Апеляційний суд Києва виніс новий вирок колишньому директору Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України Василю Мадзігону та його синові, яких звинуватили у намаганні отримати $11 млн за оренду приміщення.
Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на вирок від 12 липня.
4 квітня 2013 року cуд визнав керівника Інституту винним за ч.3 ст. 368-2 КК (в редакції 2011 року), а саме у закінченому замаху на одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, за відсутності ознак хабарництва. Сина Віктора, який працював старшим науковим співробітником в цьому ж Інституті, засудили як пособника злочину. Суд призначив обом по 5 років позбавлення волі умовно.
Йшлося про отримання грошей за за передачу в оренду приміщення будинку по вул. Богдана Хмельницького,10 в м. Києві, площею 2290 кв.м., що перебувало на балансі Інституту.
У 2011 році з пропозицією оренди на 49 років до керівника Інституту звернулась засновник ТОВ «Армада-кво». Мадзігон начебто висунув вимогу передати йому $11,5 млн винагороди із розрахунку $5000 за один квадратний метр. У подальшому підприємиця переконала зменшити суму до $11 млн. Керівник Інституту нібито говорив їй, що цими грошима мусить поділитися із членами Президії Національної академії педагогічних наук, яка буде давати дозвіл на оренду. Однак, за даними слідства, насправді члени Президії про злочинні наміри обізнані не були, а прийняли ті доводи, що приміщення аварійне і орендар проведе його ремонт своїм коштом.
У березні 2012 року в приміщенні Інституту педагогіки було вилучено 250 тис. доларів та 800 тис. грн. Керівник Інституту і його син були затримані. Планувалося, що решту $10,65 млн підприємиця перерахує до статутного фонду новостворених компаній, приховавши таким чином факт передачі неправомірної вигоди.
Прокурор і захисник з кола близьких родичів обвинувачених подали апеляції. Фактичні обставини вчинення злочину ніким із учасників судового розгляду не оспорювались.
Прокурор вимагав суворішого покарання – 10 і 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Він вказував на невідповідність покарання тяжкості злочину. На його думку, суд помилково змінив кваліфікацію з ч. 4 ст. 368 КК на ч.3 ст. 368-2 КК. Також прокурор зазначав, що суд першої інстанції необґрунтовано врахував пом’якшуючу обставину – щире каяття підсудних, оскільки вину вони протягом досудового та судового слідства не визнавали, а визнали лише під час судових дебатів, що, на його думку, свідчить про формальне визнання вини з метою уникнути покарання.
Адвокат просив змінити вирок в частині іспитового терміну з 3 років на дворічний строк, мотивуючи, оскільки такий іспитовий строк вимагає щомісячного з’явлення до кримінально-виконавчої інспекції і є занадто великим для 76-річної хворої людини. Крім того, адвокат стверджував, що засновниця фірми-орендаря вчинила ряд провокаційних дій, що слід вважати обставиною, що пом’якшує покарання.
У грудні 2013 року Апеляційний суд залишив вирок без змін. Але в лютому 2015-го Вищий спеціалізований суд направив справу на новий розгляд до Апеляційого суду.
Суд першої інстанції вважав, що передача приміщення в оренду перебувала поза межами повноважень керівника Інституту, оскільки він мусив отримувати дозвіл у Президії Національної академії педагогічних наук.
Але Апеляційний суд звернув увагу, що керівник Інституту сприяв у прийнятті Президією НАПН рішення про надання згоди на укладення договору оренди, що охоплюється диспозицію ст. 368 КК України і є ознакою об’єктивної сторони злочину, передбаченого цією статтею. Крім того, він особисто розірвав договір з попереднім орендарем – ГО «Фонд сприяння розвитку української культури» та уклав новий договір. Тому суд дійшов висновку, що в діях Мадзігона були ознаки об’єктивної сторони злочину (хабара).
Суд врахував пом’якшуючі обставини – щире каяття та сприяння розкриттю злочину, похилий вік Мадзігона-старшого, його досягнення в науці, наявність почесних звань та нагород, стан здоров’я, а також наявність на утриманні членів сім’ї.
Новим вироком суд призначив обом покарання у вигляді позбавлення волі на 2 роки і 1 місяць з конфіскацією всього майна, за винятком житла. З 18.03.2012 року по 04.04.2013 вони перебували під вартою. Суд зарахував це як один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі. Відтак підсудні вважаються такими, що вже відбули тюремне покарання.
22
0
20
20
