Фрунзенський райсуд Харкова виправдав колишнього начальника відділу відпрацювання схем мінімізації платежів до бюджету місцевої податкової інспекції.
Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на вирок від 11 лютого.
У 2010 році до СБУ звернувся чоловік і повідомив, що співробітник податкової і слідчий міліції вимагають 10 тисяч доларів за закриття справи проти приватної компанії, де заявник працював заступником директора. Усі зустрічі і спілкування проходили в кафе «Клуб Нічка». Чоловік приніс в СБУ записи двох розмов, які зафіксував з допомогою свого годинника. У подальшому правоохоронці організували спецоперацію із передачі коштів і затримання підозрюваних. Останні не хотіли брати гроші особисто, тому заявник давав їх юристу, а той уже приніс їх слідчому поліції.
Підозрювані провину не визнавали і стверджували про провокацію. У серпні 2010 податківець готувався до весілля і саме тому зустрічався у закладі «Клуб Нічка» зі своїм знайомим слідчим поліції, який допомагав організувати святкування. Одного разу до них за столик підсів заявник. Слідчий знав його, бо раніше цей чоловік фігурував у кримінальних справах щодо конвертаційних центрів. Заявник цікавився ситуацією щодо одної приватної фірми, хотів консультації і вони йому дали контакт одного юриста. Відтак, за версією захисту, на зустріч приходив не посередник, а юрист.
Свідок-юрист на досудовому слідстві підтримав версію правоохоронців, а саме, що просто пішов узяти гроші і слідчий за це дав йому із пачки сотню доларів. Але пізніше в суді відмовився від таких показань, кажучи, що дав їх під тиском. Говорив, що ходив на зустріч із потенційним клієнтом, хотів підписати договір про надання правової допомоги, але клієнт відмовлявся і про справу також говорити не хотів. Зрештою, клієнт просто дав гроші, кажучи, що договір підпишуть пізніше. Юрист не знав, що там за сума, але сприйняв її як гонорар. Втім, одразу після цього був затриманий. З’їхалися співробітники правоохоронних органів. Свідку пояснили, що він став жертвою, що його відвезуть в Лук’янівське СІЗО, підірвуть. Далі його змусили зустрітися зі слідчим поліції, щоб дати йому гроші. Свідок повідомив, що вирішив усе ж не давати гроші знайомому, розуміючи, що це провокація, і кинув гроші в кущі.
Водночас з’ясувалося, що ані цей слідчий, ані податківець даною справою не займалися і не мали повноважень її закрити. Тому їх дії кваліфікували як шахрайство.
Справу щодо слідчого поліції закрили на підставі закону про амністію у 2011 році.
Експодатківця у 2014-му засудили до 1 року і 6 місяців обмеження волі, але звільнили від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік.
Але через кілька місяців апеляція вирок скасувала з тої причини, що суд першої інстанції після дослідження доказів не поцікавився в учасників, чи мають вони доповнення, а одразу перейшов до дебатів. Крім того, суд не вирішив питання про можливість закінчити судове слідство в умовах неявки у засідання потерпілого.
Справа слухалася за правилами Кримінального кодексу 1960 року.
Після повторного розгляду справи Фрунзенський суд Харкова колишнього податківця виправдав. Раніше обвинувальний вирок базувався на результатах оперативно-розшукових заходів. Але тепер суд визнав ці докази недопустимими.
Суду не було надано судової ухвали, яка би підтвердила законність оперативно-розшукових заходів.
Київський апеляційний суд підтвердив, що у 2010 виносив таку ухвалу. Однак більше інформації надавати відмовився, посилаючись на державну таємницю.
Без такої ухвали Фрунзенський суд відмовився визнавати прослуховування і телефонних розмов і записи спілкування допустимими доказами і зіслався на висновок Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 751/7557/15-к. Суд звертав увагу прокурора, що в нього нібито була надати суду та стороні захисту такі процесуальні документи.
Записи, які заявник таємно зробив на свій годинник, суд вважає незаконними, тому також не враховує. Більше того, вважає, що в діях цього чоловіка був елемент підбурювання.
Потерпілий погано пом’ятав ті події і в суді оголошувалися його показання слідчому. У протоколі допиту написано, що він мав бажання притягти до відповідальності осіб, які вимагають в нього гроші. Записи розмов зробив до звернення до правоохоронних органів. Тобто діяв з особистих мотивів і був заздалегідь упереджений щодо обвинувачених. У судовому засіданні чоловік підтвердив, що першим зателефонував обвинуваченому, після того, як йому робітники СБУ видали гроші.
Крім того, суд не визнав ключового свідка працівником компанії, щодо якої була кримінальна справа. Він нібито працював неофіційно. Більше того, директор цієї фірми говорив, що був проти порушення справи про хабар із прив’язкою до його компанії. Тоді його співробітник начебто вирішив це питання самостійно, звернувшись у правоохоронні органи. Суд робить висновок, що ініціатива виходила від самого заявника, а величина суми мала відіграти роль додаткового тиску на підсудних, шляхом введення в спокусу отримання великої суми грошей без найменшого ризику за невчинення дій, що не входили до їх компетенції.
Суд наголошує, що сума в 10 тисяч доларів США називається тільки заявником і нічим не підтверджується. Свідок показав, що обвинувачений нібито набрав цю суму на екрані мобільного телефону. Сторона обвинувачення мала довести це, але жодного доказу, включаючи відхилені судом записи розмов, в справі немає.
Суд переконаний в тому, що усвідомлюючи, те що юрист (посередник) не є службовою особою і суб’єктом складу злочину за ст. 368 КК України, оперативні працівники СБУ вийшли за межі законної оперативно-розшукової дії, не обмежилися пасивним розслідуванням справи, а змусили останнього зустрітися з обвинуваченим і передати йому гроші. Ніщо в матеріалах справи не свідчить про те, що юрист передав гроші обвинуваченому в якості хабара, а не в якості грошей для вирішення питання стосовно третіх осіб або стосовно себе. Коли справа слухалась судом повторно, то юриста допитати не вдалося, тому що кілька років тому він виїхав за межі країни.
Суд виніс виправдувальний вирок за відсутністю в діях особи складу злочину.
22
0
20
20
