Київський апеляційний суд скасував вирок яким затверджено угоду про визнання винуватості генерал-полковником податкової міліції 5 років тому. Тепер суд першої інстанції буде розглядати справу заново у загальному порядку.
Коротко нагадаємо, що у 2016 році затримали експершого заступника голови Державної податкової служби Андрія Головача. Його підозрювали у співучасті в незаконному відшкодуванні податку на додану вартість на 3 мільярди гривень для низки фіктивних компаній.
Головач утримувався під вартою з 9 серпня 2016-го. За кілька місяців, 14 грудня, він написав на ім’я заступника генпрокурора — головного військового прокурора Анатолія Матіоса — заяву про визнання вини і бажання укласти угоду про визнання винуватості. Податківець нібито добровільно захотів частково відшкодувати завдані державі збитки на суму 130 мільйонів гривень.
22 грудня 2016-го син підозрюваного Олександр Головач вніс гроші на рахунок казначейства. Того ж дня Матіос і Головач підписали угоду. 28 грудня року Оболонський суд Києва угоду затвердив. Головачу-старшому дали 5 років позбавлення волі умовно, звільнивши з випробуванням на 1 рік.
У вересні 2019-го Матіоса звільнили. Після цього у грудні син Головача звернувся до суду і попросив повернути 130 мільйонів гривень, бо нібито вніс їх на казначейський рахунок помилково. Про цю незвичайну історію ми вже писали. Минулої осени суддя Печерського суду Світлана Волкова ввійшла в становище позивача і зобов’язала державу повернути йому гроші. Це рішення скасував апеляційний суд, зазначивши, що син ексчиновника добре розумів, за що платить гроші, а саме за звільнення із в’язниці свого батька.
Паралельно у Київському апеляційному суді також слухалась скарга Головача на вирок. Через 5 років колишній податківець заявив, що суд не мав затверджувати угоду. Аргументи були такі, що проти нього не було доказів, не було підстав для визнання провини і угода не була добровільна. Прокурором нібито помилково оцінено його показання як такі, що викривають членів злочинної організації. Головач переконував, що його показання мали характер припущень та ніяких доказів проти організації Клименка він не надав, бо таких не існувало.
Минулої весни апеляційний суд Головачу в скасуванні вироку відмовив, оскільки він «не погоджується з вироком суду першої інстанції… з тих підстав, з яких він не може бути оскаржений».
Позивач не здався і пішов до Верховного суду, де знайшов розуміння. Колегія суддів Ковтунович, Анісімов, Луганський повернула скаргу на новий розгляд в апеляцію. Бралися до уваги доводи Головача, що 5 років тому угода укладена ним не добровільно, що є прямою підставою для оскарження вироку.
Апеляційний суд за другим разом підійшов до справи більш ретельно.
Зокрема, вирішив, що затвердження угоди щодо одного особливо тяжкого злочину, за ч.1 ст.255 КК щодо участі у злочинах злочинної організації було неможливим.
Станом на грудень 2016-го КПК передбачав укладення угоди про визнання винуватості щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, а також особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи, якщо інформація підтверджена доказами.
Тільки в березні 2017-го статтю 469 Кримінального процесуального кодексу доповнили абзацом, в якому передбачили можливість угод про визнання винуватості щодо інших особливо тяжких злочинів, не підслідних НАБУ, скоєних за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови дачі викривальних показань.
Крім того, заслухали аудіозапис судового засідання від 27 грудня 2016-го. Із запису чутно, що суддя перевірив добровільність укладання угоди лише запитанням до обвинуваченого і його позитивною відповіддю.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що документи в матеріалах справи свідчать про протилежне.
У матеріалах є клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов’язання від 26 грудня 2016 року за умови затвердження угоди про визнання винуватості.
До цього моменту Головач безперервно утримувався під вартою з 9 серпня 2016 року, що, як вважає суд, безумовно свідчить про встановлення обвинуваченому таких умов, за яких укладання угоди про визнання винуватості було єдиним можливим способом негайно звільнитися з-під варти.
Встановлення обвинуваченому, який перебуває під вартою, умови звільнення — підписання угоди про визнання винуватості, безперечно свідчить про тиск на нього.
За поясненнями самого Головача, ініціатором укладання угоди був заступник генерального прокурора — головний військовий прокурор Матіос, який вимагав від нього визнання винуватості в інкримінованих йому злочинах.
Зі слів експодатківця, Матіос наголошував, що за будь-яких умов відносно нього та його родини триватиме кримінальне переслідування та як компроміс у разі визнання вини він узгодить покарання, не пов’язане із позбавленням волі та конфіскацією майна, а також забезпечить припинення будь-яких кримінальних переслідувань щодо членів його родини.
18 грудня 2016-го було виділено кримінальне провадження щодо відмивання грошей Головачем і членами його родини. 22 грудня, після підписання угоди з Матіосом, у той же день це провадження також було закрито за відсутністю в діях фігурантів складу злочину. Головач розцінює появу цього провадження і його закриття як ще один важіль тиску. Адвокатські клопотання і запити були відкликані під тиском представників Головної військової прокуратури, який проявлявся в погрозах незаконно притягнути до кримінальної відповідальності близьких родичів Головача.
Також враховуються доводи щодо тиску шляхом накладення арешту на майно, яке належало не лише Головачу, а й членам його родини та знайомим.
Відтак апеляція вирішила, що в грудні 2016-го колегія суддів Оболонського суду на чолі з Дев’ятком не мала затверджувати цю угоду, оскільки є обґрунтовані сумніви у добровільності її укладання.
Вирок скасували і справу скерували до суду першої інстанції для розгляду в загальному порядку.
Головачу інкримінується підписання документів для відшкодування ПДВ «фіктивним» компаніям у 2012 році.
Відтак можна прогнозувати, що від нетяжкого звинувачення у службовому підробленні його скоро звільнять саме за строками давності.
Ексчиновника будуть судити за два злочини, які є особливо тяжкими і мають строк давності 15 років. По-перше, це вже згадана ч.1 ст.255 КК щодо участі у злочинах злочинної організації (слідство не вважає Головача членом злочинної організації Клименка, хоча припускає, що він здогадувався про її існування). По-друге, це ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК — умисне заволодіння чужим майном шляхом і зловживання службовим становищем, в особливо великих розмірах злочинною організацією.
Ірина Салій, «Судовий репортер»
22
0
20
20
