У засіданні 6 червня Шевченківський суд Києва завершив допит Катерини Дуняк, чию доньку Ірину Ноздровську жорстоко вбили 4,5 роки тому.
Про це повідомляє «Судовий репортер».
Допит потерпілої розпочався ще 13 січня і тривав загалом три засідання, включаючи 23 лютого і 6 червня.
Після широкомасштабного військового вторгнення вторгнення судовий розгляд перервався на 3 місяці. Один із суддів колегії Євгеній Сидоров пішов в тероборону. Село Демидів, в якому проживають батьки Ноздровської, понад місяць було окуповане росіянами.
Мати загиблої ще 24 лютого поїхала до чоловіка в лікарню. Повернутись додому жінка не змогла, оскільки Збройні сили України підірвали міст у Демидові і захисну дамбу Київського водосховища, щоб зупинити просування росіян. У період окупації жінка мешкала у Вишгородській лікарні поряд зі своїм госпіталізованим чоловіком.
Демидів затопило і це врятувало Київ від наступу. Під водою опинилося і місце знайдення тіла Ноздровської на березі місцевої річки Кізка.
1 квітня Демидів звільнили українські війська.
Лише на початку червня суд зміг відновити розгляд справи по суті. Якби не війна, то суспільство уже могло б почути вирок.
Вільні показання потерпілої Дуняк чергувалися із запитаннями адвоката обвинуваченого, а також прокурора.
Катерина Маркурівна вкотре заявила, що Юрій Россошанський сам не міг скоїти цей злочин і вбивство є замовним.
— Багато було допущено помилок прокуратурою, поліцією, багато було допущено помилок і судом. Поліція не була заінтересована розкрити це вбивство, як і прокуратура. 29-го [грудня 2017 року], коли моя дитина не прийшла додому, і я побігла на остановку, то там стояла поліцейська машина. Неспавши і обдумуючи кожну річ, кожну мєлоч (плаче — ред.), я зрозуміла, що машина там була неслучайно в цей день. Більш їх немає, цих машин. Більш поліцейські машини не стоять біля магазина, навіть коли була охрана (мається на увазі охорона, приставлена до потерпілих — ред.).
Я хочу спитати: де слідство?! … Коли знайшли мою дитину 1-го числа, вам не видається дуже дивним, що після новорічного стола, через 20 хвилин Кива був з поліцією. Через 20 хвилин вони вже ждали… Всі прекрасно знають, чому Кива з’являється в таких місцях, де треба прикрить вбивство. Аваковська людина, рашист. Коли мою дитину знайшли, все пішло не так.
Все сфабрикували. Чому не була зразу пущена собака?! Чому її привезли на другий-третій день?! Чому ніж той не такий?! Перший день не було ножа, а на другий знайшли. Добре був дощ. Осьо ніж лежить… Тут обмила [дощова вода] кров, звідси (з протилежного боку — ред.) крапля крові?! Коли вбивали, кров лила і летіла з моєї дитини!!! Не було крові?! Одна крапля?!
У матеріалах справи є дані, що Ноздровська скаржилась співробітнику по ГО «Рух боротьби з корупцією», що їй ночами дзвонить невідома особа і мовчить (номера свідок не знав — ред.), у зв’язку з чим вона у грудні 2017-го купила собі газовий балончик.
Павло Панфьоров, на той час начальник Вишгородського райвідділу поліції пояснював, що у вересні 2017 року йому на мобільний зателефонувала Ноздровська і попросила з’ясувати, хто їй дзвонить ночами і мовчить у слухавку. Панфьоров сказав, що нібито відмовив жінці, пояснивши, що потрібна ухвала суду, і порадив звернутися із офіційною заявою. Проте Ноздровська у Вишгородський райвідділ поліції з такою заявою не зверталась і йому більше не телефонувала.
