Новозаводський районний суд міста Чернігова виправдав чоловіка від звинувачень у встановленні та поширенні злочинного впливу в слідчому ізоляторі.

Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 2 лютого.

Йдеться про громадянина, який неодноразово притягався за корисливі злочини. У 2007-2008 роках він відбував покарання у Прилуцькій виправній колонії для неповнолітніх. У подальшому утримувався у Райківській виправній колонії (№73), Чернігівському слідчому ізоляторі і Покровській виправній колонії (№ 17). З 2023-го сидів у у Вінницькій виправній колонії (№ 86).

За версією обвинувачення, у 2017-2021 роках у Чернігівському СІЗО засуджений набув неформального статусу «смотрящего» за установою — кримінального авторитета, який уповноважений вирішувати питання, віднесені до відання «ворів у законі», відповідає за ситуацію в установі, є утримувачем «злодійського общака» та ін.

У рамках негласних слідчих дій перехоплено телефонні розмови, які, нібито, свідчили про авторитетність і статус цього чоловік в злочинній ієрархії. 

Йшлося загалом про сім епізодів злочинного впливу за період серпень-вересень 2020 року. Обвинуваченому інкримінували, що він налагодив взаємодію з працівниками СІЗО і вирішував переміщення увʼязнених між камерами так як йому було вигідно, організовував передачу посилок із забороненими речами, особисто міг вільно пересуватися по території СІЗО, організовував побачення арештантів із рідними та знайомими, вирішував спори між утримуваними з точки зору неписаних кримінальних «законів» і «понять» та ін.

При етапуванні увʼязненого до іншої установи виконання покарань, «смотрящий» давав характеристику «смотрящим» тої установи, повідомляв чи вʼязень є «порядочним» чи «непорядочним», чи має проступки, що не відповідають «злодійським поняттям», чи скидався грошима і продуктам харчування для поповнення «общака» тощо.

Якось у ніч на 14 серпня 2020 року в СІЗО один арештант без дозволу «смотрящего» святкував своє етапування до іншої установи, був пʼянний і шумів, чим привернув до себе уваги, в тому числі працівників установи. Це могло призвести до погіршення режиму утримання. Тому «смотрящий», нібито,  домовився із невстановленими працівниками ізолятора про відтермінування етапування цього чоловіка, помстившись таким чином. Після цього «смотрящий» спільно ще з одним увʼязненим, начебто, побили порушника дисципліни.

Наступного дня за допомогою мобільного звʼязку «смотрящий», начебто, дав вказівку здійснити фізичне насильство над «баригою» — увʼязненим, який мав доручення продавати різні не заборонені товари серед утримуваних у СІЗО.

Ще одним із епізодів було те, як обвинувачений по телефону розʼяснював утримуваним СІЗО про ліміт виділення їм цигарок із «общака».

У судовому засіданні чоловік вину не визнав і сказав, що авторитетом у СІЗО не був. Якщо до нього звертались за порадою, він допомагав, підказував, знайомив, оскільки не міг відмовити на прохання. Під його впливом ніхто злочину не вчинив, гроші на злочинну діяльність він не спрямовував. Розповів, що провів у тюрмі 18 років, тому його легше звинуватити. Після звільнення одружився, працює і почав нове життя.

Єдиним свідком у суді була жінка, яка в 2020 році через знайомих купила наркотики (матадон) в якось Роми. Віддала 3500 гривень, але Рома товару не дав і втік. Обвинувачений їй по телефону допоміг звʼязатися із особою, яка назвала адресу проживання того Роми. 

Більше інших свідків не було. Заяви будь-яких потерпілих від насильства чи інших дій обвинуваченого у справі відсутні. За фактами насильства в СІЗО до відповідальності більше ніхто не притягався.

Того ніякими доказами не доведено, що за вказівкою обвинуваченого в слідчому ізоляторі були побиті увʼязнені.

Основні докази обвинувачення зводяться до записів телефонних розмов у слідчому ізоляторі. Лінгвіст, даючи експертний висновок про наявність у обвинуваченого статусу у злочинній ієрархії, оперував кримінальними жаргонізмами, які не мають нормативного визначення.

Законодавством не визначено поняття «смотрящий» і немає критеріїв, за якими можна зʼясувати, що особа має такий статус.

На думку суду, матеріали справи не містять доказів, що чоловік отримав статус так званого «смотрящего» саме з метою встановлення або поширення злочинного впливу.

Посередництво у конфлікті з деяким Ромою, який не віддав жінці оплачений нею метадон, на думку суду, не становить складу злочину — поширення злочинного впливу (ч.2 ст. 255-1 ККУ).

Так само суд вважає, що не становить цього складу злочину і передача та розподіл між увʼязненими цигарок. Прокурор не конкретизував, яка яка саме злочинна діяльність забезпечувалась передачею та розподілом серед вʼязнів СІЗО цигарок.

15

0

20

20