Оболонський районний суд скасував вирок 2004 року, яким шістьох осіб засудили за умисне вбивство людини, яка виявилась живою.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 3 березня.
За матеріалами справи, у 1996-1999 роках засуджені обʼєдналися у групу і скоїли низку корисливих і насильницьких злочинів. Чоловіки працювали охоронцями у підсобному господарстві Азовського лікеро-горілчаного заводу. Серед іншого вони пограбували колишню бухгалтерку цього підприємства. Ввірвалися у будинок і катували жінку електропраскою поки вона не зізналася, що трилітрова банка з коштовностями закопана в неї на подвірʼї біля собачої будки.
Крім того, їх звинуватили у смерті трьох людей у 1997 році.
Два брати працювали із обвинуваченими в тому ж підсобному господарстві і доглядали скотину.
Якось влітку чоловіки пиячили і виникла сварка за рушницю. Коли вони виривали один в одного рушницю, відбувся неконтрольований постріл, яким було вбито одного з братів.
Щоби приховати необережне вбивство, труп віднесли на берег озера Сиваш, привʼязали до виноградних стовпів і затопили. Через пару місяців брата застреленого чоловіка нібито вбили смертельною дозою наркотика — дали йому передозованого опію. Потерпілий сам собі ввів опій у вену і став стогнати та хрипіти. Оскільки він не помирав, то його ще добили, після чого облили бензином і спалили, а попіл і залишки кісток викинули в Сиваш. А ще через кілька днів начебто розстріляли батька вбитих братів і так само спалили.
На стадії слідства засуджені дали зізнавальні показання і брали участь у відтворенні подій.
Із ґрунту з місця спалення трупа були вилучені фрагменти обгорілих кісток людини віком приблизно 30-50 років.
Вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у 2004 році всі шестеро обвинувачених були засуджені. Троє до довічного увʼязнення, двоє до 15 років позбавлення волі і один до 14 років і 6 місяців.
Відбувши по 15 років за ґратами, засуджені повернулися до Криму і один із них побачив там живим чоловіка, за вбивство якого вони сиділи.
Дізнавшись про це, один із довічників скористався правовою допомогою адвоката, який раніше працював в правоохоронних органах Луганської області та мав знайомих в російській окупаційній адміністрації тимчасово окупованого Криму. Завдяки цим звʼязкам адвокат встановив місце перебування «вбитого» і отримав відповіді російської окупаційної адміністрації, копію паспорта «вбитого», фотокартки та відеозапис із ним.
Від російської окупаційної адміністрації (так званого Управління Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації в м. Севастополі), надійшли відповіді, що цей чоловік у 2016 році був поставлений на міграційний облік, зареєстрований та проживає за певною притягався до адміністративної відповідальності за законом РФ.
Окупаційна поліція відібрала пояснення двох місцевих жителів, які впізнають живого «убитого» і називають його місце проживання.
На відео чоловік представляється і каже, що відеозапис ведеться 12 березня 2017 року. Розповідає, що він і його брат та батько увесь цей час проживали в Придністровʼї. Батько та брат на цей час залишаються в Тирасполі, а він із 2014-го проживає в Криму, працює охоронцем у кооперативі. Чоловік говорить, що справа де він, батько та брат були потерпілими — «вигадана». Засудженого він знає наочно. Сам він також раніше судимий та перебував під адміністративним наглядом.
Міграційна служба України на підставі ухвали суду видала адвокату оригінал заяви цього чоловіка про видачу паспорта громадянина СРСР. Заява містить достатньо чітку та якісну чорно-білу фотокартку. Експерт дав висновок, що на відео і у фотознімку в заяві про видачу паспорта зображена одна і та ж особа.
Прокурор говорив про сумнівність походження відеозапису та інших доказів, наданих російською окупаційною адміністрацією.
Але суд зіслався на те, що в практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Суд вирішив, що адвокат збирав докази у передбачений законодавством України спосіб та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а, отже, вони є допустимими.
У підсумку суд вирішив, що події вбивства того чоловіка справді не було. Цей епізод виключили з обвинувачення. Двох інших «убитих» (батька і брата — ред.) шукати в живих не стали.
Дії засуджених на довічне перекваліфікували з умисного вбивства двох осіб на умисне вбивство однієї особи (батька) з метою приховати необережне вбивство (одного з братів).
Покарання трьом довічникам помʼякшили до 15 років увʼязнення і на сьогодні воно вже відбуте. Їх негайно звільнили з-під варти в залі суду.
У перегляді справи брали участь четверо засуджених. Інші двоє, які вже відсиділи свої строки, на звʼязок не вийшли і, ймовірно, перебувають на окупованій території.
Із хронології розгляду справи вбачається, що засуджений добивався перегляду вироку з 2016 року. Але суди йому відмовляли і повертали його заяви, посилаючись на виявлені там недоліки.
21
0
20
20