Але слідством встановлено, що в період з 10 травня по 21 вересня 2017-го між номерами Ноздровської і Панфьорова відбулося 66 з’єднань загальною тривалістю 54 хвилини. Остання розмова була 21.09.2017 тривалістю 15 хв. Крім того, 29 грудня 2017-го в день зникнення жінки Парфьоров телефонував їй шість разів — о 21 годині, а також наступного дня о 09.25, але дзвінки переадресовувались на голосову пошту. Також відомо, що 16.09.2017 о першій ночі телефон Ноздровської протягом 13 хв. отримав 7 вхідних дзвінків від номера Панфьорова. 08.12.2017 о другій ночі і 9 грудня о другій ночі фіксувалися дзвінки від Панфьоров тривалістю по кілька секунд кожен.
Потерпіла каже, що донька спілкувалась із Панфьоровим з приводу проблем в опіці над сином загиблої сестри. Колишній зять не давав родині бачити дитину і з цього приводу була кримінальна справа.
Катерина Маркурівна вважає, що до вбивства Ірини причетні діючий нардеп Антон Яценко і колишній парламентарій Ярослав Москаленко. Це начебто сталося тому, що Ноздровська вивчала тендери у Вишгородському районі на Київщині, виявила там порушення і незадовго до смерті направила звернення до ГПУ і МВС. Ще раніше у період з 2007 року і до початку 2014-го Ноздровська працювала в Яценка, в його «Тендерній палаті», а також на парламентських виборах 2014-го. Звільнилася вона у Яценка зі скандалом.
Захисник обвинуваченого Юрія Россошанського аналізував телефонні трафіки і запитував потерпілу, наскільки ця інформація підтверджує версію слідства. Потерпіла і раніше висловлювала в цьому сумніви.
Адвокат каже, що вивчив дані по гелокації телефонів і з’ясував, що в імовірний період вбивства мобілка Россошанського ні разу не фіксуєься тою ж базовою станцією, що телефон Ноздровської. Можна було б припустити, що чоловік залишав телефон удома. О 18.59 на мобілку поступає дзвінок (від сина із СІЗО — ред.) і розмова триває 6 хв.29 сек. В цей час телефон Самсунг Ноздровської ще фіксується біля мосту, після чого вбивця його розбиває. Тобто якби Россошанський був на місці вбивства, то не міг би відповісти на дзвінок на мобільний у себе вдома.
Слідство вважає, що Ноздровська прибула в село на синьо-білому бусі, яким керував Т-сов. Але на допиті цей водій нічого корисного не розповів і потерпілу не пригадав. Зате слідчим вдалося встановити точний час прибуття авто, яке зафіксували дві камери відеоспостереження — одна по вулиці Київська 102/2 від магазину будівельних інструментів та по вулиці Вербовій 25-А, кінцева автозупинка «Зоопарк «12 місяців». Перша камера фіксувала маршрутку о 17.32, а друга — зупинку о 17.34.
Ці ж камери записали, що через 2 хв.39 секунд прибула інша маршрутка. На слідчому експерименті Россошанський показав, що після вбивства ніс тіло по вулиці Вербовій 250 метрів і потім звернув на вулицю Перемоги. Ці 250 метрів — це шлях, яким їде маршрутка. Тому адвокат запитував потерпілу, чи вірить вона, що за 2 хв.39 сек. Россошанський міг убити Ноздровську, непомітно пронести її на плечі 250 метрів і звернути на сусідню вулицю. Катерина Маркурівна каже, що ні, тим більше на зупинці не знайшли жодної краплі крові. Потерпіла нагадує, що її дочка була “бойова” і так легко не далася б нападнику, зрештою, на місці могли б залишитися її особисті речі, які могли випасти після сутички, але нічого не знайшли. Зокрема, так і не розшукана жіноча сумочка загиблої.
Дочка Ноздровської вийшла з маршрутки в селі Демидів на тій самій зупинці у період 8 хвилин із моменту нападу на її матір і, нічого не запідозривши, пішла додому.
Катерина Дуняк каже, що і водій не міг не запам’ятати Ірину, адже вона щодня їздила.
