На суддю Вищого антикорупційного суду Ярослава Шкодіна подали скаргу за прийняте ним рішення. 12 лютого Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя винесла судді догану і позбавила оплат до окладу на один місяць.
Цікаво, що скаргу на суддю ще в квітні минулого року скерували його колеги — судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, які побачили в його рішенні порушення кримінального процесуального закону і суддівської етики.
Суд громадськості
Напередодні розгляду дисциплінарної скарги у ВРП представники Центру протидії корупції і Dejure зробили публічні заяви про те, що суддю Шкодіна треба покарати. І це далеко не перший публічний випад антикорупційних активістів проти цього судді.
11 лютого голова правління Центру протидії корупції Віталій Шабунін опублікував на «Українській правді» блог «Суддя ВАКС Шкодін з грубим порушенням закону випустив з СІЗО фігуранта збройної схеми на мільярд Лієва. Чи покарає його за це ВРП». У статті Шабунін навів ще чотири приклади сумнівних рішень Шкодіна і зазначив, що 19 суддів ВАКС підписали звернення на підтримку колеги.
Організація Dejure висловилася гостріше: «Чи дозволить ВРП судді Шкодіну і надалі «шкодити» антикорупційним справам».
«Шкодін повинен отримати справедливе покарання за грубе порушення закону, адже його дії не тільки допомагають корупціонерам втекти від відповідальності, але й шкодять репутації ВАКС, дискредитуючи його в очах суспільства», — йдеться на сторінці Dejure у Facebook.
Секретарем Другої дисциплінарної палати ВРП, яка розглядала скаргу, є Роман Маселко, у минулому адвокат, громадський активіст і учасник «Автомайдану».
Маселко розкрив інформацію, що з Шабуніним знайомий, але, вважає, що це не завадить йому бути неупередженим. У Dejure Маселко був членом правління до його затвердження членом Вищої ради правосуддя у 2022 році. Однак конфлікту інтересів він не бачить. Присутні із ним погодилися і відводу не заявляли.
Суддя Шкодін хотів долучити до справи публікацію Шабуніна і скриншот старішої публікації із сайту Dejure про те, що в кращі часи йому присвоїли премію «честь тижня» за якесь правильне, на думку активістів, судове рішення.
Член ВРП Віталій Саліхов, який був доповідачем по скарзі, сказав, що взагалі не читає таких повідомлень. Вища рада правосуддя одноголосно не підтримала долучення публікацій. «Ну, ми чесно навіть не бачили цієї інформації», — запевняв Маселко.
Хто кого ввів в оману
29 січня 2023 року суддя Шкодін відмовив прокурора Офісу Генерального прокурора у взятті під варту ексочільника департаменту Міноборони Олександра Лієва в справі про розкрадання 1,3 млрд гривень.
Суддя пояснив, що підозра Лієву відповідала стандарту обґрунтованості в такій мірі, що виправдовувало подальше розслідування. Але якість доказової бази, нібито, не дозволяла застосувати жодний запобіжний захід.
У рішенні Шкодін також висловив думку, що правоохоронний орган не може обґрунтовувати клопотання інформаційним «шумом» у ЗМІ і в країні, яка захищається від збройної агресії РФ, переслідування службових осіб Міністерства оборони не може ґрунтуватися лише на фактах підписання певного договору і застосування найсуворішого запобіжного заходу, як і будь-якого іншого, повинно бути виправданим, інакше це негативно вплине на обороноздатність держави.
Первісно розслідування вело Головне слідчого управління Нацполіції на основі матеріалів СБУ. І тільки після затримання посадовця Міноборони слідчі збагнули, що це справа Націоніального антикорупційного бюро. 5 лютого 2024 року підслідність все-таки визначили за НАБУ. 12 лютого 2024-го Апеляційна палата ВАКС попереднє рішення скасувала і обрала Лієву запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою застави 50 млн грн.
15 березня 2024 року близько опівночі суддя Шкодін звільнив Лієва під особисте зобовʼязання. Розгляд клопотання відбувся за відсутності в засіданні самого Лієва і прокурора.
