним проходу, обзивала його вбивцею, тому ввечері на зупинці маршрутки біля магазину він убив її, щоб нарешті настав спокій, а тіло відніс за півтора кілометра і скинув у річку.

Після передачі справи до суду Россошанський змінив показання, кажучи, що раніше взяв на себе злочин, піддавшись по суті шантажу правоохоронців в обмін на звільнення його сина, який відбував тюремне покарання за смертельну ДТП. Крім того, йому обіцяли звинувачення у вбивстві в стані афекту і максимум 2 роки позбавлення волі. Та психіатрична експертиза афект не підтвердила.

Россошанський опинився на лаві підсудних із перспективою 15 років за ґратами або навіть і довічного ув’язнення.