У Солом’янському районному суді Києва 7 вересня відбулося перше засідання по суті щодо Олександра Харченка, який обвинувачується у колаборації під час тимчасової окупації.
Із 25 лютого по 30 березня 2022 року смт. Димер Вишгородського району контролювалося російськими військовими. За цей час представники РФ займалися створенням своєї адміністрації. Зокрема, незаконно призначили голову Димерської селищної ради. Хоча такий має обиратися громадою.
Почалося все нібито в перших числах березня, коли обвинувачений Харченко допомагав із перевезенням і розвантаженням гуманітарки для жителів Димера. Так він познайомився із росіянами із позивними «Клин» і «Отець Кирило». Останні, переконавшись у лояльності Харченка, запропонували йому очолити окупаційну адміністрацію в Димері. Вважається, що 10 березня Харченко дав згоду обійняти посаду в окупаційному органі.
16 березня росіяни організували примусове зібрання мешканців селища під приводом видачі гуманітарної допомоги. Прийшло 200-300 людей. Тоді Харченко публічно представився як голова окупаційної адміністрації, пояснюючи, що рішення тепер буде приймати він.
У подальшому Харченко начебто неодноразово говорив місцевим, що він добровільно обійняв посаду за підтримки російських військових. Та закликав мешканців селища сприяти йому і окупантам.
Свої “повноваження” він виконував три тижні, поки російська армія не покинула Київську область.
В обвинувальному акті написано, що Харченко підбирав із мешканців селища тих, хто міг би також співпрацювати із росіянами і підтримувати життя на окупованій території. Так, Харченко шукав електриків, бухгалтерів, водіїв, різноробочих. Новоспечений голова наказував місцевим відновлювати роботу магазинів та інших служб. Харченко, за версією обвинувачення, організував вивезення із росіянами документації Димерської селищної ради, а також збір відомостей про учасників АТО і контакти місцевих депутатів. Також організовував благоустрій і роботу комунальних служб, вивезення сміття від багатоповерхівок, чистку вигрібних ям, видачу гуманітарки і продовольства від російських військових жителям смт. Димер.
Самопроголошений голова зайняв кабінет у будівлі Димерської селищної ради на вулиці Соборній, де проводив прийоми громадян. Там він також зберігав пропагандистські газети «Комсомольская правда» і «Красная звезда», які особисто роздавав місцевому люду.
За три тижні свого перебування на посаді Харченко мав особисті гарантії безпеки від представників РФ і спирався виключно на їх підтримку.
Щодня о 10 ранку відбувалися наради Харченка з російськими солдатами із позивними «Клин» і «Отець Кирило». Обговорювалися нагальні потреби окупантів — їх забезпечення, орієнтування на місцевості, пошук українських військових і територіальної оборони, пошук зниклих місцевих жителів, запити щодо людей, які потрапили у полон до росіян, поховання померлих, ремонт електромереж і водопроводу.
Резюмуючи, прокурор Микола Стьопін пояснив, що Харченко звинувачується у колабораційній діяльності — добровільному зайнятті посади в незаконному органі влади на окупованій території (ч.5 ст.111-1 ККУ), а також у незаконній передачі представникам держави-агресора інформації про розташування Збройних сил України та інших військових формувань (ч.3 ст. 114-2 ККУ).
Заслухавши обвинувальний акт головуючий суддя Сергій Агафонов запитав Харченка, чи визнає він себе винним.
— В обвинувальному акті там багато… — запнувся обвинувачений.
— Давайте так: визнаю, визнаю частково, не визнаю, — почав допомагати суддя.
— Визнаю частково, — з полегшенням сказав Харченко.
Тоді не стримався адвокат.
— Ваша честь, пробачте. Це суперечить правовій позиції, яка була з’ясована з моїм клієнтом. Він не визнавав свою провину ніяким чином. Я не розумію чому він щас… Я був у нього буквально в ту п’ятницю, розмовляли… Що сталося, мені невідомо.
Суд зробив 5-хвилинну перерву для узгодження позицій. Емоційне спілкування адвоката Павла Фасулакі з обвинуваченим відбувалося просто на очах журналістів. «Ты не признаешь себя виновным! Я ж тебе объяснял!» — чулися емоційні репліки адвоката біля скляного боксу.
Виходячи із залу головуючий наголосив, що це не можна знімати: «Виключайте камери, це конфіденційне спілкування захисника із обвинуваченим».
«Вину ты признаешь?! Тебя ж не спрашивают возил ты гуманитарку или нет. Я объяснял тебе 15 раз или сколько? — Раз 10. — И что ты делаешь?! Скажу начальнику СИЗО, чтоб от россиян тебя забрали, а то рассказывают сказки. Я тебе памятку давал? Ты ее выучил?! Что написано? Вину не признавать! Ты мне правовую позицию писал. Что написано? Что вину ты свою не признаешь. Ты поменял? Если ты поменял, заявляй сейчас, что поменял. А чего ты тогда говоришь?! Я тогда встаю и другого адвоката…», — чулося зі сторони захисту.
Судді повернулися в зал і Харченко каже, що він уже все зрозумів і винним себе не вважає. Обіцяє дати суду показання.
Оскільки підсудний наполягає на своїй невинуватості, то суд не може вдовольнитися його допитом. Отже, докази будуть досліджуватися повністю: спочатку документи, потім речові докази, допити свідків, а в кінці допитають обвинуваченого. Адвокат сказав, що захист також представить своїх свідків на спростування вини. Хто ці люди поки невідомо, на стадії досудового слідства вони не допитувалися.
Фасулакі каже, що «в порушення права на захист» його допустили в справу тільки в день завершення розслідування і клопотання про допит свідків заявляти було вже пізно. Але тепер КПК дозволяє йому робити це в судовому засіданні.
У вступній промові адвокат говорив про неповноту, необ’єктивність і провокаційність слідства і штучність доказів, порушення права Харченка на захист.
Крім того, Фасулакі зачитував промову від імені Харченка, яку той через присутність журналістів нібито не наважився оголосити сам. Починаючи зі слів «Я, Харченко… », захисник швидко збивається на те, що починає говорити про Харченка в третій особі. Коротко пояснює, що обвинувачений не розуміє, які закони України порушив і які тяжкі наслідки від цього настали.
«Йому невідомо, як він повинен був себе поводити в інтересах своєї родини та мешканців Димеру, коли 25.02 рано-вранці з’ясувалося, що в Димері знаходяться російські війська. Все що вказано в обвинувальному акті є надуманим, перекручено, не відповідає суті обставин… Що мешканці Димера повинні були вживати, як діяти, беручи до уваги погрози російських військ?! «Ніяких кримінальних злочинів я не скоював, а діяв в інтересах мешканців та під примусом військ Російської федерації», — сказав адвокат, підсумувавши виступ цитатою свого підзахисного.
Розгляд відкладено до 4 жовтня. Планується, що в наступному засіданні будуть досліджуватися письмові докази.
У справі понад 20 свідків, чи будуть вони всі допитуватися поки невідомо.
Харченко утримується під вартою із альтернативою застави в 744 тисячі гривень. Він офіційно не одружений, не має дітей і раніше не судимий.
Ірина Салій, «Судовий репортер»
22
0
20
20