Підозрюваного не змогли доставити зі слідчого ізолятора, а відеоконференцію не організували через відключення світла. Присутність прокурора була обовʼязкова, його викликали, але він так і не прийшов.
Триденний строк розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу спливав 16 березня, в суботу, коли в Вищому антикорупційому суді офіційно вихідний. Щоб не порушувати строки і права підозрюваного, суддя Шкодін знехтував деякими формальностями. Він розглядав клопотання до ночі у присутності самого адвоката. Але, що варто відзначити, з відеотрансляцією на ютуб-каналі Вищого антикорупційного суду.
Вячеслав Навроцький, який представляв Шкодіна під час розгляду дисциплінарної скарги, вважає, що суддя діяв в умовах правової колізії.
Виникав конфлікт між інтересами держави, щоб були дотримані формальні вимоги і прокурор був присутній у засіданні, і приватним інтересом підозрюваного, який утримувався у СІЗО, хоча прокурор, нібито, вже сам визнав, що проти Лієва недостатньо доказів.
У НАБУ справа перебувала трохи більше місяця і за цей час до неї виникло багато запитань. 13 березня 2024 року прокурор САП Юрій Лучків вирішив повернути сумнівні матеріали поліції для продовження слідства.
«Незважаючи на те, що підозрювані Лієв та Накхур на момент вчинення інкримінованого злочину були службовими особами центрального органу виконавчої влади, на теперішній час у провадженні не зібрано достатніх доказів для кваліфікації їхніх дій за ч.5 ст.191 ККУ», — йшлося у постанові прокурора.
Суддя Шкодін акцентував увагу, що навіть після такої постанови прокурора підозру необґрунтованою не визнав і все ж обрав Лієву запобіжний захід, хоч і найслабший. І зробив це, зокрема, з урахуванням воєнного стану і факту непоставки жодного мінометного пострілу ЗСУ.
У засіданні дисциплінарної палати прокурор САП Лучків не захотів вдаватися у деталі
«недостатності доказів». Він каже, що постановою про визначення підслідності не змінив кваліфікації дій Лієва і справу не закривав.
— Я переконаний, шо Лієву повідомлено обґрунтовану підозру. Він підписував контракт, який не був виконаний і по якому були сплачені кошти за непоставлені мінометні постріли. Щодо співучасті інших осіб — там були складні моменти. Однак я не хочу їх коментувати. Я так розумію, досудове розслідування завершено, зібрані нові докази…
На сьогодні Лієв, його адвокати та інші обвинувачені знайомляться з матеріалами справи, що, імовірно, передує її передачі в суд. Нинішній прокурор у справі Юревич сказав, що підозру Лієву трохи змінили, але це все ще та сама кваліфікація за ч.5 ст.191 ККУ.
Прокурор САП Лучків після зміни підслідності вважав, що більше не відповідальний за цю справу.
Замість нього до суду мав іти прокурор Михайло Юревич із Офісу генпрокурора, який насправді був від початку в цій справі, у тому числі процесуальний керівником, і відвідав багато судових засідань. Проте Юревич каже, що дізнався про клопотання надто пізно і не встигав підготуватися. Повістка фактично прийшла йому за півтора години до засідання, яке призначили на 18.30. Хоча секретар судді телефонувала йому ще о 15.30.
Прокурори на суддю не скаржилися. Однак Лучків все ж вважає, що це був унікальний випадок, що суддя провів засідання без прокурора, бо зазвичай подібні робочі питання «якось вирішуються», справа відкладається і т.п.
Прокурор Юревич відреагував у процесуальний спосіб — подав апеляцію і те, що клопотання розглянули без його участі, послужило одною з причин скасування рішення. Однак Лієву вже ніякого запобіжного заходу не обирали (у січні 2025-го його взяли під варту в іншій справі — ред.). На думку прокурора Юревича, негативних наслідків для кримінального провадження від дій Шкодіна не настало. Підозрюваний не втік.
