Ленінський районний суд міста Харкова визнав місцевого жителя винним у державній зраді і призначив 15 років тюремного покарання з конфіскацією майна.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 22 листопада.
У березні 2023 року чоловік у Telegram налагодив контакт із невстановленим представником РФ і надалі отримував завдання зі збору відомостей про Сили оборони України, а також про місця на наслідки ворожих вогневих уражень армією РФ.
У липні 2023-го обвинуваченому доручили купити два мобільні телефони і 8 сім-карток. Їх потрібно було «скласти» і якась людина з Чугуєва, також агент РФ, мала їх забрати. Обвинувачений мав зробити закладку з телефонами, але до цього справа так і не дійшла і телефони лежали в нього вдома поки їх не вилучили при обшуку.
Але представник РФ запропонував відшкодувати гроші за мобільні телефони і стартові пакети. На прохання обвинуваченого 15 тисяч рублів перерахували на картку його матері, яка виїхала до Росії.
У серпні обвинувачений на службовому авто компанії, в якій був медичним працівником, поїхав і зняв місцезнаходження оборонних споруд, а саме: бліндажів, окопів і блокностів, а також мінних полів у районі окружної автодороги міста Харкова
Наприкінці серпня 2023 року він отримав завдання від іншого предстанвика РФ зняти відео результату ракетного удару по держпідприємству «Харківський бронетанковий завод». На службовому авто компанії, в якій був медичним працівником, чоловік поїхав і виконав завдання. Водночас попросив співрозмовника в Telegram надіслати 5 тисяч рублів його сестрі з нагоди її дня народження.
6 вересня 2023 року обвинувачений поїхав і зняв місцезнаходження оборонних споруд, а саме: бліндажів, окопів і блокностів, а також мінних полів у районі окружної автодороги міста Харкова.
У Telegram виявлено надсилання великої кількості фото, відео, а також голосових повідомлень щодо стратегічних обʼєктів оборонних підприємств, відеозаписи переміщення військової техніки, фото результатів ракетного обстрілу ДП «ХБТЗ». На одному з відеозаписів зафіксовано обличчя особи, яка вела зйомку.
23 вересня 2023 зловмисника затримали.
У судовому засіданні він повністю визнав вину і нічого не оспорював та просив більш мʼяке покарання, аніж законом.
Обвинувачений пояснив, що народився в Україні, у Харкові. Проживав спочатку з батьками, навчався у школі, далі пішов навчатися в інститут, отримав вищу освіту. Працював офіційно, одружився вже під час війни. Він читав пабліки різної спрямованості і в голові почали зʼявлятись погані думки. Викликали сумніви в офіційній позиції глави держави. Завдання ворога виконував до моменту арешту. Якби його не затримали, то не знає, скільки ще б часу виконував їх завдання.
З самого початку він почав співпрацювати зі слідством. Наголошує, що давав правдиві показання і взяв участь у слідчому експерименті, розповівши, що фотографував та знімав на відео. На запитання щодо мети його дій, відповів, що його змогли впевнити в тому, що він допомагає закінченню війни, що так все швидше закінчиться.
Обвинувачений повідомв, що тепер його погляди, нібито, дуже змінилися і він вважає, що він зробив найбільшу помилку в житті, що через свою дурість та молодість попав під вплив російських спецслужб. Йому дуже соромно і він розкаюється. Але думає, що через його дії ніхто не постраждав, не було жодних руйнувань, жертв та прильотів. Коли наносив на карту усі ці бліндажі та окопи на окружній, йому здавалось, що їх уже не обстрілюють, бо тоді вже не було жодних активних бойових дій у Харківській області. Помітив, що військових там по суті й не було, хіба що на якихось там блокпостах військові перевіряли документи, але він не памʼятає, щоб хтось по таким місцям бив.
У судовому засіданні допитали співробітника підприємства, яке знімав обвинувачений. Свідок часто приїздив на роботу в вихідний день. Якось удень він бачив, як поблизу заводу проїздив автомобіль марки «Хюндай» з київською реєстрацією. У вікні машини свідок побачив, як особа тримала у руці телефон та робить відеозапис частини території заводу. Обличчя людини свідок не бачив. Він запамʼятав цей випадок, тому що приблизно через тиждень по території заводу прилетіли ракети.
Бабуся і дідусь обвинуваченого розповіли, що на початку війни, після сильного обстрілу з боку РФ, батьки хлопця разом із донькою виїхали до Росії. Їх онук після навчання у фармацевтичному інституті працював у аптеці. Він одружився під час війни і мешкав у батьківській квартирі. Про своє ставлення до війни онук, начебто, не розповідав. Дідусь пригадав, що інколи хлопець казав речі, з якими він особисто був не згоден і казав йому припинти такі розмови та думати про що говорить. Бабуся запевнила, що якби знала, що відбувається з онуком, то вжила б заходів.
22
0
20
20