Суддя Слободянюк зазначив, що адвокат посилається на дані щодо маршруток, але клопотань про витребування і дослідження таких документів до суду не надходило. «Суд сприймає, що це вигадки учасників. Якщо буде клопотання про дослідження тих документів… Суд таке клопотання вирішить», — сказав головуючий. Адвокат відповів, що доводити повинна сторона обвинувачення, але суддя пояснив, що в даному випадку на ці обставини посилався саме захист. Також суддя нагадав, що водій маршрутки в судовій залі не допитувався. «Суд не може сам збирати докази», — пояснив головуючий.
— Дуже тяжко втрачать дітей. Дуже тяжко втрачати батьків. Дуже тяжко втрачати рідних. Цей біль нестерпний. Життя нема. Воно стоїть на місці. Ти просто існуєш, тому що не можна накласти на себе руки. Як каже боженька, це дуже велика кара… Чому не було слідства нормального? Чому суд взяв обвинувальний цей акт, який, як казала прокурорша, котра сиділа тут, що його білими нитками шито. Читавши цю справу, плювалася — це сказала прокурорша. Бо там нема нічого, що треба було розслідувати… Йдучи до своїх дітей не могилки, я не бачу дороги. Не бачу дороги ніколи… Я хочу тільки правди, правди і справедливості, щоб були покарані вбивці моєї дитини. Не був Россошанський сам, але він знав про вбивство… Якби він не був там, він би пішов на поліграф. Я б пішла, навіть не готуючись, бо я знаю, що я кажу правду… Россошанський, піди на детектор брехні! Докажи, що ти не знав про вбивство, що не був там! Як ти міг допустить, знаючи, що готується вбивство, як ти міг допустить? Як би там не було. Якими б ворогами я в тебе не була, я б такого не допустила… Це горе батькам! Це горе дітям, які ростуть сиротами!..
Адвокати… Я була тоді не та, була неадекватна. Я не розуміла. Була в стресі. [Адвокати] Худяков, Панченко нікого не допускали. А було багато людей, які хотіли взяться за цю справу… А потім раз — Панченко і втік, навіть не розірвав з нами договір. Скажіть чому? Якщо ви боїтеся цієї справи і не хочете вести її по-людськи, откажіться! Скажіть: ми не можемо. Підуть другі люди. Поки не зробили те, що треба було зробить. Вони зробили свою справу. Не написали в суд ні одного клопотання. Де клопотання хоч одного адвоката мого?! І хто з них знає справу цю? Я не адвокат, але знаю більше, ніж мої адвокати.
Колишній адвокат потерпілих Худяков начебто мав юридичну фірму з жінкою на ім’я Леся, яка раніше працювала в Антона Яценка і була подругою його дружини. Тепер мати вбитої каже, що саме Худяков радив сім’ї нікуди не звертатись і нічого не робити, щоб слідство проходило без шуму.
Суддя запитав матір убитої, яке рішення, на її думку має прийняти суд: виправдати Россошанського чи засудити до певного покарання.
— Суд він завів в оману. Тому він співучасник у вбивстві… Я хочу, щоб убивці були покарні… Хочу щоб була розкрита особиста переписка моєї дитини, щоб геолокації взяли, телефони… Я хочу справедливості, правди, — відповіла потерпіла.
Россошанський під кінець засідання попросив більше не доставляти його в суд, а дозволити відеоконференцію із СІЗО. Пояснив, що йому тяжко їздити, бо в машині жарко і він задихається та мало не втрачає свідомість. Потерпіла Дуняк обурилася і сказала, що наполягає на особистій присутності обвинуваченого. Зрештою, суд клопотання Россошанського не задовольнив, але сказав, що звернеться до керівництва конвойної служби, щоб там забезпечили належні умови для конвоювання обвинуваченого, зважаючи на його стан здоров’я.
У наступних засіданнях суд має ще допитати дочку загиблої, а також батька, який досі перебуває у лікарні в тяжкому стані.
Нагадаємо, що в попередньому засіданні обвинувачений Россошанський натякнув, що нібито відмовився від ідеї пройти поліграф після якоїсь події в червні минулого року. На запитання судді він сказав, що сьогодні на нього вже ніхто не тисне. Більш докладні пояснення він обіцяє озвучити лише в останньому слові.
22
0
20
20