Риторичні запитання
Як зʼясувалося, приводом для скарги стало не тільки звільнення Лієва з-під варти.
Судді Апеляційної палати Даниїла Чорненька, Сергій Боднар та Ігор Панаід вважать, що суддя Шкодін дозволив собі оцінку їх рішення і некоректні висловлювання на їх адресу.
Свої претензії судді сформулювали в окремій ухвалі, якою звернулися до Вищої ради правосуддя.
Нижче фрагмент судового рішення, який викликав невдоволення суддів апеляції
«Оцінюючи положення постанови прокурора САП… обʼєктивний незалежний спостерігач задав би наступні запитання, які на цьому етапі розслідування кримінального провадження залишаються риторичними:
- куди зникли докази причетності Лієва до предмету розслідування з матеріалів кримінальної справи, якщо на момент прийняття ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного від 12 лютого 2024 року їх було достатньо для застосування найсуворішого запобіжного заходу?
- хто ввів в оману суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного і, якщо це так, то яким чином?
- чому була змінена підслідність 13 березня 2024 року, якщо доказів було достатньо станом на 12 лютого 2024 року?
- чому НАБУ та САП погодилися з рішенням прокурора Офісу Генерального прокурора від 05 лютого 2024 року про зміну підслідності, з урахуванням достатності доказів станом на 12 лютого 2024 року, яких вже станом на 13 березня 2024 року виявилося недостатньо?
- чому представники сторони обвинувачення не звернулися до слідчого судді з клопотанням про зміну/скасування запобіжного заходу Лієву, якщо вважали, що доказів зібрано недостатньо, раніше та/або 13 березня 2024 року?
- хто понесе відповідальність за факт тримання під вартою Лієва протягом 33 днів та весь негатив у ЗМІ, який його супроводжував протягом затримання та застосування запобіжного заходу, якщо, на думку прокурорів САП, не зібрано достатньо доказів для кваліфікації його дій за ч.5 ст.191 КК України? Цей перелік питань можливо продовжувати безкінечно довго…».
Судді аплеяційного суду вважають, що таке мотивування рішення свідчить про порушення слідчим суддею правил етичної поведінки. Адже Шкодін фактично піддав сумніву судове рішення, яке набрало законної сили. При цьому допускав висловлювання, що трьох членів колегії апеляційної інстанції, які переглядали постановлену ним ухвалу, ввели в оману, а його висновки в скасованій ухвалі, були правильними, і він, на відміну від колегії суддів, обману не піддався.
Сам Шкодін у засіданні дисциплінарної палати запевнив, що не сказав жодного поганого слова про колег з апеляційної інстанції. Його критика в судовому рішенні натомість стосувалася прокурора, який, констатуючи недостатність доказів, наполягав на триманні людини в СІЗО.
Охолоджувальний душ
Член ВРП Віталій Саліхов, який був доповідачем по скарзі, відзначив, що рішення Шкодіна справді незвичайні. Але порадив йому направити філософування у наукову працю. Порушення етики в його діях він вбачає. Але це порушення не настільки серйозне, щоб звільняти суддю.
«Писати і міркувати щодо думок колег вищої інстанції — ну це, мабуть, некоректно. Раніше була практика, що за суддями, які потрапляли в судову систему, прикріпляли колег, які тривалий час працювали і вичитували їхні рішення. До речі, така практика у скандинавських країнах є і досі», — сказав Саліхов.
У засіданні ВРП суддю запитали, чи готовий він виправитися.
Шкодін подякував за пораду. Він переконаний, що написання судового рішення є творчим процесом. Йому хотілося донести свої висновки, але він згоден, що на майбутнє подібні роздуми з рішення треба прибирати. Відкриття дисциплінарної справи суддя назвав охолоджувальним душем.
— Я зрозумів, що творчість має якусь межу і я почув від членів ВРП цей посил, — сказав Шкодін.
Ірина Салій, «Судовий репортер»
22
0
20
20
