Вищий антикорупційний суд визнав працівників Управління Служби безпеки України у Вінницькій області винними в одержанні 50 тисяч доларів хабара.
Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на вирок від 30 травня.
Один із обвинувачених станом на момент злочину був начальником 1 сектору відділу контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Управління СБУ в Вінницькій області. А його спільник – оперуповноваженим.
У квітні 2016-го слідчий Голосіївського управління поліції у місті Києві проводив обшуки в Вінниці у справі конвертаційного центру. До цих обшуків залучили місцеву СБУ. Було вилучено документи, компʼютерну техніку і близько 60 тисяч гривень готівкою.
Двоє підприємців, які разом вели бізнес, розповідали в суді, що займалися перепродажем вживаного обладнання із країн Європи, реалізацією щебню та інших товарів. Обшуки вони вважали незаконними і декілька разів зверталися до слідчого щодо закриття кримінального провадження і повернення вилученого майна. Проте слідчий їм відмовляв, кажучи, що для «вирішення» цих питань варто звертатися до СБУ в Вінницькій області,
У вересні-грудні 2016-го підприємці зустілися у кафе з працівниками СБУ і почули, що мусять передати 50 тисяч доларів за не перешкоджання у господарській діяльності і вплив на слідчого Голосіївського управління поліції, щоб той припинив їх кримінальне переслідування і повернув вилучене майно. Підприємці відповідали, що це великі гроші і вони можуть максимум зібрати 5-10 тисяч доларів. Але співрозмовники на поступки не йшли, тому власники майна, зрештою, написали в НАБУ заяву про злочин.
Приблизно на початку січня 2017-го працівники СБУ уточнили свої вимоги: 50 тисяч доларів і потім ще по 2 тисячі доларів щомісячно «на бензин», тобто за невтручання в господарську діяльність.
У лютому 2017-го зафіксовано такий діалог:
Начальник – Мы идем, но пока что в одном направлении. И это самое главное.
Опер – Ну пока… двигаемся в одном направлении.
Пвдприємець – Ну так, сумма та же?
Опер – Ну да.
Підприємець-2 – Может меньше что-то? Со временем.
Начальник – Ребята, блин, как вы (нерозб. 1-2 слова), со временем. Я понимаю что (нерозб. 1-2 слова) экономика ужимается и все остальное. Ну-что я должен прийти и сказать что?
Підприємець – Не ну у нас готова половина транша.
Начальник – Уже готово?
Підприємець – Уже готово.
Начальник – То есть уже можете передавать.
Підприємець – Ну мы хотим чтоб хоть вернули нам что-то. По Киеву чтоб подвижки пошли.
Начальник – Что вы хотите вернуть?
Підприємець-2 – Компьютера, деньги.
…
Начальник – Ребят ну торговаться на Центральном рынке.
Опер – Та не, ну ты понимаешь, что…
Начальник – Это ж тебе не рынок. Ну без обид.
Підприємець – Не ну понятно.
Підприємець-2 – Просто вы суму назвали, тоже скажем так не детскую, не детскую.
Начальник – Я скажу так. Вам если бы постараться, еще тогда. Вы бы давним-давно работали. И раз год в Египте пересекались бы вместе.
Домовленість зводилась до того, що за 25 тисяч доларів підпориємця віддають документи, готівку та інше вилучене майно. Після передачі другої половини коштів працівники СБУ обіцяли «вирішити» питання про закриття кримінального провадження. Потім зʼясувалося, що цю справу слідчий закрив ще в грудні 2016-го.
15 березня 2017 року частину хабара передали через посередника – знайомого обвинувачених, який нібито не знав про злочинні наміри. Посереднику підозру не вручали і він виступав у суді як свідок захисту.
Чоловік запевняв, не домовлялися ні з ким про отримання 50 тисяч доларів і натомість йому мали принести 750-850 євро за диски і гуму до автомобіля, які він привіз з-за кордону, щоб перепродати. Він був впевнений, що в тому великому пакунку саме 750-850 євро за диски та гуму. Однак його показання спростовувалися листуванням між фігурантами. Обвинувачений написав, щоб підприємець набирав цього чоловік і домовлявся про зустріч. «Ему отдавать то что мы договорились? – Да», – йшлося у переписці.
