Шевченківський суд Києва дослідив речові докази у справі про вбивство Ірини Ноздровської.
Про це повідомляє «Судовий репортер».
Суд передав ноутбук вбитої її дочці, оскільки саме потерпілі наполягала на його дослідженні.
Дівчина підключила його до розетки, переглянула та сказала, що на комп’ютері майже нічого не було, тобто виявилося підозріло мало інформації.
Також суддя дістав із пакета рожевий мобільний телефон «Нокіа». Його підзарядили в засіданні і ввімкнули. Однак у телефоні не було сім-карти. Виявилося, що сім-карти взагалі немає в матеріалах справи. Прокурор з цього приводу нічого не пояснив.
Суд констатував, що дослідив телефон, наскільки це було можливо. По суті в телефоні не вдалося побачити жодної важливої інформації. У матеріалах справи є протокол огляду цього телефона раніше слідчим. Мати Ноздровської каже, що дані в телефоні постирали працівники поліції.
Адвокат обвинуваченого Олексій Цибенко каже, що на бічній поверхні і задній кришці цього телефона експерти знайшли ДНК Ноздровської. А на кнопці вимкнення не виявлено жодної клітини. Ні ДНК Россошанського, ні крові вбитої на телефоні не було.
Захисник просить суд визнати цей телефон недопустимим доказом, оскільки його вилучила і оглянула слідча, яка начебто не була включена до групи слідчих по цьому кримінальному провадженню і не мала доручення на слідчі дії.
Мати вбитої Катерина Дуняк каже, що цей телефон завжди лежав в Ірини на дні сумки. Але сумку так і не знайшли. Водночас відомо, що близько 20 години, коли Ірина, за версією обвинувачення була вбита, а її телефон викинутий, ця мобілка фіксувалася базовою станцією мобільного оператора в Києві на вулиці Банковій. Геолокації телефону «Нокіа» слідчі не провели. Мобільні оператори зберігають такі дані протягом трьох років, тому цю можливість уже втрачено.
Також суд дослідив листи, які писав Россошанський своїм близьким.
«Затравили меня, мою семью и сына…» — такими словами починається записка, вилучена 10 січня 2018-го під час допиту самого Россошанського в відділку поліції. У листі він скаржиться на те, що Ноздровська та її батьки діють заодно з «корумпованими суддями Обухівського району і Апеляційного суду Києва», журналістами й «фальшивими активістами». На його думку, ЗМІ роками обмовляли його сина, який, наполягає, був тверезий у момент ДТП, в якому загинула молодша сестра Ноздровської. Россошанський скаржиться, що Ноздровська його дістала, її убито і так їй і треба, а він просить в своєї рідні пробачення. «Все равно повесят убийство этой… подлой, лживой… активистки на меня… Пусть лучше меня обвинят. Хотя я этого не решал…», — зачитав суддя Слободянюк, відзначаючи нерозбірливий почерк автора. Россошанський пише, що Ноздровська багато знала про політиків, про «передвиборчі гроші» 2012 року (мова про передвиборчу кампанію нардепа Антона Яценка — ред.) і робить припущення: «Вот они ее и заказали».
Суддя запитав Россошанського, чи це він писав. Конвоїр передав обвинуваченому аркуш у скляний бокс. Надівши окуляри, чоловік оглядає і каже, що це було давно і, може, й він написав його.
17 січня 2018-го з паркану будинку на вулиці Сонячній у селі Демидів вилучено лист, адресований дружині Ользі. Россошанський втішає її, що скоро звільниться син Діма й буде його заміною на господарстві. Розповідає, що сидить в ізоляторі тимчасового тримання на вулиці Глибочицькій, в Києві. «Комната метров 18… Матрац есть, постель меняют раз в неделю… Кормят: каша, чай, хлеб», — описує він умови свого арешту. Россошанський дивується, що хтось знав, що ввечері 29-го березня 2017 року він після спільного застілля проводив свата і на зупинці маршрутки зустрів Ноздровську. На її крик «Убийца!» не стримався і вдарив її ножем. «У меня был взрыв в мозгах. Ну какой же я убийца?! Вот теперь я заслуживаю этого, и ты Ноздря заслуживаешь этого… Ударил раз, два, три. Взвалил на плечо и пошел по тихой улочке, через мостик, с остановками, куда глаза глядят. Раздел, в воду бросил, ушел», — йдеться у записці.
Через 4,5 роки, оглядаючи цей лист, Россошанський дивується, що багато написано: «Много! Так много?!». Але визнає, що почерк його.
Третій лист вилучений 27 січня 2018-го в кабінеті Вишгородського управління поліції. Россошанський писав своїй знайомій, ділився, що переживає за дружину, але радів, що немає вже цього «исчадия ада», маючи на увазі Ноздровську.
Адвокат вважає, що це штучно створені докази. Раніше в засіданні досліджувалися матеріали НСРД, з яких вбачається, що слідча поліції Лучинська говорить, що ці листи писалися під диктовку працівника поліції Осипчука.
Також прокурор Олег Кривошей долучив документи щодо вилучення відео з камер спостереження у день зникнення Ноздровської. Камера з будівлі Нацбанку зафіксувала час виходу жінки з роботи. Також є запис із входу на станції метро «Хрещатик». Вилучено відео з закладу лотереї по вулиці Героїв Дніпра, на якому знято час відправлення маршруток з Києва до села Демидів. Але в якій саме маршрутці їхала потерпіла слідчі так і не не встановили.
Раніше запланований допит обвинуваченого Россошанського поки що не відбувся.
* * *
Нагадаємо, що Ірина Ноздровська зникла ввечері 29 грудня 2017-го, повертаючись з Києва додому в селі Демидів. Її знайшли мертвою 1 січня 2018-го у річці біля села. На тілі було 17 ножових поранень.
За кілька днів вину на себе взяв односелець Юрій Россошанський, чий син два роки тому збив машиною на смерть молодшу сестру Ірини.
Россошанський пояснював, що Ноздровська начебто не давала його рідним проходу, обзивала його вбивцею, тому ввечері на зупинці маршрутки біля магазину він убив її, щоб нарешті настав спокій, а тіло відніс за півтора кілометра і скинув у річку.
Після передачі справи до суду Россошанський змінив показання, кажучи, що раніше взяв на себе злочин, піддавшись по суті шантажу правоохоронців в обмін на звільнення його сина, який відбував тюремне покарання за смертельну ДТП. Крім того, йому обіцяли звинувачення у вбивстві в стані афекту і максимум 2 роки позбавлення волі. Та психіатрична експертиза афект не підтвердила.
Россошанський опинився на лаві підсудних із перспективою 15 років за ґратами або навіть і довічного ув’язнення.
Більше читайте
Справа Ноздровської: майже ідеальне вбивство
21
0
20
20