Зустріч фіксувалася і з запису розмови чітко чути, що підприємець називає посереднику від кого він прийшов і додає: «К вам передачку передать», а посердник відповідає: «Я в курсе». Далі вони спілкуються про необхідність підтвердження отримання, оскільки сума велика. Вони намагалися звʼязатися з обвинуваченими за допомогою додатку «Вайбер». При цьому посередник наполегливо заперечував проти звичайних телефоних дзвінків. Відтак суд переконався, що посередник знав для кого він бере пакунок.
Обвинувачені вину не визнали. Вони озвучили у суді свою версію подій, а саме, що зустрічалися з підприємцями у рамках контррозвідувальної діяльності. У 2005-2006 роках ці підприємці нібито працювали на народного депутата Лящинського, який мав основний бізнес на «порізці заводів» і використовували громадську приймальню депутата як прикриття.
У 2016-му підприємці начебто самі інціювали зустріч і хотіли дізнатися про хід справи, в якій їх обшукували, а ще запропонували інформувати СБУ про конвертаційні центри. Обвинувачені ствреджували, що і їх власне керівництво поставило перед ними задачу дізнатися звідки у підприємців джерела інформації. Співрозмовники начебто обіцяли злити своїх конкурентів, розповісти про конвертаційні центри.
У протоколі НСРД репліка «сума та же» нібито стосується інформації по конвертаційним центрам на 50 мільйонів. А транш – це фактично передача інформації. Половина траншу – передача половини інформації на 25 мільйонів гривень, половина від суми конвертаційного центру (документи, інформація, фунти, працівники правоохоронних органів, контакти). І взагалі обвинувачені пояснювали, що так висловлювалися, щоб підтримувати психологічний контакт, щоб співрозмовники були зацікавлені у спілкуванні.
Розмова про Египет – це про довірчі і дружні стосунки. Мовляв, давайте реалізуємося, ви, підприємці, надасте нам інформацію, а ми, працівники СБУ, отримаємо премію, оздоровчі відпускні та поїдемо в Египет. А з приводу фрази «Отдали компютер, отдали деньги, они в плюс пойдут в следующий транш» нібито взагалі не відомо, що малося на увазі.
Підсудні говорили, що проти них скоєно провокацію, а вони проводили оперативну діяльність з метою протидії оптимізації економіки.
Колишній начальник відділу контррозвідувального захисту економіки СБУ у Вінницькій області намагався заступитися за підлеглих. Говорив, що дозволяв їм зустрічі з підприємцями. Оформив з ними негласні стосунки і «відписував» від них інформацію, надану оперативним джерелом, у вигляді довідки про зустріч із джерелом інформації. Чи існує така довідка зараз свідок не знає. Це таємна інформація, термін зберігання якої до пʼяти років. Окрема контррозвідувальна справа не заводилася і всі заходи здійснювались в рамках контррозвідувальної справи щодо тінізації економіки, номер якої він не памʼятає.
Суд поставив під сумнів слова свідка, адже співробітники СБУ не надали документального підтвердження існування такої контррозвідувальної справи та відповідних довідок обвинувачених про зустрічі з підприємцями.
Крім того, матеріали негласних слідчих (розшукових) дій та всіх зафіксованих розмов не містять ніяких фраз, які можна було б витлумачити як прагнення обвинувачених отримати оперативну інформацію щодо діяльності конвертаційних центрів з обігом більше 50 мільйонів гривень.
Суд дійшов висновку, що умисел на скоєння злочину виник у обвинувачених самостійно і без активного втручання сторонніх осіб. Вони самі встановлювали розмір першої частини неправомірної вигоди, порядок та строки її надання, а також необхідність передачі другої частини, давали свідкам вказівки, призначали дати наступних зустрічей.
Обох підсудних визнали винуватимим і засудили до 8 років позбавлення волі з конфіскацією половини майна. Також їм на 3 роки забороняється обіймати посади в правоохоронних органах.
Оперуповноважений, який є обвинуваченим у цій справі, звільнився зі Служби безпеки України у червні 2019-го, коли закінчився його контракт і зараз призваний по мобілізації на військову службу. Інший обвинувачений на момент ухвалення вироку ще, як написано в рішенні, був діючим працівником СБУ.
22
0
20
20
